Рішення № 27623205, 23.11.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-2897/11

н/п 2/2018/357/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2012 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Чередник В.Є.

при секретарі Кварацхелія Г.Е., Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу та розподіл майна подружжя та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, визнання квартири об»єктом права сумісної власності подружжя та визнання права власності, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який було уточнено ним в ході судового розгляду та остаточно просив: встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2003 року, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1, Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 та право власності на Ѕ частину автомобіля Ніссан Мікра держ № НОМЕР_3.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд усунути перешкоди, які вчиняє ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати об'єктом права загальної сумісної власності подружжя 49/200 частин комунальної квартири АДРЕСА_3 та визнати за нею право власності на 49/400 частин квартири АДРЕСА_3.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнений позов підтримали, пояснивши, що квартиру АДРЕСА_1 позивачем фактично було придбано ще у 2001 році - у ОСОБА_4, однак договір нотаріально купівлі-продажу вказаної квартири не було укладено в зв'язку з тим, що на момент фактичного досягнення згоди стосовно всіх істотних умов договору та здійснення оплати квартира знаходилась під арештом за позовом сторонніх осіб до її попереднього власника ОСОБА_5, який фактично розрахувався з ОСОБА_4 за свій борг цією квартирою.

Позивач, раніше неодноразово бував у цій квартирі, оскільки навчався разом із ОСОБА_5 в ХАІ і мав намір її придбати. ОСОБА_1 фактично купив та прийняв цю квартиру у 2001 році, зробив в ній ремонт та утримував її ще до знайомства з ОСОБА_2.

Однак, лише у 2005 році після закінчення всіх судів стосовно цієї квартири її було оформлено на ОСОБА_2 з метою її подальшого переоформлення на ОСОБА_1, при чому під час оформлення квартири нотаріус зробила відповідну заяву, згідно якої він як чоловік ОСОБА_2 не заперечує проти її купівлі, тому позивач просить суд визнати за ним право власності на цю квартиру.

Позивач пояснив, що він та ОСОБА_2 знайомі з 2002 року, та фактично проживали разом до шлюбу починаючи з 2003 року, вели спільне господарство, позивач постійно допомагав відповідачці у здійсненні підприємницької діяльності, сторони мали спільний бюджет, під час сумісного життя було придбано та продано декілька квартир, деякі з яких також оформлювались на ОСОБА_2, в той же час деякі квартири, які не є предметом спору і в теперішній час фактично належать відповідачці, були оформлені на її матір -ОСОБА_6. Вказані квартири купувались відповідачкою за довіреністю, на ім'я її матері -ОСОБА_7.

Під час спільного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_2, та автомобіль НОМЕР_2, тому позивач вважає, що має право на Ѕ частину вказаного майна свої вимоги цілком обґрунтованими.

Проти зустрічного позову позивач та його представник заперечували, оскільки вважають квартиру АДРЕСА_1 власністю позивача, а 45/100 частин комунальної квартири АДРЕСА_3 було отримано ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в дарунок. В подальшому, ОСОБА_8 було переобладнано частину житлового приміщення під кухню та санвузол та приєднано до приміщення 14,8 кв. м. в зв'язку з чим КП «ХМБТІ»було перераховано ідеальні долі співвласників і вони стали складати по 49/200 у ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

Право власності на цю квартиру у її переобладнаному вигляді підтверджено рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31.08.2007 року. Оскільки цю власність отримано у дарунок, ОСОБА_1 участі в переобладнанні не приймав, як і ОСОБА_2, а переобладнання зроблено ОСОБА_9 за його власні кошти з метою поліпшення власної частини квартири то позивач вважає, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 проти позову заперечували, просили зустрічний позов задовольнити. Відповідачка відмовилась надавати суду пояснення про що подала відповідну заяву, в якій також просила справу розглянути за її відсутності за участі її представника. Згідно пояснень представника ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було отримано 01.03.2005 року, квартиру АДРЕСА_2 було придбано 18.08.2006 року, автомобіль Ніссан Мікра держ № НОМЕР_3 було придбано 21.08.2006 року в ТОВ «Акко-інвест», та зареєстровано в ДАІ 06.09.2006 року, а шлюб із ОСОБА_1 було укладено 07.09.2006 року. Все вказане майно було придбано за особисті гроші ОСОБА_2 і до укладення шлюбу вона позивача взагалі не знала, спільно не проживала і не мала з ним жодних стосунків.

У зустрічному позові ОСОБА_2 вказала, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано 01.03.2005 року, квартиру АДРЕСА_2 було придбано 18.08.2006 року до вступу в шлюб із ОСОБА_1, який на теперішній час відмовляється виселитись з належної їй квартири АДРЕСА_1, чим порушує її права власника, щодо володіння користування та розпорядження, а тому просить усунути перешкоди в користуванні майном які вчиняє ОСОБА_1, визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_1 було придбано в період шлюбу квартиру АДРЕСА_3 позивачка просила визнати її об'єктом права загальної сумісної власності подружжя 49/200 частин комунальної квартири та визнати за нею право власності на 49/400 частин квартири АДРЕСА_3, оскільки під час шлюбу із ОСОБА_1 за кошті сімейного бюджету її було значно поліпшено.

Представник третьої особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради подала заяву про розгляд справи у її відсутності, покладалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_11,

ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, вивчивши материіали справи та дослідивши надані сторонами письмові докази, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 таким, що задоволенню не підлягає наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.09.2006 року зареєстрували шлюб у міському відділі реєстрації актів цивільного стану № 1 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 1862.

Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано згідно рішення Київського районного суду від 17.12.2010 року та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_18./ а.с. 6/

В ході судового розгляду судом встановлено, що фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з 2003 року, що підтверджується як поясненнями позивача так і допитаними в судовому засіданні свідками, зокрема свідок ОСОБА_13 - друг сім'ї, пояснив, що він приймав безпосередню участь при укладанні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який був винен ОСОБА_4 суму еквівалентну 10 000 доларів США, та в подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який придбав цю квартиру фактично у 2001 році та сплатив за неї гроші у сумі еквівалентній 10 000 доларів США.

Однак, під час оформлення договору купівлі-продажу було встановлено, що на неї накладено арешт в зв'язку з чим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 погодились здійснити нотаріальне оформлення договору після закінчення всіх судів та зняття арешту з вказаної квартири. Крім того, він виступав гарантом повернення коштів ОСОБА_1 - ОСОБА_4 за цією угодою, у разі програшу судів ОСОБА_5.

Також, він пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, познайомились у 2002 році, коли вона працюючи у ОСОБА_14 тимчасово протягом 2-х тижнів працювала в офісі у ОСОБА_1, а з кінця 2003 року у них почались стосунки, і вони проживали разом однією сім'єю. У 2004 році на прохання ОСОБА_1 він оформив ОСОБА_2 на роботу, на своєму підприємстві, однак фактично вона не працювала і тягар утримання її робочого місця та сплати податків взяв на себе ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він допомагав ОСОБА_1 у 2002 році з переплануванням та у 2003 році облаштовував балкони квартири АДРЕСА_1. Восени 2003 року відвозив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до м.Торез Донецької області до матері ОСОБА_1. У 2004 року ОСОБА_1 потрапив у ДТП після якого ОСОБА_2 деякий час доглядала ОСОБА_1 у лікарні в м.Балаклія, Харківської області та проживала із ним в одній палаті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що неодноразово бував у гостях у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 2003 року у різних квартирах, інколи доглядав собаку ОСОБА_2 на прізвисько Хуч. Стосовно квартири АДРЕСА_1 пояснив, що ОСОБА_1 придбав її ще у 2001 році та робив там ремонт, раніше в цій квартирі проживав ректор ХАІ де вони навчались, і коли ОСОБА_1 показував йому цю квартиру, його сусід ОСОБА_19 - їх колишній викладач, був незадоволений проведенням ремонту та шумом.

Свідок ОСОБА_14 -роботодавець ОСОБА_2 та знайомий ОСОБА_1 пояснив, що з весни 2002 року по весну 2003 року ОСОБА_2 працювала у нього на підприємстві ПФ «Бударсенал»- інженером, на прохання ОСОБА_1 у 2002 році він на декілька тижнів, на період відпустки секретаря, віддав йому у поміч ОСОБА_2, після чого через декілька місяців йому стало відомо про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали зустрічатися, а потім і проживати разом. Його підприємство неодноразово здійснювало ремонти у квартирах належних ОСОБА_1, в тому числі і в квартирі АДРЕСА_1 він допомагав із ремонтом та надавав консультації ОСОБА_1 щодо перепланувань, вказану квартиру ОСОБА_1 придбав приблизно у 2002 році.

Також, він у 2006 році продав квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та на його прохання оформив це договором дарування на ОСОБА_2, вказані пояснення підтверджуються наданою копією договору від 21.12.2006 року.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2003 року, коли ОСОБА_1 попросив його повозити на автомобілі ОСОБА_2, яка займалась реалізацією косметики і ОСОБА_1 їй допомагав у цьому. У 2004 році він разом із ОСОБА_1 потрапив у ДТП після якого ОСОБА_2 деякий час доглядала ОСОБА_1 у лікарні в м.Балаклія, Харківської області та проживала із ним в одній палаті.Неодноразово бував в гостях у ОСОБА_1 та ОСОБА_2, допомагав їм переїжджати з квартири на Салтовці біля магазину «Океан»перевозив речі на вул..Артема, в подальшому з АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6.

Свідок ОСОБА_11 -продавець квартири АДРЕСА_2 пояснила, що квартиру у неї купив та всі переговори щодо договору купівлі-продажу та сплату грошей здійснював ОСОБА_1, на його прохання договір було укладено з іншою жінкою -його дружиною, ОСОБА_2, яку вона вперше побачила у нотаріуса під час оформлення договору.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що про стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знає із 2004 року, у 2005 році ОСОБА_1 попросив прийняти ОСОБА_2 на роботу на його підприємство, де вона і числилась до 2010 року доки не закінчилася її декретна відпустка. Неодноразово бував у них в дома у гостях, стосовно квартири АДРЕСА_1, йому відомо, що у ОСОБА_1 були проблеми з її оформленням, ОСОБА_2 в процесі ремонту у вказаній квартирі не бачив.

Свідок ОСОБА_4 -продавець квартири АДРЕСА_1 пояснив, що попередній власник ОСОБА_5 позичив у 2000 році у нього суму еквівалентну 10 000 доларів США, в зв'язку з чим було укладено договір купівлі-продажу цієї квартири. У 2001 році між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості, щодо продажу квартири ОСОБА_1 за умови виплати ОСОБА_1 суми еквівалентної 10 000 доларів США, що одразу було зроблено. Для нотаріального оформлення договору із ОСОБА_1 необхідно було зареєструвати договір купівлі продажу вказаної квартири від 04.08.2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в КП «ХМБТІ», раніш він цього не зробив, оскільки на момент укладення договору нотаріус пояснила йому, що він не обмежений строком реєстрації договору в БТІ відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Під час реєстрації йому стало відомо про наявність арешту суду на вказану квартиру за позовом ОСОБА_24 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики. В зв'язку з вказаними обставинами нотаріальне посвідчення договору було неможливим до закінчення судових процесів і ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовились про нотаріальне посвідчення договору після закінчення судових процесів, а у разі програшу ОСОБА_4 зобов'язувався повернути гроші ОСОБА_1 з урахуванням витрат на ремонт. У 2002 році ОСОБА_1 приступив до проведення ремонту. Після закінчення судів у 2005 році, на прохання ОСОБА_1, квартиру було оформлено на ОСОБА_2, грошових коштів під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири від ОСОБА_2 він не отримував та вперше її побачив у нотаріуса.

Обставини викладені свідком документально підтверджуються наданими розписками про позику грошей у ОСОБА_4 попереднім власником квартири ОСОБА_5, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.08.2004 року та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.11.2004 року, згідно яких підтверджується наявність спору щодо цієї квартири та знаходження її під арештом у період вказаний свідком та позивачем.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що знайом з ОСОБА_1 давно, у 2001 році виїжджаючи з Харкова на деякий час передав на зберігання ОСОБА_1 90000 грн. оскільки у нього був сейф. По поверненню ОСОБА_1 повідомив його, що він витратив гроші на придбання квартири АДРЕСА_1, та запропонував йому в рахунок повернення боргу переоформити на нього одну з належних йому квартир, на що ОСОБА_8 одразу погодився, тайому одразу була передана квартира АДРЕСА_7, і лише через тривалий часїї було нотаріального переоформлено. Вказані обставини підтверджуються документально договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2004 року.

ОСОБА_2 він знає з 2002 року як співробітницю ОСОБА_14. В подальшому з 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом, мали спільне господарство, ОСОБА_1 приймав участь у доставці косметики «Ейвон»- допомагав ОСОБА_2. Після ДТП в м.Балаклія, Харківської області, ОСОБА_2 деякий час доглядала ОСОБА_1 в лікарні, а він в цей час годував їх кота. У січні 2006 року йому разом із ОСОБА_1 подарували квартиру АДРЕСА_3, яку в подальшому ОСОБА_8 самостійно відремонтував та перепланував без участі ОСОБА_1 і потім вони звернулись до суду для узаконювання перепланування.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що працювала секретарем у ОСОБА_1 у 2002 році познайомилась із ОСОБА_2, яка приносила на їх підприємство документи, а потім деякий час їм допомагала. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом та мали сімейні відносини із 2003 року.

Таким чином, суд вважає доведеним та встановленим в судовому засіданні факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2003 року.

Крім того пояснення позивача, стосовно купівлі АДРЕСА_1, документально підтверджуються нотаріально засвідченою заявою під час реєстрації договору, щодо надання дозволу на її купівлю ОСОБА_2, також цією заявою спростовуються свідчення представника відповідачки ОСОБА_10, про те що ОСОБА_2, до укладення шлюбу із ОСОБА_1 ніколи його раніше не знала та спільно з ним не проживала. (а.с 71)

Згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи те, що домовленості між покупцем і продавцем стосовно всіх істотних умов договору були досягнуті та кошти за квартиру АДРЕСА_1 фактично були сплачені ОСОБА_1 ще у 2001 році, тобто до знайомства з ОСОБА_2 і до укладення шлюбу, і договір не було укладено з об'єктивних підстав, а в договорі купівлі продажу посвідченому нотаріально, після усунення перешкод, покупцем вказана ОСОБА_2 лише формально, у неї не виникало реальнихобов'язків за цим договором, в тому числі і щодо отримання об'єкту нерухомості, оскільки на момент нотаріального оформлення договору вона вже знаходилась у володінні і користуванні ОСОБА_1 то право власності на вказану квартиру має бути визнано за ОСОБА_1

На підставі ст.41 Конституції кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

У відповідності до ст.319 ЦК України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.

Ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, і вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.ст. 16 ЦК України).

Згідно з частиною 1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу.

За час спільного проживання було придбано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, та автомобіль НОМЕР_2, тобто вищезазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно зі ст.ст. 60-63,65 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і т.д.) самостійного заробітку (прибутку) . Вважається, що кожна річ придбана під час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною 1 ст. 69 СК України чоловік та дружина мають право на розподіл майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 1 ст. 70 СК України у випадку розподілу майна, що є об'єктом права спільно сумісної власності подружжя, частки чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім цього згідно зі ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості, внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 та її представником не доведено факту збільшення вартості квартири АДРЕСА_3 саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя.

Діти мають таке ж право на житло батьків, та їм користуватися як і їх батьки, на рівні з ними на підставі ч. 1 ст.405 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», а для усяких правочинів з майном дитини обов'язковим на підставі ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту безпритульних громадян та безпритульних дітей»та ст.177 СК України, ст.224 ЦК України, є попередня згода органів опіки та піклування, а також забороняється відмова від майнових прав дитини.

Позивач не заперечує проти проживання в АДРЕСА_1 свого сина -ОСОБА_18, та не заявляє вимоги про його виселення чи визнання таким, що втратив право користування квартирою, а тому суд вважає, що його права не порушуються. Крім того вказана квартира не є єдиною у власності його батьків.

Згідно ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в ході судового розгляду позивачем було надано суду достовірні докази, що підтверджували позовні вимоги.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст.319, 321, 386, 387 ЦК України, ст.ст. 60, 69, 70, 74, 177 СК України,суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2003 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності 1/2 частину автомобіля Ніссан Мікра держ № НОМЕР_3.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1820 грн..

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги.

Суддя -