Ухвала суду № 27620775, 20.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2012 р. м. Київ К-27322/10

К-27798/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Прокуратури м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року

у справі № 2а-4141/09/2670

за позовом Підприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,

за участю Прокуратури м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року, позов Підприємства з іноземним капіталом «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані» (позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009512303/0 від 01 грудня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПІК «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані» 3,40 грн. відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ДПІ у Печерському районі м. Києва та Прокуратура м. Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

В поданих касаційних скаргах відповідач та прокуратура, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПІК «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, грудень 2006 року, січень 2007 року та травень 2007 року, які виникли за рахунок від'ємних значень з податку на додану вартість, що декларувались в періодах: серпень 2006 року, листопад 2006 року, грудень 2006 року та квітень 2006 року, за результатами якої складено акт № 609/23-03/24365226 від 25 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009512303/0 від 01 грудня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 130 435,44 грн.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що в охоплений перевіркою період позивачем здійснювалось придбання великої рогатої худоби (ВРХ) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-континент», постачальником якого, в свою чергу, було Приватне підприємство «Н-Лебідь».

Разом з тим, юридичну особу ПП «Н-Лебідь»припинено 23 грудня 2004 року за рішенням суду.

Також, відповідач виходив з того, що постачальник позивача -Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 на момент виписки на адресу позивача податкової накладної № 11 від 12 квітня 2007 року не мав статусу платника податку на додану вартість, оскільки, актом Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області від 17 березня 2006 року Свідоцтво платника податку на додану вартість останнього анульовано.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підприємницьку діяльність ТОВ «Агро-континент»на момент здійснення спірних господарських операцій не припинено, а податкові накладні є такими, що складені належною особою та не суперечать приписам підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Також, суди дійшли висновку, що положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не передбачено обов'язок позивача здійснювати перевірку наявності у контрагента статусу платника податку на додану вартість.

Однак, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Таким чином, втрата особою статусу платника податку на додану вартість позбавляє правового значення складених такою особою податкових накладних після анулювання її реєстрації незалежно від обізнаності учасників господарської операції щодо даного факту.

Крім того, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання таких товарів з метою їх використання в межах власної господарської діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не звернули увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем великої рогатої худоби (ВРХ) у ТОВ «Агро-континент», на підставі яких ПІК «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані» сформовано дані податкового обліку.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили зв'язок між придбанням позивачем товару у контрагента та його господарською діяльністю, не витребували у ПІК «Джіммі Інтернешнел Трейдінг Компані» належні та допустимі докази, які підтверджують факт реалізації великої рогатої худоби або її використання у власному виробництві.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Прокуратури м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.