Ухвала суду № 27620723, 15.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/5529/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року у справі за позовом Фірми "Крим Чай" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Фірма "Крим Чай" звернулась до суду з позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ у м. Сімферополі) в якому просить скасувати рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2007 року у задоволені позову Фірми "Крим Чай" відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року апеляційну скаргу Фірми "Крим Чай" задоволено частково, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2007 року -скасовано частково. Позовні вимоги Фірми "Крим Чай" задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м. Сімферополі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Фірмі "Крим Чай" у задоволені позову.

Фірма "Крим Чай" подала письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м. Сімферополі було проведено виїзну планову перевірку фірми «Крим Чай»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої було складено акт перевірки №6770/23-1/30494425 від 28.12.2006 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року та п.п. 7.4.1 і 7.4.4 п.7.4 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі прийнято податкові повідомлення-рішення №0000402301/0 та №0000392301/0 від 17 січня 2007 року, якими фірмі «Крим Чай»були донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3634,00 грн. і 1650,00 грн. штрафних санкцій та з податку на додану вартість у сумі 56834,00 грн. і 26698,00 грн. штрафних санкцій.

Внаслідок процедури адміністративного оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000402301/3 та №0000392301/3 від 17 серпня 2007 року, якими позивачу були донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3634,00 грн. і 1650,00 грн. штрафних санкцій та з податку на додану вартість у сумі 56834,00 грн. і 26698,00 грн. штрафних санкцій відповідно.

Крім того, ДПІ у м. Сімферополі 07.06.2007 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0008812301/2 та №0008822301/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями у сумі 1719,00 грн. та з податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 167,00 грн.

Ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і ст. 9 цього Закону.

П. 4.3. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з п. 4.1 ст. 4 без врахування доходів, зазначених у п.4.2 цієї статті.

П. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 1.31 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

П. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (до оцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (до оцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що у висновку судово-економічної експертизи зазначено, що всього за даними бухгалтерського обліку, приріст (убуток) запасів за даними експерта склав: приріст 158398 грн. у 2005 року, приріст 347569 грн. за 9 міс. 2006 року.

Крім того, вказано, що заниження приросту порівняно з даними декларації встановлено в сумах: 2005 році - 14598 грн. (143800 158398), 9 міс. 2006 року 3290 грн. (344279 347569) і утворилась за рахунок не відображення підприємством в деклараціях сум, використаних не в господарській діяльності.

Висновками експерта встановлено не донарахування податку на прибуток за 2006 рік склало 3649,50 грн. (6549,50 грн. 2900 грн.). Розбіжності з даними акту в сумі +63,00 грн., +15,75 грн. в бік збільшення об'єкта оподаткування та податку на прибуток утворилась за рахунок округлень.

Завищення від'ємного об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 9 міс. 2006 року за даними експерта склало 3287 грн. Розбіжності з даними акта 1265 грн. в бік зменшення об'єкта оподаткування утворилась: в сумі 1250 грн. за рахунок того, що в акті знята сума по ТМЦ, використаним не в господарській діяльності 419149 грн., за даними бухгалтерського обліку дана сума склала 417899 грн., та в сумі 15 грн. за рахунок округлень.

Всього, за даними висновку експерта, заниження позивачем податку на прибуток за період 2005 року наданими на дослідження документами та нормативно підтверджується в сумі 3649,50 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007 року №0000402301/3 та №0008822301/2 щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій не має.

Крім того, в акті перевірки зазначене порушення п.п. 7.4.1 і 7.4.4 п.7.4 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» - підприємством до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товарів та матеріальних цінностей, які не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме: у вересні 2005 року в розмірі 1574 грн., в грудні 2005 року в розмірі 1333 грн., в січні 2006 року в розмірі 911 грн., в лютому 2006 року в розмірі 82919 грн.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0000392301/3 від 17.08.2007 року, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 83532 грн. (в т.ч. 56834 грн. по основному платежу та 26698 грн. по штрафним санкціям).

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Ст. 1 Закону України «Про ПДВ» визначає, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом, а податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

П.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»вказано, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п 7.2.6 п.7.2 ст. 7) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону).

П. 4.5 ст. 4 Закону України «Про ПДВ» визначає, що якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

З цього слідує, що до складу податкового кредиту включаються суми податку сплачені (нараховані) при придбанні або виготовленні товарів та послуг в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку у звітному періоді. У випадку, якщо такі товари (послуги) використовуються в подальшому платником податків в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то платник податку зобов'язаний за такими товарами здійснити умовний продаж та нарахувати податкове зобов'язання. В тому випадку, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що коригування податкового кредиту передбачено у таких випадках: по п. 4.5 Закону України «Про ПДВ» - у покупця при перегляді цін та поверненні товару при наявності виписаної коректировки продавцем; по порядку заповнення податкової декларації з ПДВ відповідно до наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 року при самостійному виявленні помилок в поточному податковому періоді.

Також судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що ані в Законі України «Про ПДВ», ані в Наказі ДПА України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подачі» не передбачене коригування податкового кредиту за товарами, придбаними в попередніх податкових періодах, які плануються при придбанні для використання в оподатковуваних операціях в господарській діяльності, але які в поточному податковому періоді використовувались не в господарській діяльності.

Як встановлено судовим експертом, заниження позивачем податкового кредиту за період 2005 року 9 міс. 2006 року наданими на дослідження документами та нормативно не підтверджується. Розбіжність з даними акту на 86738 грн. в бік зменшення зобов'язання до сплати в бюджет утворилась за рахунок того, що в акті не враховано, що коректировка податкового кредиту поточного періоду по ТМЦ, придбаним в попередніх податкових періодах та використаних не в господарській діяльності в даному податковому періоді не передбачена. Крім того, експертом встановлено, що заниження ПДВ до сплати з урахуванням від'ємних значень в квітні 2006 року 2749 грн. та в червні 2006 року 18915 грн., яке розраховано в акті в сумі 56834 грн., наданими на дослідження документами та нормативно не підтверджуються. Розбіжність з даними акта 56834 грн. в бік зменшення утворилась за рахунок розбіжностей по податковому кредиту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказане є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі від 17.08.2007 року №0000392301/3 та № 0008812301/2 щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та застосування з вказаного податку штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров