Рішення № 27620229, 14.11.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2012 р.Справа № 14/49/5022-817/2012 (17/85/5022-1722/2011)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД", вул. Живова, 9, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська міська рада, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001

про стягнення 49894.00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Притула О. Б., довіреність від 18.10.2012р.;

відповідача: адвокат ОСОБА_4, свідоцтво НОМЕР_2 від 10.12.2011р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД" звернулося в господарський суд Тернопільської області із позовом до приватного підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільської міської ради, про стягнення 49894.00 грн. заборгованості, з підстав неналежного виконання боржником зобов'язань за договорами №11-00709 та №11-00799 від 02.01.2011р.

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 24.02.2012р. у складі судді Андрусик Н. О. провадження у справі, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, зупинялося до закінчення судового розгляду у справі №7/13/5022-118/2012.

05 жовтня 2012р., за наслідками поданої заяви про поновлення провадження у справі, на підставі розпорядженням в. о. керівника апарату, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №17/85/5022-1722/2011 передано судді О. В. Руденку, у зв'язку з тим, що суддя Андрусик Н. О. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Ухвалою суду від 05.10.2012р. справу прийнято до провадження та присвоєно номер 14/49/5022-817/2012 (17/85/5022-1722/2012).

При цьому, з урахуванням п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" розгляд справи 14/49/5022-817/2012 (17/85/5022-1722/2012) було розпочато спочатку.

В обґрунтування заявлених вимог, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість (з урахуванням пені) в сумі 49894.00 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач згідно відзиву на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Стверджує, що при укладенні договорів позивач не повідомив його про відсутність у ринку правових підстав на їх укладення, адже відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2010р. у справі №15/175-3440 міський ринок зобов'язано звільнити незаконно захоплену земельну ділянку по вулиці Живова, 9 у місті Тернополі, на якій знаходились торгові місця приватного підприємця.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, згідно письмових пояснень, проти позовних вимог заперечила. Зазначає, що у позивача відсутні повноваження щодо володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою відповідно до судового рішення у справі №15/175-3440, а відтак і на передачу спірних торгових місць в оренду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В процесі вирішення спору, розгляд справи відкладався із підстав, викладених у відповідних ухвалах.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

02 січня 2011р. між ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" в особі комерційного директора Горуц С. Б., який діяв на підставі Статуту (далі - Підприємство) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, який діяв на підставі свідоцтва НОМЕР_3 від 18.01.2008р. (далі - Підприємець) укладено договори №11-00709 та №11-00799 (далі - Договори ).

За умовами вказаних правочинів Підприємство надає, а Підприємець отримує для торгівлі промтоварами право щоденно займати 8.65 торгових місць, що відповідає 17.3 кв. м. торгової площі в споруді №16 Сектор П та 9 торгових місць, що відповідає 18 кв.м. торгової площі в споруді №15 Сектор П, які знаходяться у АДРЕСА_2 та складаються із збірно-розбірних легких металевих конструкцій належних Підприємцю.

Згідно із викладеними у п. 1.2 Договорів умовами, Підприємець доручає, а Підприємство бере на себе зобов'язання з надання послуг по утриманню торгових місць в належному стані.

При цьому, пунктами 3.2 та 3.3 угод їх учасники обумовили, що Підприємець сплачує в касу Підприємства або на рахунок в банку плату в розмірі 1349.40 грн. за одним із правочинів та 1404.00 грн. за іншим, до 5 числа поточного місяця.

Термін дії угод до 31.12.2011р.. Останні можуть бути укладені на новий строк, за додатковою згодою сторін, висловленою у письмовій формі (п. 2.1, 5.3).

Дія договорів припиняється внаслідок: закінчення строку, на який їх було укладено; в разі несплати ринкового збору та плати за утримання торгових місць протягом одного місяця; дострокового розірвання за згодою сторін або рішенням суду (п. 5.4).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правовою природою договори №11-00709 та №11-00799 від 02.01.2011р. є змішаними, оскільки містять умови як щодо права відповідача на фактичне користування торгівельним місцем на ринку на земельній ділянці площею 0,183 га (умови оренди), так і умови про надання послуг по обслуговуванню торгових місць (тепло -, водопостачання і водовідведення, електроенергію, вивіз сміття; на послуги з прибирання, охорони та пожежної охорони приміщень; утримання медпунктів, лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, санвузлів, кімнат гігієни, кімнати міліції, тощо -п. 3 розділ II абз. 3 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затверджені наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 р. № 638/109).

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що при розгляді справи № 15/175-3440 ( копії судових актів, які набрали законної сили у справі) господарським судом був встановлений факт незаконного користування господарським товариством земельною ділянкою площею 0,183 га, яку останнє надало у користування підприємцям, в тому числі і СПД ОСОБА_2

Водночас, суд приймає до уваги обставини встановлені господарським судом Тернопільської області за результатами вирішення спору між цими ж сторонами у справі №10/17/5022-596/2012 (7/135022-118/2012) про визнання недійсним договорів №11-00709 та №11-00799 від 02.01.2011р., з підстав відсутності у ринку права розпоряджатися земельною ділянкою, яку останній надав в користування СПД ОСОБА_2

Зокрема у рішенні, що набрало законної сили, судом вказано на фактичне виконання сторонами всіх умов Договорів аж до часу їх припинення , тобто до 01.06.2011р., а також констатовано, що до даного виду правовідносин неможливо застосувати реституцію в частині виконаних зобов'язань.

Так, судом зазначено, що фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, оскільки використання майна -"річ" безповоротна і відновити в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір може визнаватись недійсним і припинятись лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

З врахуванням наведеного, заперечення відповідача щодо невиконання сторонами обумовлених договорами зобов'язань в т. ч. із підстав відсутності у позивача повноважень на укладення відповідних правочинів, є безпідставними, а тому судом оцінюються критично.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання п. 1.1 та 1.2 правочинів надав право відповідачу з 02 січня 2011р. займати визначену Договорами торгову площу із зобов'язанням ринку її утримувати в належному стані.

Із представлених суду документів, договорів, а саме: на постачання електроенергії, на виконання робіт (дератизація, дезинсекція, прибирання, дезинфекція), на збирання і вивезення твердих побутових відходів, на забезпечення питною водою, по охороні території, вбачається, що позивачем було вжито усіх заходів, що передували та були необхідними, для виконання передбачених п. 1.2 зобов'язань.

Квитанціями Тернопільської філії ПАТ КБ "Приватбанк" №2373.64.1 від 04.01.2011р. на суму 1349.40 грн., №2673.64.2 від 04.01.2011р. на суму 1404.00 грн., прибутковими касовими ордерами №814 від 14.04.2011р. на суму 1500.00 грн. та №881 від 30.04.2011р. на суму 2000.00 грн. підтверджено проведення відповідачем часткової оплати наданих зі сторони ринку послуг.

Разом з тим, СПД ОСОБА_2 в повному обсязі не виконав зобов'язання обумовлені п. 3.2, 3.3 Договорів, а відтак, станом на 01.06.2012р. допустив заборгованість по Договору №11-00709 в сумі 3897.60 грн. та №11-00799 в розмірі 3616.00 грн.

З наведеного, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

В той же час, в частині нарахованих позивачем платежів з оренди та наданих послуг за червень 2011р. суд відмовляє, оскільки як встановлено рішенням суду від 18.09.2012р. у справі №10/17/5022-596/2012 (7/135022-118/2012), дані правочини припинили свою дію 01.06.2012р.

Відповідно до частини 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1 Договорів передбачено, що за несвоєчасне внесення плати Підприємець сплачує пеню в розмірі 3% простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 даного законодавчого акту обумовлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен оплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1 Договорів та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, із проведеним господарським товариством розрахунком пені за період з 06.02 по 06.08.2011р. суд погоджується лише частково та констатує, що за умовами укладених контрагентами правочинів та відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", підлягає нарахуванню пеня по договору №11-00709 в сумі 243.06 грн., а угоді №11-00799 в розмірі 245,03 грн.

Таким чином, саме в цій частині позов щодо стягнення пені судом задовольняються.

В стягненні решти сум пені суд відмовляє, оскільки така нарахована без врахування вимог зазначеної вище статті 3 Закону (щодо обмеження розмірі пені подвійною обліковою ставкою НБУ).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський міський ринок ЛТД" (вул. Живова, 9, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14029504) -7513 (сім тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 60 коп. основної заборгованості, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 09 коп. пені, 1185 (одну тисячу сто вісімдесят п'ять) грн. 66 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено

"19" листопада 2012р.