Рішення № 27619885, 19.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/3905/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз-Хмельницький", м.Хмельницький

до відповідача Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство", м.Дрогобич

про стягнення 50787грн. 85коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Габуда В.В.

від відповідача: не з"явився

Позивачу, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз-Хмельницький" подано позов до Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство" про стягнення 46325 грн. 97коп. суми основного боргу, 923грн. 61коп. 3% річних та 3538 грн. 27коп. пені.

Ухвалою суду від 21.09.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.10.2012р. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 09.10.2012р. відкладено розгляд справи на 19.11.2012р.

Позивач в судовому засіданні 19.11.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.10.2012р. (вручене 16.10.2012р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

05.12.2011р. між сторонами договору поставки №3, відповідно до п.1.1 якого, ТзОВ „Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник) зобов'язувався поставити, а ДП „Дрогобицьке лісове господарство" (покупець) прийняти й оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, визначеними у рахунках та/або накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник пропонує покупцю рахунок і накладну на продукцію, в якій вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, яка поставляється постачальником покупцю на період дії даного договору, і/або оплачена покупцем у період дії даного договору, рахується продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором ( п.2.2 договору).

На виконання умов договору позивачем по накладних №00311 від 15.12.2011р., №00342 від 23.12.2011р., №00343 від 23.12.2011р. повставлено відповідачу продукцію на загальну суму 49325 грн. 97коп.

Відповідно до п.3.1. договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукції протягом 7 днів з дати поставки партії продукції.

Однак, відповідач своїх зобов"язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, за отриману продукцію розрахувався частково: 15.05.2012р. в сумі 1000грн. 00коп. та 17.07.2012р. в сумі 2000грн. 00коп.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 46325грн. 97коп. та підтверджується представленими позивачем суду двосторонніми актами звірки розрахунків за період з 01.01.2012р. по 15.08.2012р. та 01.01.2012р. по 15.08.2012р. на суму 46325грн. 97коп.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов"язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов"язання; у разі поєднання управненої та зобов"язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов"язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

п. 5.3. договору поставки № 3 за порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

З огляду на викладене позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача нараховану до сплати пеню в розмірі 3538грн. 27коп. за період з 23.12.2011р. по 22.06.2012р. (видаткова накладна №00311 від 15.12.2011р.) за за період з 31.12.2011р. по 30.06.2012р. (видаткові накладні №00342 від 23.12.2011р. та № 00343 від 23.12.2011р.)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 923грн. 61коп. 3 % річних за період з 23.12.2012р. по 26.08.2012р. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 530, 599, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 202, 229, 230, 231, 232, 343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дрогобицьке лісове господарство", м.Дрогобич вул.Стрийська, 29 (ідентифікаційний код 09992390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Союз-Хмельницький", м.Хмельницький, вул.Чорновола, 155/1 (ідентифікаційний код 23838102) 46325 грн. 97коп. основного боргу, 923 грн. 61коп. 3% річних, 3538 грн. 27коп. пені та 1609 грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 22.11.2012р.