Ухвала суду № 27618257, 01.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2012 р. м. Київ К-16332/10

№ К-16332/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010

у справі № 2а-37393/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон»

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові від 13.01.2009 № 0000061800/0, від 20.03.2009 № 0000061800/1, від 13.01.2009 № 0000051800/0, від 20.03.2009 № 0000051800/1 з мотивів правомірності віднесення коштів та сплачених за господарськими операціями з поставки будівельних, монтажних робіт та нафтопродуктів з ТОВ «ПБК «Вертикаль»»до складу валових витрат, а сум ПДВ, сплачених у вартості таких товарів та послуг, - до складу податкового кредиту, оскільки виконання таких господарських операцій підтверджено первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт, видатковими накладними).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з мотивів помилковості висновків суду щодо підтвердження первинними документами фактів виконання господарських операцій з поставки будівельних, монтажних робіт та нафтопродуктів, а також відсутності у ТОВ «ПБК «Вертикаль»»матеріальних та трудових ресурсів на здійснення таких операцій.

У касаційній скарзі ТОВ «Галіон»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач не скористався своїм правом надання заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 17.12.2008 № 3725/18007/23464392, про порушення норм пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР), що мало наслідком заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 293864,00 грн. (у тому числі: за 9 місяців 2006 року - 48788,00 грн., за 2006 рік -128412,00 грн., за І квартал 2007 року -29254,00 грн., за ІІ квартал 2007 року - 53656,00 грн., за ІІІ квартал 2007 року -33754,00 грн.) внаслідок завищення валових витрат на загальну суму 1175458,00 грн., як витрат на придбання у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»послуг з проектних робіт, монтажу, технічного обслуговування та ремонту об`єктів зв`язку та нафтопродуктів. Крім того, згідно з актом перевірки, позивачем були порушені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 240315,00 грн. (у тому числі: за 2006 рік -серпень - 8855,00 грн., вересень -30175,00 грн., жовтень -49019,00 грн., листопад -32930,00 грн., грудень -14469,00 грн.; за 2007 рік: січень -21403,00 грн., лютий -9335,00 грн., березень -4201,00 грн., квітень - 16522,00 грн., травень -16935,00 грн., червень -9468,00 грн., липень -13775,00 грн., серпень -13228,00 грн.), внаслідок завищення на цю суму податкового кредиту за рахунок включення цієї суми податку за податковими накладними, виписаними ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»на поставку послуг з надання проектних робіт, монтажу, технічного обслуговування, ремонту об`єктів зв`язку та поставку нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин марки А-80, А-92, А-95).

При цьому контролюючий орган послався на відсутність у ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»трудових ресурсів, основних фондів та обладнання для здійснення господарської діяльності, що, за висновком контролюючого органу, свідчить про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»на поставку послуг з надання проектних робіт, монтажу, технічного обслуговування, ремонту об`єктів зв`язку та поставку нафтопродуктів.

На підставі висновків акта перевірки та за результатами адміністративного узгодження визначених сум податкових зобов'язань ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 13.01.2009 № 0000061800/0 та від 20.03.2009 № 0000061800/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 440796,00 грн. (у тому числі: 293864,00 грн. -основний платіж, 146932,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції), від 13.01.2009 № 0000051800/0, від 20.03.2009 № 0000051800/1 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 360472,50 грн. (у тому числі: 240315,00 грн. -основний платіж, 120157,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»було укладено договір поставки нафтопродуктів від 04.09.2006 № ВЕ 07 та договори підряду: від 02.08.2006 № 02/08-06, від 01.09.2006 № 01/09-06, від 01.11.2006 № 01/11-06 та від 04.01.2007 04/01-07 на виконання робіт по ремонту, будівництву та озеленінню майданчика АЗС, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 247-а.

За наслідками вказаних господарських операцій ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»були виписані податкові та видаткові накладні, а сторонами зазначених договорів підписані акти приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 65-144). Вартість вказаних послуг та нафтопродуктів віднесена позивачем до складу валових витрат у податковому обліку за 9 місяців 2006 року, 2006 рік, І, ІІ та ІІІ квартали 2007 року, а суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у вартості таких послуг та товарів, включені до податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, відсутність таких доказів як товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів, отриманих позивачем, документів, які б підтверджували зберігання таких нафтопродуктів, а також відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема виконання будівельних робіт (в штаті підприємства числяться директор, бухгалтер, менеджери, прибиральниця, сторож; особи, що працюють за сумісництвом, відсутні) суд апеляційної інстанції правильно оцінив як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України. Так, відповідно до вимог частини третьої цієї статті щодо оцінки достовірності кожного доказу з врахуванням взаємного зв'язку доказів у їх сукупності суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що згідно з умовами договору поставки нафтопродуктів від 07.09.2006 № ВЕ-07 обов'язок щодо транспортування товару покладено на покупця (позивач у справі). Однак, докази факту транспортування товару чи то оплати послуг з його перевезення позивач не надав, тоді як відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

При оцінці наданих позивачем товарних накладних щодо відпуску йому паливних матеріалів, виписаних від імені ТОВ «ПБК «Вертикаль»», суд апеляційної інстанції взяв до уваги відсутність в них даних щодо особи, яка склала та підписала накладні, а відтак зробив правильний висновок, що ці накладні, як такі, що не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є достовірними доказами факту поставки.

Зустрічною перевіркою ТОВ «ПБК «Вертикаль»»не встановлено факту придбання цим товариством субпідрядних будівельних (монтажних) робіт.

Встановленим обставинам апеляційний суд на відміну від суду першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, застосувавши пункт 5.1, підпункт 5.2.1, пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, підпункти 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, та зробив такий, який відповідає обставинам справи і юридично правильний висновок про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість сум витрат за господарськими операціями з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль»»до валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Таке правозастосування судом апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що докази, на які послався суд першої інстанції на обґрунтування свого рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і правомірність декларування позивачем сум валових витрат та сум податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги правильність такого висновку не спростовують

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак