Ухвала суду № 27618088, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К/9991/49378/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року

у справі № 2а-2030/12/2070

за позовом Спільного підприємства «Інженерно-авіаційна служба»товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Інженерно-авіаційна служба»товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо зміни визначених СП «Інженерно-авіаційна служба»ТОВ податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме: щодо внесення до АС «Аудит»результатів опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на підставі довідки від 25.11.2011 року № 1018/2305/32029020 та зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інтехліс»на загальну суму податкового кредиту 80 872,33 грн. і зменшення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ДП «ХМЗ «ФЕД»на загальну суму податкового зобов'язання 85 129,33 грн. за господарськими операціями, вчиненими СП «Інженерно-авіаційна служба»ТОВ з ТОВ «Інтехліс»і ДП «ХМЗ «ФЕД»;

- визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо виключення з електронної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені СП «Інженерно-авіаційна служба»ТОВ у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року;

- зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ включило до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року;

- зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова відобразити в електронній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ включило до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року, позов задоволено частково; визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо зміни визначених СП «Інженерно-авіаційна служба»ТОВ податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме: щодо внесення до АС «Аудит» результатів опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на підставі довідки від 25.11.2011 року № 1018/2305/32029020 та зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Інтехліс»на загальну суму податкового кредиту 80 872,33 грн. і зменшення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ДП «ХМЗ «ФЕД»на загальну суму податкового зобов'язання 85 129,33 грн. за господарськими операціями, вчиненими СП «Інженерно-авіаційна служба»ТОВ з ТОВ «Інтехліс»і ДП «ХМЗ «ФЕД»; в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова було проведено зустрічну звірку СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інтехліс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої було складено довідку від 25.11.2011 року № 1018/2305/32029020, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ господарських відносин із ТОВ «Інтехліс» на загальну суму 485 234 грн., у тому числі ПДВ - 80 872,33 грн. та із ДП ХМЗ «ФЕД» на загальну суму 510 775,99 грн., у тому числі ПДВ - 85 129,33 грн.

На підставі даної довідки податковим органом до АС «Аудит» внесені результати опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань позивача та його податкового кредиту, внаслідок чого було зменшено податковий кредит СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інтехліс» на загальну суму 80 872 грн. та зменшено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ДП «ХМЗ «ФЕД» на загальну суму 85 129,34 грн., про що відповідач повідомив позивача листом від 03.02.2012р. № 4214/10/11-014.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної зустрічної звірки та її висновків, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції, з урахуванням меж перегляду, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстацій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу повноважень на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства.

Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в довідці від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020, судами попередніх інстанцій спростовані твердження відповідача про непідтвердження реальності здійснення СП «Інженерно-авіаційна служба» ТОВ господарських відносин із ТОВ «Інтехліс» на загальну суму 485 234 грн., у тому числі ПДВ - 80 872,33 грн. та із ДП «ХМЗ «ФЕД» на загальну суму 510 775,99 грн., у тому числі ПДВ - 85 129,33 грн., зокрема, укладення угод позивачем з його контрагентами, що мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 204 зазначеного Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначено судами обох інстанцій, відповідачем не доведено, що договори які були укладені між позивачем та контрагентами визнані судом недійсними.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 207 Господарського суду України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені ст. 208 зазначеного Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в довідці від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020 є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення, зазначені в довідці про результати проведення зустрічної звірки від 25.11.2011 року.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в разі виявлення під час проведення перевірки заниження чи завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

В даному випадку, як зазначено судами попередніх інстанцій, відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної зустрічної звірки та її висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, в даному випадку дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що стало підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відовідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний