Ухвала суду № 27617348, 13.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/57743/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року

у справі №2а-15129/10/2070

за позовом Козіївського сільського споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (надалі -ДПІ у Краснокутському районі Харківської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Краснокутському районі Харківської області від 09.11.2010р. №001971501/0, №0002001501/0, №0001991501/0 та №0002011501/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято у справі нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області від 09.11.2010р. №001971501/0, №0002001501/0, №0001991501/0 та №0002011501/0.

Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом проведено документальні невиїзні перевірки Козіївського сільського споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю за період 2008р., 2009р. та 8 місяців 2010р., про що складено акти від 27.10.2010р.: №503/126/15-01768111 та №503/124/15-01768111.

Висновками перевірок вказано на порушення позивачем вимог ст. 2, 14 Закону України «Про плату за землю», а саме: не нарахування та несплата земельного податку в розмірі 7903,35грн.

За наслідками перевірок прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення від 09.11.2010р.: №001971501/0, №0002001501/0, №0001991501/0 та №0002011501/0, якими визначено зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 1855,03грн. (основний платіж 7903,35грн. штраф 3951,68), та штрафних санкцій у розмірі 1020,00грн.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 вказаного Закону).

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

При цьому згiдно з частиною третьою статтi 4 Земельного кодексу України, земля може надаватися в користування, в тому числi в оренду.

Судами встановлено, що позивач, як платник єдиного податку, є власником нежитлових будівель, які складають 1350,50м. кв. (згідно Свідоцтв про право власності на нерухоме майно). Загальна площа земельних ділянок, зайнятих під об'єктами вищевказаного нерухомого майна, складає 1,4000га. згідно інформації відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області від 20.09.2010 року №1-15/6543.

За даними свідоцтва про сплату єдиного податку видом діяльності Козіївського сільського споживчого товариства за КВЕД визначено: «здавання в оренду власного нерухомого майна»- 70.20.0, до вказаного виду віднесено здавання в оперативну оренду об'єктів нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна.

Згідно ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції на час правовідносин, суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727» суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 цього Указу не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Орендні відносини в Україні врегульовані Законом України «Про оренду землі», яким обумовлено, що оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької та інших видів діяльності. Однією із істотних умов договору оренди землі є справляння орендної плати.

Матеріали справи свідчать, що позивач не є орендарем земельних ділянок, на яких розташовані належні йому приміщення, а відповідно до даних земельного кадастру користується земельними ділянками, на яких розташовані належні йому приміщення.

Згідно ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво -самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку. Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що в період, охоплений перевіркою, позивач здійснював господарську діяльність, яка полягала у здаванні в оренду власних приміщень на підставі належним чином укладених договорів оренди із орендаторами, і сплачував належну суму єдиного податку за здійснення своєї підприємницької діяльності, тому позивач не є платником податку на землю.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області -залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов