Постанова № 27617156, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2012 року 10:23 № 2а-10006/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арчер»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипро скасування податкового повідомлення-рішення №0000682312 від 06.02.2012

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арчер»(далі -позивач, ТОВ «Арчер») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000682312 від 06.02.2012.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арчер»по взаємовідносинам з ТОВ «Техно Концепт», ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос»за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 04.01.2012 № 6/23-12/36175360 (далі -Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000682312 від 06.02.2012, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 470592 грн., у т.ч. основного зобов'язання 378989 грн., та штрафних (фінансових) санкцій 91603 грн.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Арчер»пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 378989,10 грн. по періодам:

за січень 2010 -173 683,33 грн.;

за березень 2010 -192 725,77 грн.;

за квітень 2011 -12 580,00 грн.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На виконання вищезазначених норм КАС України, та враховуючи те, що Актом перевірки встановлено відсутність взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно Концепт»(стор.4), судом перевірено питання реального характеру операцій за договорами, укладеними ТОВ «Арчер»з ТОВ «Київ-Енерго», ТОВ «Айрос».

Так, позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Київ-Енерго»: договори субпідряду, додатки до них, додаткова угода, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, акти приймання-передачі матеріалів, акти про витрати переданих матеріалів; та по взаємовідносинах з ТОВ «Айрос»: договір поставки, видаткова, податкова накладна.

Проте, суд не вважає зазначені документи належним доказом реальності операцій з огляду на наступне

З інформації, наданої відповідачу Державною податковою службою у Донецькій області, та постанови Київського районного суду м.Донецька, судом встановлено, що ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос» були створені гр. ОСОБА_2, якому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Статтею 205 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за фіктивне підприємництво.

07.12.2011 Київським районним судом м.Донецька кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України припинено у зв'язку з амністією та звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_2, звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до статті 6-1 чинного на момент винесення постанови Київським районним судом м.Донецька Кримінально-процесуального кодексу України, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Із зазначеного випливає, що вина ОСОБА_2 у здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, доведена, тобто ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос»були створені зазначеною особою з метою здійснення фіктивного підприємництва.

В той же час, судом додатково у вибірковій послідовності досліджено обіг коштів по рахунках ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос», відкритих ними в установах банків, та встановлено відсутність витрат на виплату заробітної плати (у будь-якій формі із зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку) чи на відрядження або інших пов'язаних із цим витрат.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

А відсутність витрат на оплату праці у ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос»вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт та надання послуг.

Також з банківських виписок не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос»: на утримання офісу, на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку (у той час, коли з банківських виписок вбачається оплата послуг клієнт-банкінгу, що передбачає собою використання всесвітньої мережі Інтернет) , електроенергії, тощо.

Разом з тим, суд приймає до уваги те, що з банківських виписок щодо руху коштів на рахунку ТОВ «Айрос»вбачається, що підприємство надає досить велику кількість різних за напрямками послуг (наприклад, демонтаж рекламного зображення на транспорті, юридично-консультаційні послуги, друк малюнків, організація ремонтних робіт, монтажні роботи, а продаж промислових товарів, косметичної продукції, тощо), що в звичайних умовах діяльності господарських товариств, такі об'єми (в тому числі і відносно встановлених клієнтських ресурсів) і розпорошені напрямки діяльності, в межах відносно нетривалого обсягу часу, на думку суду не є можливими, навіть з урахуванням того, що ТОВ «Айрос»може виступати лише посередником. Крім того, потребує досить значних трудових ресурсів.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв до 2011 року, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, який набрав чинності з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Враховуючи те, що судом встановлена відсутність реального характеру операцій за договорами, укладеним позивачем з ТОВ «Київ-Енерго»та ТОВ «Айрос», відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 378989,10 грн.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.11.2012 р.