Рішення № 2761674, 04.07.2007, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-336/2007р.

04 липня 2007 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді Грещука Р.П.

секретаря - Юрик М. В.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна справу за позовом ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків , -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2007 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов'язків на суму 23 876 грн. 76 коп.

07.03.2007 року позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача, крім суми 23 876 грн. 76 коп. ще й 1757 грн. 06 коп. сумової різниці нестачі, а всього 25 633 грн. 82 коп.3аподіяної матеріальної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 08.07.1993р. ОСОБА_2. був прийнятий у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на посаду електромонтера.

Згідно наказу № 10-к від 18.01.1996р. ОСОБА_2. за особистою згодою було передано під відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності комори цеху № 6 ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», у зв'язу з чим йому було встановлено доплату до посадового окладу за виконувану роботу в розмірі 50% тарифної ставки. 03.03.1997р. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» уклало з ОСОБА_2. договір про повну матеріальну відповідальність, як з працівником, який виконує роботу безпосередньо пов'язану із зберіганням (відпуском) переданих йому матеріальних цінностей.

19.12.2006р. було проведено приймання-передачу підзвітних відповідачу товарно-матеріальних цінностей в коморі цеху № 6, в ході якої виявлено нестачу на суму 23 876 грн. 76 коп., в той час як в 1996 році, коли ОСОБА_2. приймав матеріальні цінності комори цеху № 6 під відповідальне зберігання, всі матеріали комори були в наявності. Зазначений факт підтверджується щорічними інвентаризаціями 2003-2006 років.

За період 2003-2006 p.p. матеріальні цінності ОСОБА_2. не передавались, тобто доступ до них мав тільки ОСОБА_2.

Відповідно до пп. «б» п.2 Договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2. було ознайомлено із діючим законодавством про матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену підприємству, а також з діючими інструкціями, нормативами і правилами зберігання, приймання, обробки, відпуску, перевезення чи використання в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. 14.04.2006р. голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» затвердив наказ № 114 «Про документальне оформлення операцій з матеріальними цінностями», з яким начальник цеху № 6 ОСОБА_3. ознайомив ОСОБА_2.

2

При прийомі-передачі товарно-матеріальних цінностей комори цеху № 6 згідно акту № 149 від 19.12.2006р. інвентаризаційною комісією було встановлено невпорядковане знаходження товарно-матеріальних цінностей, часткову відсутність матеріальних ярликів.

ОСОБА_2. згідно пп. «б» п.1 Договору про повну матеріальну відповідальність повинен був своєчасно повідомляти адміністрацію заводу про всі обставини, які загрожують забезпеченню збереженості матеріальних цінностей. Проте в ході інвентаризації до моменту виявлення нестачі він нікого не повідомляв про які-небудь обставини, що можуть призвести до зникнення товарно-матеріальних цінностей. До завершення інвентаризації заяв про крадіжки від ОСОБА_2. не надходили.

Інвентаризаційною комісією також встановлено, що ОСОБА_2. не вів карток складського обліку матеріалів, не оформляв належним чином накладні вимоги на відпуск матеріалів та не вів журнал їх реєстрації.

За результатами проведення приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей додатково було встановлено крім нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 23 876 грн. 76 коп. також сумову різницю нестачі в розмірі 1757 грн. 06 коп., яка утворилася внаслідок проведення заліку нестач з лишками.

В зв'язку з наведеним 28.12.2006р. голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» видав наказ № 102, з яким в той день ОСОБА_2. був ознайомлений під розпис, а ОСОБА_2. добровільно написав заяву відрахувати із його заробітної плати 1757 грн. 06 коп. в касу підприємства в якості відшкодування сумової різниці нестачі.

Оскільки на даний час сумова різниця нестачі ОСОБА_2. добровільно не покрита, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» просить стягнути з відповідача ОСОБА_2. заподіяну шкоду не тільки внаслідок виникнення нестачі на суму 23 876 грн. 76 коп., але й також в результаті утворення сумової різниці нестачі в розмірі 1757, 06 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2. на користь ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» 25633 грн. 82 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 286 грн. 34 коп. судових витрат.

Відповідач в судовому засіданні заявлений позов не визнав, заперечив проти його задоволення, суду пояснив, що він в 1993 році прийнятий на роботу на Надвірнянський НПЗ (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття») на посаду електромонтера та весь час працював в цеху № 6.

Наказом № 10-к від 18.10.1996 року він призначений по сумісництву матеріально-відповідальним за товарно-матеріальні цінності цеху № 6 з доплатою 50 % тарифної ставки. Працюючи по сумісництву комірником цеху № 6, він приймав і відпускав по документах товарно-матеріальні цінності для потреб виробництва.

Стверджує, що з початку роботи по сумісництву ключі від комори цеху №6 були не тільки в нього, а й у начальника цеху та його заступника, які мали вільний доступ до товарно-матеріальних цінностей комори і в його відсутність видавали необхідні матеріальні цінності. В період з 10-14 жовтня 2003 року, ідучи у відпустку, він передав товарно-матеріальні цінності комори цеху №6 начальнику цеху ОСОБА_2, а повернувшись з відпустки не прийняв їх по акту, а отже не являється матеріально-відповідальною особою. Крім того, пояснює позивач, на підприємстві 16.09.2006 року було вчинено крадіжку, а викрадені товари були, як виявилось, з комори цеху № 6.

Станом на сьогоднішній день винні в крадіжці особи не притягнені до кримінльної відповідальності, а позивач в своїй позовній заяві не згадав про факт крадіжки.

Позивач твердить, що виявлена при передачі недостача товарно-матеріальних цінностей утворилася не за рахунок того, що він проігнорував встановлений на підприємстві порядок обігу товарно-матеріальних цінностей та не забезпечив їх

з

зберігання, як це стверджується в позовній заяві, а за рахунок крадіжки цих цінностей з комори.

Своєї вини у виникненні недостачі товарно- матеріальних цінностей на суму 25633 грн.82 коп. відповідач не вбачає.

Просить суд постановити рішення, яким відмовити позивачу ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. ст. 56, 60 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, взявши до уваги покази свідків та інших учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст. 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 134 КЗпП України вбачається, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

В судовому засіданні встановлено, що наказом № 10-к від 18.01.1996р. ОСОБА_2. за особистою згодою було передано під відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності комори цеху № 6 ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», у зв'язу з чим йому було встановлено доплату до посадового окладу за виконувану роботу в розмірі 50% тарифної ставки.

З'ясовано також, що 03.03.1997р. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» уклало з ОСОБА_2. договір про повну матеріальну відповідальність, як з працівником, який виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням (відпуском) переданих йому матеріальних цінностей і за період 2003-2006 p.p. матеріальні цінності ОСОБА_2. не передавались нікому, тобто доступ до них мав тільки ОСОБА_2.

19.12.2006р. проведеною перевіркою приймання-передачі підзвітних ОСОБА_2. товарно-матеріальних цінностей в коморі цеху № 6 було виявлено нестачу товарів на суму 23 876 грн. 76 коп., в той час як в 1996 році, коли ОСОБА_2. приймав матеріальні цінності комори цеху № 6 під відповідальне зберігання, всі товари комори були в наявності.

Із змісту ст. 130 КЗпП України випливає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При прийомі-передачі товарно-матеріальних цінностей комори цеху № 6 згідно акту № 149 від 19.12.2006р. інвентаризаційною комісією було встановлено ряд порушень, допущених відповідачем при виконанні своїх обов'язків: невпорядковане знаходження товарно-матеріальних цінностей, часткову відсутність матеріальних ярликів, неведения карток складського обліку матеріалів, неналежне оформленя накладних вимог на відпуск

4

матеріалів та неведения журналу їх реєстрації. Факт допущення ОСОБА_2. порушень при зберіганні (видачі) товарів комори цеху №3 підтверджується поясненнями, допитаної в судовому засіданні в якості свідка інспектора- ревізора ОСОБА_4. та й сам ОСОБА_2. не заперечує той факт, що деколи при видачі товарів він міг переплутати їхні номенклатурні номери.

Зазначені порушення та неналежне виконання ОСОБА_2. обов'язків, як матеріально-відповідальної особи спричинили утворення недостачі на значну суму, а також пересортиці (різниці у вартості) на суму 1757 грн.06 коп.

Доводи відповідача про те, що доступ до комори цеху №6, де зберігалися товарно-матеріальні цінності мали ще й інші особи, а також те, що він передавав на зберігання комору іншим працівникам під їхню повну матеріальну відповідальність не знайшли свого підтвердження та спростовуються поясненнями представника позивача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. та письмовими матеріалами справи.

Не знайшли свого підтвердження і посилання відповідача на те, що недостача на суму 23633грн. 82 коп. виникла внаслідок крадіжки товарно-матеріальних цінностей на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Дане твердження повністю спростовується письмовими доказами та поясненнями допитаних в якості свідків начальника служби охорони ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» ОСОБА_7, працівників служби охорони ОСОБА_8, ОСОБА_9, майстра ОСОБА_10.

Таким чином, оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову та необхідність його задоволення.

На підставі наведеного, ст. ст. 130, п.1 ч.1 ст. 134, ст. 135-1, п.4 ч.1 ст. 232 КЗпП України та керуючись, ст. ст. 3, 10, 15, 208, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», р/р 26000252193001 в ІФФ «ПриватБанк» м. Івано-Франківська, МФО 336667, ЄДРПОУ 00152230, СВ.пл.ПДВ № 12653567, ШН 001522309091 - 25 633 грн. 82 коп.3аподіяної підприємству матеріальної шкоди та 286 грн.34 коп.сплаченого судового збору, а всього 25920 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна заява не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.