Постанова № 27616300, 12.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. 11 год.50 хв.Справа № 2-а-3088/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Склонній Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Васильєвої М.В.,

представників відповідача - Мкртчян Л.С., Саніної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"

до Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Амалтея» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 13.02.20112р., 0001282301, 0001292301, 0000111702 та від 31.07.2012р. №0005802200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 751025,0 грн. у тому числі за основним платежем на 751024,0 грн., з податку на додану вартість на 1969398,69 грн., у тому числі за основним платежем на 1575800,69 грн., з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на 327694,75 грн. у тому числі за основним платежем на 262155,0 грн. та зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за березень, травень, липень, серпень, жовтень 2010 року на загальну суму 699937,99 грн. і застосовано штрафну санкцію у сумі 174984,0 грн. за декларування завищеного бюджетного відшкодування з ПДВ.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що виконав всі вимоги податкового законодавства України для декларування валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09», ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік» , ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант». На думку позивача, ДПІ не наділена правом визнавати правочини нікчемними, зазначене може бути встановлено лише рішенням суду. Оскільки судового рішення стосовно фіктивності або протиправності правочинів, укладених із вказаними підприємствами, не існує, тому висновки відповідача з цього питання є незаконними. Позивач вважає, що встановлена податковим органом відсутність товарно-транспортних накладних не може бути перепоною для відображення господарських операцій у його податкових обліку та звітності, оскільки податковим законодавством не пов'язано право на формування валових витрат та податкового кредиту із наявністю або відсутністю ТТН. Товар поставлявся безпосередньо продавцями на склад ТОВ «Амалтея». З цих підстав позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечує, наполягає на правомірності своїх висновків та спірних податкових повідомлень - рішень з підстав, наведених у запереченнях на позов, і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог. Зазначає, що актами перевірок діяльності контрагентів позивача встановлено, що правочини, укладені ними, в тому числі із позивачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, - товар не перевозився. Відсутність поставок підтверджується також відсутністю ТТН, які є обов'язковим документом для здійснення вантажних перевезень на території України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 23.01.2012р. №222/23-5/21298452 (далі - акт №222). За актом перевірки відповідач встановив порушення податкового законодавства України, що допущені позивачем під час формування валових доходів, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також порушення стосовно оподаткування доходів фізичних осіб позивачем як податковим агентом.

Як вбачається з акту перевірки № 222 на визначення зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ та визначення розміру бюджетного відшкодування за спірними податковими повідомленнями - рішеннями вплинуло збільшення відповідачем валових доходів на 242264,89 грн. та податкових зобов'язань на 48453,0 грн. у зв'язку з продажем товару нижче його собівартості.

Іншим порушенням, що вплинуло на показники спірних податкових повідомлень -рішень було зменшення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з визнанням відповідачем недійсними господарських операцій з придбання товарів, та невизнання відповідачем дійсними первинних документів, що підтверджують придбання цих товарів.

Як з'ясовано судом, позивач провів процедуру апеляційного узгодження донарахованих відповідачем зобов'язань за спірними податковими повідомленнями - рішеннями. ДПС України рішенням від 06.07.2012р. №12153/6/10-2155 визнала неправомірним висновки відповідача щодо заниження позивачем валових доходів у зв'язку з продажем товару за ціною нижчою ніж собівартість. Причиною такого рішення ДПС України було те, що відповідачем в порушення вимог пп.1.20.2 1.20.8 п.1.20.ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі -Закон №334) не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, що існували на ринку, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами, у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не надана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та мали вплинути на ціну. Враховуючи думку ДПС України, щодо зазначеного порушення податкового законодавства, суд вважає, що у зв'язку із зазначеним висновки відповідача про заниження доходу позивача у зв'язку з продажем товарів за цінами нижчими ніж собівартість цих товарів, не можуть бути підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ.

Таким чином головним порушення податкового законодавства України, за результатами виявлення якого відповідач збільшив грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток та з ПДВ і зменшив бюджетне відшкодування з ПДВ було виключення із складу валових витрат та податкового кредиту з січня по грудень 2010 року сум за господарськими операціями позивача із ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09», ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант». Відповідач вважає, що господарські операції із вказаними контрагентами не підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому суми за ними неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту. Так угоди позивача із ПП «Телетон», ПП «Нісан-09», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант» ДПІ вважає нікчемними, що не спричиняють жодних наслідків, крім тих, що пов'язані із їх недійсністю. А по угодам позивача із ТОВ «Агро АГ», ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «Лана ЛТД» ДПІ не підтверджує факт постачання товару у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних.

За актом перевірки по цим операціям позивачем у 2010р. сформовано валові витрати у сумі 15761637,0 грн. у тому числі за 9 місяців 2010 року 15108717,0 грн. та податковий кредит на загальну суму 3112208,0 грн.

Відповідач вважає, що відобразивши у податковому обліку та звітності ці операції позивач порушив вимоги п.5.1 пп.52.1 п.5.2 пп.5.3.9 пю.5.3 ст. 5 Закону №334 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/94-ВР. Підставою для такого висновку відповідача було те, що позивач відносини із зазначеними контрагентами здійснив на підставі усних домовленостей, задокументоване придбання товарів не підтвердив товарно-транспортними накладними, що засвідчують транспортування (отримання) товарів позивачем, постачальники товарів у публічній звітності не декларують наявність трудових, фінансових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення постачальницької, діяльності.

Крім того ДПІ встановлено:

- ПП «Телетон» за юридичною адресою не знаходиться, документально господарські операції з позивачем не підтвердив, за даними ДПІ у Франківському районі м. Львова цей СПД причетний до проведення транзитних фінансових потоків з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, актом перевірки від 14.04.2011р. визнані нікчемними правочини ПП «Телетон» із його постачальниками та подальші угоди щодо реалізації придбаного товару за період травень 2010р. - лютий 2011р.;

- ТОВ «Агро АГ» станом на 24.02.2011р. припинено, 17.02.2011р. знято з обліку, у зв'язку із чим неможливо провести зустрічну перевірку;

- ПП «Нісан 09» 24.02.2011р. припинено (ліквідовано, закрито) у зв'язку із визнанням банкрутом, 17.02.2011р. знято із обліку;

- ПП «Снабресурс ЮГ» має стан - порушено справу про банкрутство, зняте з обліку 12.09.2011р.;

- ПП «Агро Спутнік» 01.11.2010р. припинено, 26.10.10. знято з обліку, що унеможливлює проведення перевірки;

- ТОВ «Лана ЛТД» має стан - визнано банкрутом, зняте з обліку 21.04.2011р.;

- ТОВ «НК Полюс» має стан - порушено провадження у справі про банкрутство, зняте з обліку 16.08.2011р., перевезення товарів здійснено перевізником ФОП Галаган;

- ТОВ «Укрбудгарант» має стан-припинено (ліквідовано, закрито), зняте з обліку 24.02.2011 року, перевезення товарів здійснено перевізником ФОП Галаган.

Із акту перевірки № 222 вбачається, що відповідач не зважаючи на те, що контрагенти позивача за спірними правовідносинами були ліквідовані після здійснення продажу товарів позивачеві, вважає, що скасування держреєстрації, відсутність умов для здійснення господарської діяльності, відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товарів є достатнім для визнання укладених правочинів нікчемними, а складених за результатами цих правочинів бухгалтерських документів та податкових накладних недійсними.

Відповідач, посилаючись на п.11.1 наказу Мінтрансу України «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. №363, стверджує, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного, та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому відсутність товарно-транспортних накладних є свідченням безтоварності операцій з придбання товарів позивачем у ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09», ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік» , ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант».

Суд, враховуючи положення наказу Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, вважає, що наявність товарно-транспортних накладних є свідченням здійснення транспортного процесу, а відсутність цього документу не дозволяє учаснику транспортного процесу враховувати вартість транспортних перевезень у складі валових витрат та податкового кредиту декларанта - отримувача цих послуг. На думку суду, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним та єдиним доказом отримання покупцем придбаних ним товарів і як наслідок виростання цих товарів у його власній оподатковуваній господарській діяльності.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій платників податків мають грунтуватись на сукупності беззаперечних доказів про ці операції, а не на підставі лише логічних міркувань та припущень податкового органу.

Додатковим аргументом ДПІ, щодо визнання недійсними (нікчемними) правочинів позивача з постачальниками було те, що відповідач не зміг провести перевірку та підтвердити господарські операції з придбання товарів документами постачальників через ліквідацію цих СПД або відсутністю за місцем реєстрації.

Суд вважає, що законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність суб'єктів господарювання за дотримання вимог податкового законодавства України, у зв'язку із чим позивач не несе відповідальність за дотримання вимог податкового законодавства його постачальниками, а відсутність постачальників за місцем державної реєстрації чи ліквідація після здійснення господарської операції не може бути підставою для перегляду податкових зобов'язань позивача.

Суд критично ставиться до висновків податкового органу про відсутність поставок на адресу позивача у зв'язку із неможливістю їх підтвердження на підставі зустрічних перевірок контрагентів позивача, оскільки поставки проводились протягом 2010 року, перевірка ДПІ зазначених господарських операцій здійснена у 2012р., тобто через два роки, після припинення юридичних осіб-контрагентів. У зв'язку із тим, що податковий орган своєчасно (до визнання банкрутами та припинення) не провів перевірку контрагентів позивача, та не маючи на сьогодні можливості провести таку перевірку, ДПІ не підтверджує позивачу правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям із ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант».

Також судом встановлено невідповідність даних, внесених до акту перевірки фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Так у акті перевірки зазначено, що господарські відносини позивача із ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09» ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «Лана ЛТД» ґрунтуються на усних домовленостях, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами були укладені письмові договори, що підтверджується матеріалами справи та відображено у запереченнях на акт перевірки, надісланих позивачем до ДПІ із додатками (копіями договорів). Зазначеними договорами передбачено поставку товару (поліпропілену, поліетилену, нафтопродуктів, суперконцентрату) продавцями. Позивачем надані суду копії ТТН, що підтверджують перевезення поставленого товару.

Відповідачем не заперечується, що на момент здійснення поставок позивачу його контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі як юридичні особи та були платниками ПДВ. Також у податкового органу відсутні будь-які дані про здійснення їх посадовими особами фіктивного підприємництва.

Судом встановлено, що позивач є виробником поліпропіленової мішкотари, у зв'язку із чим для організації господарської діяльності придбав зазначений товар, що є сировиною для виробництва. Поставлений товар був оприбуткований на склад позивача та списаний із складу у виробництво, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку (картки складського обліку), тобто використаний у власній господарській діяльності позивача.

За приписами п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку. Сума належного до сплати зобов'язання з ПДВ визначається у вигляді різниці між задекларованими податковими зобов'язаннями та податкового кредиту звітного податкового періоду, при від'ємному значені розрахованих зобов'язань це від'ємне значення включається враховується для погашення існуючих податкових зобов'язань з ПДВ або відображається у складі податкового кредиту наступного податкового періоду. У разі коли це від'ємне значення не перекривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів то бюджетному відшкодуванню з ПДВ підлягає частина цього від'ємного значення, яка фактично сплачена постачальникам товарів/послуг.

Таким чином висновок про неправомірне декларування валових витрат та податкового кредиту платника податків в межах податкового законодавства України податковим органом може бути зроблений у зв'язку з відсутність підтверджуючих документів по цим операція, та у разі коли придбані товари (роботи, послуги) не використовувались (не могли використовуватись) в оподатковуваній діяльності цього платника податків.

У 2010 році відповідно до п.5 Наказу ДПІ України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 передбачалось, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зареєстрованою платником ПДВ. Інших випадків, що дають право на визнання податковим органом недійсними первинних бухгалтерських документів та податкових накладних законодавством України у 2010 році не передбачалось. На думку суду, таке визнання недійсними у інших випадках здійснюється виключно за рішенням суду.

Щодо визнання ДПІ нікчемними правочинів позивача із його контрагентами, суд відмічає наступне.

Податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті № 222 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено судом фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання правочинів позивачем із його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Отже суд приходить до висновку, що під час перевірки відповідач не довів відсутність у позивача правових підстав на формування валових витрат та податкового кредиту по відносинам з ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан-09» ПП «Санабресурс Юг», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «НК Полюс» і ТОВ «Агробудгарант». І тому повністю скасовує податкові повідомлення рішення від 13.02.20112р. №№, 0001282301, 0001292301 та від 31.07.2012р.№ 0005802200.

Як зазначає відповідач у акті перевірки №222 позивач для оплати вартості товарів за правочинами, визнаними відповідачем нікчемними частково використав готівкові кошти. Оплата вартості товару відбувалась працівникам позивача з оформленням прибуткових касових ордерів, продавцями товарів. Відповідач стверджує, що господарські операції позивача з використанням готівкових коштів з ПП «Телетон», ТОВ «Агро АГ», ПП «Нісан 09», ПП «Агро Спутнік», ТОВ «Лана ПТД» проводились на підставі усної домовленості, документи, які б засвідчували поставку товару (перевезення автомобільним або іншим транспортом) відсутні. З цих підстав відповідач стверджує, що позивач під час здійснення готівкових розрахунків за провинами, визнаними нікчемними, в порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 пп.4.2.9 «Г» п.4.2 ст.4 пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІУ неправомірно не утримав та не перерахував податок на доходи фізичних осіб з цих виплат у сумі 262155,0 грн. При цьому відповідач не заперечує, що оприбуткування готівки постачальниками належним чином оформлене первинними бухгалтерськими документами.

Суд не погоджується з цим висновком відповідача, оскільки відповідно до Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

На думку суду, для визначення доходу фізичної особи податковим агентом з метою його оподаткування головним є докази фактичного отримання доходу саме цією фізичною особою, а джерелом сплати податку на доходи фізичних осіб є саме сума отриманого цією особою доходу у будь-якому його вигляді.

Під час перевірки відповідач не довів факт отримання доходу фізичною особою працівником позивача шляхом не проведення розрахунків з постачальником, тобто шляхом привласнення цих коштів, а тому суд вважає неправомірним висновки відповідача про необхідність оподаткування податком на доходи фізичних осіб готівкових розрахунків позивача. З цих підстав суд повністю скасовує спірне податкове повідомлення - рішення від 13.02.2012р. №0000111702.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012р. № 0001282301, № 0001292301, № 0000111702, від 31.07.2012р. № 0005802200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 листопада 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1