Постанова № 27616235, 22.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1946/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Ігнатенко М.П. (за довіреністю),

представника відповідача -Єлістратова К.Ю. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «7 Континентів»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «7 Континентів»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001982301 від 30.12.2011 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «7 Континентів» по взаємовідносинам з ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого підприємством: - завищено значення рядка 17 «усього податкового кредиту»за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 145254,60 грн.; - занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду березень 2011 року на суму ПДВ 145254,60 грн.; - занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 145254,60 грн. за березень 2011 року та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201, ст. 192, ст.188 Податкового кодексу України, оскільки дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товарів, є недійсними. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0001982301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145254,60 грн. -за основним платежем та на 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке за результатами досудового оскарження залишено податковими органами без змін.

Позивач із висновками акту перевірки про порушення вказаних норм законодавства, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими і такими, що не відповідають законодавству України, оскільки податковий орган дійшов висновку про нікчемність угод позивача з його контрагентами ТОВ «Агропортторг» та ТОВ «АМГ Груп», і як наслідок про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201, ст. 192, ст.188 Податкового кодексу України не з аналізу господарських договірних відносин позивача з ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп», а на підставі висновків, що містяться в актах ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотриманням вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»за період січень-квітень 2011 року, якими встановлено порушення п.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»при придбанні та продажу товарів (послуг). Як стверджує позивач, господарські договори, укладені між позивачем та його контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавались; надання послуг, поставка товарів за цими господарськими договорами підтверджується первинними документами (актом виконаних послуг, видатковими накладними, податковим накладними, документами, що підтверджують факт перевезення товару -ТТН, та іншими супутніми документами), оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, які наявні у позивача та були надані відповідачу до перевірки. На думку позивача, висновки про нікчемність правочинів, укладених постачальниками позивача з їх контрагентами, не можуть бути підставою для висновків про нікчемність правочинів, укладених з позивачем.

Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі належним чином виписаних контрагентами та отриманих ним податкових накладних, а висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними та помилковими, і отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, підлягає скасуванню як таке, що винесено протиправно.

В судовому засіданні 13.06.2012 року судом в порядку правонаступництва здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області на його правонаступника - державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, письмових поясненнях та на надані докази.

Відповідач не надав письмових заперечень на адміністративний позов. В судовому засіданні представник відповідача заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області в ході проведення перевірки ТОВ «7 Континентів»правомірно зроблені висновки про включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011 року податку на додану вартість по нікчемним угодам, укладеним з ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп», чим занижено податок на додану вартість в сумі 145254,60 грн., за що відповідачем відповідно до вимог чинного податкового законодавства винесено оскаржуване рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з додатковими письмовими поясненнями представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «7 Континентів» (надалі -ТОВ «7 Континентів», позивач, підприємство) зареєстровано Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 13.05.2009 року за №15381020000015771, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т.2, а.с.24).

Судом встановлено, що на момент перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, яка у подальшому була реорганізована в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ «7 Континентів» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується п.п. 2.4, 2.4.1, 2.6.1 акту перевірки (т.1,а.с.11-12), та не заперечувалось сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 08.12.2011 року №764, відповідно до п.79.1 ст.79 та пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, з урахуванням актів ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року та №301/23-214/37280436 від 11.11.2011 року щодо неможливості проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»за січень-квітень 2011 року, направлених листами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Терзієвим О.П. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «7 Континентів»з ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області складено акт від 19.12.2011 р. №1810/23-36481233 (т.1,а.с.10-33), яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого підприємством: - завищено значення рядка 17 «усього податкового кредиту»за березень 2011 року на загальну суму ПДВ 145254,60 грн.; - занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду березень 2011 року на суму ПДВ 145254,60 грн.; - занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 145254,60 грн. за березень 2011 року та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.198.3 ст.198 та п.201.4, п.201.7, 201.10 ст.201, ст. 192, ст.188 Податкового кодексу України, оскільки дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року з відповідними додатками про обсяги податкового кредиту, а отже і про обсяги виконання робіт, наданих товарів, є недійсними.

Не погоджуючись з висновками перевірки, викладеними в акті №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року, позивач 23.12.2011 року надав до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області заперечення на цей акт (т.1,а.с.34-37). Розглянувши вказані заперечення, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 29.12.2011 року за №16519/10/23-038 надало відповідь на ці заперечення позивача, в якій повідомлялося про те, що податковий орган вважає порушення, які викладені в акті невиїзної перевірки від 19.12.2011 року за №1810/23/36481233 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а заперечення щодо акту перевірки необґрунтованими (т.1,а.с.38-47).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0001982301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 145254,6 грн. -за основним платежем та на 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України, ч.198.3, ст.198 та ч.201.4 ч.201.7, ч.201.10 ст.201, ст.192, ст.188 Податкового кодексу України (т.1,а.с.48).

Позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, звернувшись зі скаргами про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №0001982301 від 30.12.2011 року до ДПА в Одеській області та ДПС України (т.1,а.с.49-53,58-62), за результатами розгляду яких податкові орган залишили без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення (т.1, а.с.54-57,63-65).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 207, 215, 216, 228, 655, 901 ЦК України, п.198.3 ст.198 та п.201.4 п.201.7, п.201.10 ст.201, ст.192, ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2011 року.

Згідно акту перевірки, під час її проведення, відповідачем використані надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «7 Континентів»і ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп», а також податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року та акти ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291 та №301/23-214/37280436.

При цьому, як вбачається з акту перевірки позивача, доходячи висновку про порушення позивачем вказаних вимог законодавства, відповідач взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотриманням вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг»за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року та в акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №301/23-214/37280436 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «АМГ Груп»за січень-квітень 2011 року», які надійшли до відповідача (т.1, а.с.100-122).

Так, в акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року зазначено, що згідно висновку про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Агропортторг»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлено порушення ТОВ «Агропортторг»ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «Агропортторг»з постачальниками та покупцями.

Також, в акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області №1810/23-36481233 від 19.12.2011 року зазначено, що згідно висновку акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 11.11.2011 року №302/23-214/36675291 встановлено, що ТОВ «АМГ Груп»безпідставно сформовано податкові зобов'язання за березень 2011 року за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців. У результаті порушення ТОВ «АМГ Груп»своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами на реалізацію ТМЦ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер. За результатами перевірки згідно п.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини ТОВ «АМГ Груп»з контрагентами-покупцями.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що всі операції згідно укладеного договору за №0102/11 від 01.02.2011 року на виконання робіт (постачання товарно-матеріальних цінностей «продукція») з ТОВ «Агропортторг»та усі операції про надання послуг з ТОВ «АМГ Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу «до вигодонабувача». В ході проведення перевірки ТОВ «АМГ Груп»та ТОВ «Агропортторг» встановлено, що взаємовідносини між ТОВ «7 Континентів»та цими підприємствами мають безтоварний характер, що свідчить про відсутність необхідних умов для одержання результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Відповідач вказує в акті, що укладені договір №12/КЛП від 10.02.2011 року про надання послуг (клірингові послуги) між ТОВ «7 Континентів»та ТОВ «АМГ Груп»та договір №0102/11 від 01.02.2011 року на виконання робіт (постачання товарно-матеріальних цінностей «продукції») між ТОВ «7 Континентів» та ТОВ «Агропортторг»не спричинили реального настання правових наслідків.

Таким чином, податковий орган зазначає, що після одностороннього виконання продавцями ТОВ «7 Континентів»умов нікчемних угод не виникло будь-яких юридично значимих наслідків, а саме переходу права власності на поставлений товар (отримані послуги) та право позивача включати вартість податку отриманого товару (послуг) до складу свого податкового кредиту. І як наслідок, відповідач вказує про те, що ТОВ «7 Континентів»безпідставно сформовано податковий кредит за березень 2011 року за рахунок сум ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «АМГ Груп»на загальну суму 127317,76 грн. та від ТОВ «Агропортторг»на загальну суму -17936,84 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки відповідача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з його контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з ЄДРПОУ №269799 (т.2,а.с.27), видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: 53.30.2 - діяльність кафе, 52.25.0 - роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, 52.27.2 - роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами, 55.40.0 - діяльність барів (т.2, а.с.27).

Для здійснення своєї господарської діяльності, ТОВ «7 Континентів»уклало з ТОВ «Нові бізнес погляди»договір оренди від 07.08.2009 року із додатками до нього (т.1,а.с.151-223), згідно якого орендодавець - ТОВ «Нові бізнес погляди» та орендар - ТОВ «7 Континентів»уклали цей договір з метою надання орендованих приміщень у Торгівельній галереї у платне користування орендарю, яка є частиною Торгівельного центру, для здійснення орендарем роздрібної торговельної діяльності (п.1.1 договору). Орендодавець передає орендарю у користування за плату на певний строк, а орендар приймає у користування за плату на певний строк орендовані приміщення виключно для організації зони закладів громадського харчування, що складається із п'яти закладів, в тому числі піцерія, суші-бар, десерт-кафе, бістро, на умовах цього договору, включно з додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

При цьому, згідно листа ТОВ «Нові бізнес погляди»від 29.04.2010 року №290410/01, Орендодавець (ТОВ «Нові бізнес погляди») за договором від 07.08.2009 року погоджується з пропозицією Орендаря (ТОВ «7 Континентів») про переобладнання та перейменування орендованих приміщень та розташування на території орендованих приміщень наступних закладів громадського харчування: кафе «Японское кафе»площею 292,5кв.м., кафе &Grill»площею 315,2 кв.м., кафе «News Cafe»площею 153,5 кв.м., кафе «Быстрая коровка»площею 150 кв.м., кафе «Vintage»площею 500 кв.м. (т.2, а.с.1).

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, ТОВ «7 Континентів»(покупець) уклало із ТОВ «Агропортторг»(постачальник) договір поставки №0102/11 від 01.02.2011 року (т.1,а.с.134-137), згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продовольчі товари (товар). Кількість товару, ціна одиниці товару та асортимент визначаються видатковими накладними на відвантаження товару. Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 договору). Продаж товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем. Заявка повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, інші характеристики товару. Заявки оформлюються в письмові вигляді та повинні містити дані щодо асортименту та кількості товару, та інші характеристики товару (п.1.2 договору). Покупець зобов'язаний сплатити грошові кошти за товар у порядку та строки, зазначені у п.3.2 цього договору; прийняти товар у порядку, визначеному даним договором (п.2.2 договору). Ціна на товар встановлюється в національній валюті України з урахуванням ПДВ і визначається видатковими накладними, виписаними на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1 договору). Товар передається постачальником покупцеві на умовах Інкотермс 2000 DDP, (адреса поставки: Одеська область, Комінтернівський район, сільрада Фонтанська, Комплекс будівель та споруд №1) (п.4.1 договору). Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника (п.4.2 договору). При передачі товару постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: податкову накладну, підписану уповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника (у випадку, якщо покупець є платником ПДВ); накладну на товар, підписану уповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника; документи, що підтверджують якість товару, у випадку, встановленому чинним законодавством України, та інші товаросупроводжувальні документи (п.4.3 договору). Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1 договору).

Вказаний договір підписаний від імені ТОВ «7 Континентів»керівником підприємства Безверхнім С.А. та від імені ТОВ «Агропортторг»керівником підприємства Долготер О.Л.

З метою отримання товарів за вказаним договором ТОВ «7 Континентів»(покупець) надано ТОВ «Агропортторг»(постачальник) заявки на поставку товару від 23.02.2011 року та від 24.02.2011 року (т.2,а.с.54-59).

Передача товару від ТОВ «Агропортторг»до ТОВ «7 Континентів» підтверджується відповідними видатковими накладними: від 01.03.2011 року №19 та №20 (т.1, а.с.138-141); поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними: від 01.03.2011 року №89 та №91 (т.2, а.с.78-79).

На підтвердження здійснення оплати за отриманий товар за договором поставки №0102/11 від 01.02.2011 року в матеріалах справи наявні платіжні доручення №3331 від 16.05.2011 року на суму 98473 грн., в тому числі ПДВ -16412,17 грн. та №3146 від 13.04.2011 року на суму 9148 грн., в тому числі ПДВ -1524,67 грн. (т.2, а.с.60-61).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних від 01.03.2011 року №20 та №19 (т.1,а.с.142-146), отриманих від постачальника товару -ТОВ «Агропортторг», які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента відповідно до договору на всю кількість товару, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (т.2, а.с.5-22).

Також, судом встановлено, що 10.02.2011 року між ТОВ «7 Континентів»(замовник) та ТОВ «АМГ Груп»(виконавець) укладений договір про надання послуг №12/КЛП (т.1,а.с.129-131), згідно умов якого виконавець ТОВ «АМГ Груп»зобов'язується за завданням замовника ТОВ «7 Континентів»протягом визначеного в договорі строку надавати за плату клінінгові послуги (надалі - «послуги»), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (п.1.1 договору). Загальна сума договору -763906,56 грн. з ПДВ. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору). Замовник зобов'язаний: приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акта (прийому/передачі) виконаних робіт (послуг), якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг (п.2.3 договору). Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.3.2 договору). Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та строк дії цього договору закінчується 30.12.2011 року (п.6.1, п.6.2 договору).

Вказаний договір підписаний від імені ТОВ «7 Континентів»керівником підприємства Безверхнім С.А., від імені ТОВ «АМГ Груп»керівником підприємства Бистровим В.Б.

Судом встановлено, що сторонами договору складено специфікацію №1 до договору №12/КЛП від 10.02.2011 року (т.1, а.с.133), яка є невід'ємною частиною договору.

Надання послуг від ТОВ «АМГ Груп»до ТОВ «7 Континентів»підтверджується актом виконання послуг від 14.03.2011 року, відповідно до якого ТОВ «АМГ Груп»виконало клінінгові послуги у приміщеннях загального та виробничого користування, загальна вартість робіт (послуг) складає 763906,56 грн. (т.1,а.с.148), який підписаний уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження здійснення оплати за договором про надання послуг №12/КЛП 10.02.2011 р., укладеного між ТОВ «АМГ Груп»та ТОВ «7 Континентів»в матеріалах справи наявні платіжні доручення: №3145 від 13.04.2011 року на суму 31852 грн., в тому числі ПДВ, №3148 від 14.04.2011 року на суму 33080 грн., в тому числі ПДВ, №4000 від 21.09.2011 року на суму 55000 грн., в тому числі ПДВ, №4174 від 07.11.2011 року на суму 145000 грн., в тому числі ПДВ (т.2, а.с.62-65).

При цьому, суд звертає увагу на те, що між ТОВ «АМГ Груп»та ПП «Естет-Буд»укладено договір б/н про відступлення права вимоги від 01.11.2011 року, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «АМГ Груп»передає (відступає), а новий кредитор ПП «Естет-Буд»приймає на себе право вимоги отримати кошти в сумі 498974,56 грн., що виникло на підставі договору №12/КЛП від 10.02.2011 року, укладеного між ТОВ «АМГ Груп»(кредитор) та ТОВ «7 Континентів» (боржник) (т.2, а.с.66), про що письмово повідомлено ТОВ «7 Континентів»та отримано згоду від останнього (т.2, ас.67-68).

На підтвердження виконання умов договору б/н від 01.11.2011 року про відступлення права вимоги щодо отримання коштів, на підставі договору №12/КЛП від 10.02.2011 року, укладеного між ТОВ «АМГ Груп»(кредитор) та ТОВ «7 Континентів»(боржник) представником позивача надано суду платіжні доручення: №63 від 08.12.2011 року на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ, №64 від 09.12.2011 року на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ, №65 від 12.12.2011 року на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ, №66 від 14.12.2011 року на суму 100000 грн., в т.ч. ПДВ, №67 від 15.12.2011 року на суму 98974,56 грн., в т.ч. ПДВ (т.2, а.с.69-73).

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної №275 від 14.03.2011 року на суму 763906,56 грн., в тому числі ПДВ - 127317,76 грн. (т.2, а.с.147), отриманої від постачальника послуг -ТОВ «АМГ Груп», яка також підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з надання послуг та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (т.2, а.с.5-22).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних, отриманих від ТОВ «АМГ Груп»та ТОВ «Агропортторг», позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатком № 5 до неї (т.2, а.с.2-4,49-51).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагентів - ТОВ «Агропортторг»товар (різноманітну продовольчу продукцію) та у ТОВ «АМГ Груп»клінінгові послуги для виробничих приміщень (коридори, офісні приміщення, гардероби, овочевий,гарячий, холодний, м'ясний цеха, тощо) та приміщень загального користування - кафе «Японское кафе», кафе &Grill», кафе Cafe», кафе «Быстрая коровка», кафе «Vintage»саме з метою використання у своїй господарській діяльності. Так, позивач зазначив, що придбані товари (продукти) використовувались для приготування страв згідно меню та технологічних карток вказаних кафе, які реалізовувалась через мережу цих кафе, належних на праві оренди позивачу, а клінінгові послуги були отримані з метою прибирання приміщень, що належать позивачу на праві оренди та підтримання їх належного стану, оскільки згідно штатного розкладу позивача станом на 01.03.2011 року (т.2,а.с.23) в штаті ТОВ «7 Континентів»не було наявної посади прибиральників.

На підтвердження наявності складських приміщень у позивача для можливості зберігання отриманого від ТОВ «Агропортторг» товару, позивачем надано до суду копію укладеного з ТОВ «Нові бізнес погляди»договору оренди нерухомого майна від 01.02.2010 року (т.2,а.с.37-48) відповідно до якого орендодавець - ТОВ «Нові бізнес погляди»передає орендарю - ТОВ «7 Континентів»у користування, а орендар приймає у користування за плату строком на 35 місяців нерухомий окремий торгівельний майданчик -об'єкт №С-001, площею 49,1 м.кв., який розташований за адресою: Торгівельно-виставково-офісний комплекс «Рів'єра», Одеська область, Комінтернівський район, сільська рада Фонтанська, Комплекс будівель та споруд №1, що знаходиться на балансі Орендодавця, який передається в оренду виключно для використання як допоміжні складські та технічні приміщення для зберігання сертифікованих продовольчих та непродовольчих товарів. В підтвердження того, що вказане приміщення використовувалось позивачем за спірний період та договір оренди був діючим, позивачем надано до суду платіжне доручення про сплату коштів за оренду за березень 2011 року (т.2, а.с.88).

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з абз.1 п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, визначені вказаною нормою.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до умов укладених договорів поставки та надання послуг, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні. Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару та послуг від контрагентів ТОВ «Агропортторг», ТОВ «АМГ Груп», та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд не приймає твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес»АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що в свою чергу не заперечувалось представником відповідача, та були зареєстровані в ЄДР як юридичні особи та відносно контрагентів позивача не вносилось жодних записів щодо відсутності вказаних юридичних осіб за їх місцезнаходженням, що підтверджується копіями довідок з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців відносно ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»(т.1, а.с.224-233).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про фактичність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагента ТОВ «Агропортторг»товару, та послуг від контрагента ТОВ «АМГ Груп», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп»мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори поставки та надання послуг укладені в письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними та актами виконаних послуг, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори поставки та надання послуг, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавались, а отже є чинними.

Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд зазначає наступне. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури. В свою чергу, у судовому засіданні представник відповідача не довів суду необхідної кількості працівників контрагентів, яка повинна була бути наявна у останніх для виконання спірних операцій, але була відсутня, а також, не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій були відсутні інші необхідні умови для проведення саме вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агропортторг»і ТОВ «АМГ Груп».

Таким чином, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «Агропортторг»та ТОВ «АМГ Груп», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Враховуючи викладене, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає правомірним віднесення ТОВ «7 Континентів» до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми ПДВ у розмірі 145254,60 грн., а отже визначення відповідачем ТОВ «7 Континентів»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та безпідставним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його пояснення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача про відсутність реальності здійснення послуг з боку ТОВ «АМГ Груп»та відсутності фактичності поставки ТОВ «Агропортторг»товарів на адресу позивача за укладеними між ними договорами і посилання на нікчемність укладених позивачем із вказаними контрагентами угод, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами - ТОВ «Агропортторг»і ТОВ «АМГ Груп».

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0001982301 від 30.12.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94,103,158 -163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «7 Континентів» до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області №0001982301 від 30.12.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22 жовтня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.