Постанова № 27614215, 18.11.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа № 5021/1129/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дудченко В.В., дов. ВРП №361855 від 28.12.2012 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3354 С/1-18) на ухвалу господарського суду Сумської області від 27.09.2012 року у справі № 5021/1129/12

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", м. Суми,

до Косівщинської сільської ради, с. Косівщина Сумського району Сумської області,

про зобов"язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду Сумської області звернувся позивач, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз", з позовною заявою до відповідача, Косівщинської сільської ради. Просив зобов'язати відповідача демонтувати огорожу цвинтаря в с. Косівщина Сумського району Сумської області на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача і знаходиться в охоронній зоні газорозподільної станції с. Косіщина Сумського району Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.09.2012 року у справі № 5021/1129/12 (суддя Котельницька В.Л.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України у зв"язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Позивач не погоджується з вказаною ухвалою, вважає, що ухвала винесена з неповним з?ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить її скасувати, повернути справу на новий розгляд господарського суду Сумської області.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спір у даній справі про зобов'язання відповідача - Косівщинську сільську раду демонтувати огорожу є спором про порушене право, а не про оскарження дій відповідача як органу місцевого самоврядування.

До того ж, на думку апелянта, у правовідносинах володіння та користування земельними ділянками охоронних зон об"єктів магістральних трубопроводів, яких стосується даний спір і які врегульовані статтями 91, 96 Земельного кодексу України, статтею 22 Закону України "Про правовий режим охоронних зон об"єктів магістральних трубопроводів", відповідач не виступає як суб"єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції щодо іншої особи, а виступає як орган, що здійснює повноваження власника землі у господарських відносинах.

А тому, на думку апелянта, місцевий господарський суд порушив норми статті 12 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості даної справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.11.2012 року на 09:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2012 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2012 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в ухвалі висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідач в обґрунтування поданого до місцевого господарського суду клопотання про припинення провадження у справі посилається на той факт, що відновлення огорожі цвинтаря було здійснено на підставі п.2 рішення виконавчого комітету Косівщинської сільської ради №20 від 15.03.2011р. «Про впорядкування та належний санітарний стан населених пунктів сільської ради», відповідно до якого були затверджені заходи щодо наведення санітарного порядку в населених пунктах сільської ради, в зв'язку з чим даний спір не можна вважати господарським.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, посилався на норми статті 12 ГПК України, а також на положення пункту 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»та розділу 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних правовідносин».

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача -Косівщинську сільську раду, демонтувати огорожу цвинтаря, яка знаходиться в охоронній зоні газорозподільчої станції с. Косівщина, на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відповідача і знаходиться в с. Косівщина Сумського району Сумської області. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів».

Однак, господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

А тому, за висновками господарського суду першої інстанції, оскільки даний спір пов'язаний з оскарженням дій відповідача щодо здійснення заходів по впорядкуванню та наведенню санітарного порядку в населених пунктах та зобов'язання останнього усунути наслідки відповідних заходів, він не є господарським спором та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

В Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 "Про застосування господарськими судами України законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами" вказане на таке.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:

а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;

б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Також, у пункті 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

До того ж, у розділі 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних правовідносин», на положення якого посилався місцевий господарський суд, зазначено про те, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини, яких стосується спір у даній справі, врегульовані, зокрема, статтями 20, 136 Господарського кодексу України, статтями 1163, 1164 Цивільного кодексу України, статтями Земельного кодексу України, статтями 14, 22 Закону України "Про правовий режим охоронних зон об"єктів магістральних трубопроводів".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на те що відповідач як власник земельної ділянки, переданої в оперативне управління позивача, без згоди останнього та в порушення вимог статей 91, 96 Земельного кодексу статті 22 Закону України "Про правовий режим охоронних зон об"єктів магістральних трубопроводів" побудував на цій земельній ділянці в охоронній зоні магістральних газопроводів паркан, порушивши право позивача як державного підприємства на здійснення експлуатації на належній йому на праві господарського відання ділянці магістральних газопроводів та створивши загрозу майну позивача та життю і здоров"ю людей.

А отже, правовідносини, що стосуються предмету спору у даній справі, врегульовані, перш за все, Земельним кодексом України, Законом України "Про правовий режим охоронних зон об"єктів магістральних трубопроводів", тобто актами цивільного законодавства.

При цьому, даний спір не є спором про оскарження дії органу місцевого самоврядування, а є спором про право цивільне, тобто приватно-правовим спором за участю органу місцевого самоврядування, в якому сторони виступають не як учасники публічно-правових відносин влади та підпорядкування один одному, а як рівноправні суб"єкти господарського обороту.

При цьому відповідач -Косівщинська сільська рада у даномі спорі виступає не як суб"єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції щодо іншої особи (позивача), а як орган, що реалізує в господарському обороті повноваження власника землі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд господарського суду Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 27.09.2012 року у справі № 5021/1129/12 скасувати.

Справу № 5021/1129/12 передати на розгляд господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 19.11.2012 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.