Рішення № 27614198, 20.11.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р. Справа №5024/1465/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02", м. Львів

про стягнення 6346 грн. 10 коп.

за участі представників:

позивача - ОСОБА_2, представник, дов. №2008 від 31.10.2012 р.

відповідача - Юрченко Н.С., ю/к, дов. №15 від 12.11.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача на свою користь 6346,10 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.10.2012 р. місцезнаходженням відповідача є м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 93.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Із запису №13 Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на запит суду, вбачається, що місцезнаходженням відповідача до 16.10.2012 року було АДРЕСА_1.

Дана позовна заява надійшла до суду 09.10.2012 р., а отже була прийнята господарським судом Херсонської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, у зв'язку з чим справа підлягає вирішенню вказаним судом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи, за накладними видатковими накладними: №1 від 06.01.11. на 176,00 грн., №2 від 13.01.11. на 176,00 грн., №3 від 20.01.11. на 176,00 грн., №4 від 27.01.11. на 176,00 грн., №5 від 03.02.11. на 176,00 грн., №6 від 10.02.11. на 176,00 грн., №7 від 17.02.11. на 176,00 грн., №8 від 24.02.11. на 176,00 грн., №9 від 03.03.11. на 176,00 грн., №10 від 10.03.11. на 176,00 грн., №11 від 17.03.11. на 176,00 грн., №12 від 24.03.11. на 176,00 грн., №13 від 31.03.11. на 176,00 грн., №14 від 31.03.11. на 176,00 грн., №1 від 06.01.11. на 99,00 грн., №2 від 13.01.11. на 99,00 грн., №3 від 20.01.11. на 99,00 грн., №4 від 27.01.11. на 99,00 грн., №5 від 03.02.11. на 99,00 грн., №6 від 10.02.11. на 99,00 грн., №7 від 17.02.11. на 99,00 грн., №8 від 24.02.11. на 99,00 грн., №9 від 03.03.11. на 99,00 грн.; №10 від 10.03.11. на 99,00 грн., №11 від 17.03.11. на 99,00 грн., №12 від 24.03.11. на 99,00 грн., №13 від 31.03.11. на 99,00 грн.; №14 від 31.03.11. на 99,00 грн., а також за актами звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. позивач передав відповідачу поліграфічну продукцію на загальну суму 6346,10 грн. грн.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20.04.2012 р. з вимогою про здійснення оплати заборгованості за отриману поліграфічну продукцію. Вказана претензія отримана відповідачем 24.04.2012 р., про що свідчить вхідний штамп та підпис відповідальної особи (а.с. 39).

Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 6346,10 грн. боргу за поставлений товар.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Суд зазначає, що згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 6346,10 грн.

З обставин справи також слідує, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 20.04.2012 р. з вимогою про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 23.04.2012 р. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 30.04.2012 р., чого зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 6346,10 грн. боргу.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (вул. Кульпарківська, буд. 93, м. Львів, ід. код 32125630) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ід. номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 6346 грн. 10 коп. боргу та 1609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2012 р.

Суддя Л.І. Александрова