Рішення № 27613863, 15.11.2012, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2012 р. Справа №18/1850/12

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м.Полтава

до Житлово-комунальної контори "Полтавоблагробуд", м.Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 21 341,51 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Грицюк А.С.

від відповідача: Лазарєв Ф.Е.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 21 341,51 грн., з них: 19800,00 грн. - основна заборгованість за договором № 28/11 ТКЕн від 01.10.2011 року на постачання природного газу; 257,13 грн. - 3% річних та 1284,38 грн. пені.

Позивач надав суду письмову заяву про зменшення позовних вимог, повідомляє про сплату відповідачем 10 800,00 грн. основного боргу та просить зменшити позовні вимоги на цю суму; просить стягнути з відповідача 9000,00 грн. основного боргу, річні та пеню. Ухвалою від 30.10.2012р. суд просив позивача надати докази часткової оплати боргу відповідачем (оскільки вже на час проведення засідання сторонами було повідомлено про часткові проплати, однак жодних доказів цього надано не було); вимог ухвал суду у цій частині позивач не виконав та запропонував суду керуватися актом звірки №1418 (який у судове засідання, в порушення вимог суду, поданий не підписаний представником відповідача і на пропозицію суду був підписаний ним безпосередньо у судовому засіданні). Також позивачем надано розрахунок суми заборгованості, яка залишається несплаченою станом на 30.10.2012р.

Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог; суд приймає заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції, згідно заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, його представник у судових засіданнях визнавав факт наявності заборгованості та усно повідомляв про поступове його погашення, підписав акт звірки розрахунків №1428 на суму 9 000, 00 грн. основного боргу, проти задоволення позову в частині стягнення річних та пені заперечує, посилаючись на ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання банкрутом".

Строк розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, закінчився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2011 р. між сторонами було укладено договір №28/11 ТКЕн на постачання природного газу (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність замовника у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (п.1.1 Договору, арк. справи - 10).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

-приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 Договору);

- акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 Договору);

- ціна за 1000 куб м. природного газу становить 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 1 309,20 грн. (п. 5.2 Договору);

- оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);

- у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30(тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачуза період з листопада 2011 року по квітень 2012 р. природний газ, що підтверджується актами прийому-передачі газу на загальну суму 52 078,67 грн. (акти в матеріалах справи, арк. спр. - 19-24). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив поставлений природний газ у встановлений у Договорі строк частково, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи складає 9 000,00 грн. (з урахуванням здійснених проплат та відповідної заяви про зменшення позову). Дана обставина відповідачем не спростована.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 284,38 грн. пені, 257,13 грн. 3 % річних за період з 11.02.2012 р. по 27.08.2012 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 10 541,51 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 9000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір №28/11 ТКУн від 01.10.2011 р., акти приймання-передачі, Акт звірки взаємних рахунків №1428 за період з січня 2012 р. по жовтень 2012 р., підписаний сторонами; оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні, а також перевірено правильність нарахувань суми боргу та штрафних санкцій.).

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін за період з січня 2012 р. по жовтень 2012 р. на суму 9 000,00 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту поставки природного газу позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Полтавської області від 23.11.2006 року по справі №7/262 відповідача було визнано банкрутом та відкриту ліквідаційну процедуру.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, зокрема заборону нарахування протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підлягають під дію мораторію.

Крім того позивач зазначає, що строк виконання зобов'язання яким є предмет спору настав після 20.10.2003 року, тобто після порушення справи про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Судом враховані дані доводи позивача, як і те, що на поточні вимоги кредиторів мораторій не поширюється, але разом з тим встановлено наступне:

Відповідно до постанови господарського суду Полтавської області по справі 7/262 відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру 23.11.2006 року. Позивач просить стягнути пеню за період з 11.02.2012 року по 27.08.2012 р., тобто, за період після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність боржника завершується, тому строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а також припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

За загальним правилом, мораторій на поточні вимоги кредиторів (ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") не поширюється після порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Це пов"язано з тим, що на даному етапі підприємницька діяльність боржника не припиняється, у нього виникають нові зобов"язання, невиконання яких є правопорушенням. Однак у зв'язку з тим, що ліквідація являє собою комплекс заходів з припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, виникнення зобов'язань припиняється з моменту винесення судом рішення (у формі постанови) про відкриття процедури ліквідації юридичної особи - банкрута.

У даному випадку згідно п.5 постанови від 23.11.2006р. підприємницька діяльність банкрута завершена; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій (п.8 постанови).

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, з моменту визнання боржника банкрутом штрафні санкції до підприємств-боржників не застосовуються. Таким чином, у даному випадку у позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення пені, і позов у цій частині суд не задовольняє.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Тобто, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на них не розповсюджується, і заперечення відповідача у цій частині суд відхиляє (аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. №4/719; від 15.11.2010р. №4/720).

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних з використанням калькулятора ІПС "Законодавство", за результатами розрахунку суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 257, 13 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б відсутність боргу чи його розмір, не надав.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-комунальної контори "Полтаваоблагробуд"(36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 66, п/р 26001000067522 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023, код ЄДРПОУ 05454970) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавагаз" (36020, м. Полтава, вул. Козака, 2-а, п/р 2600530103545 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО331467, код ЄДРПОУ 03351912) - 9 000,00 грн. основного боргу та 257,13 грн. 3% річних та 1413,46 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1284,38 грн. пені - відмовити у задоволенні позову.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя О.С. Мацко