Рішення № 27613541, 06.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/12296-2012 06.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ УСК "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу 2 033,45 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Касімова Я.А. (дов. № 46-2-4/37 від 23.12.2011 р.)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06 листопада 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії ПАТ УСК "Гарант-Авто" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (надалі по тексту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2 033,45 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.05.2009 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0." державний номер 70011 ОО, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "MAZDA" державний номер АА 2372 НВ за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Український страховий дім", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/12296-2012, слухання справи призначено на 02.10.2012 року.

24.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2012 року.

28.09.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на позов та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року виконав частково.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2012 року щодо вирішення клопотання про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 30.10.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

09.10.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.10.2012 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2012 року надав усні пояснення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2012 року.

05.11.2012 Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва року від позивача надійшло заперечення на відзив.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2012 року не з'явився.

У судовому засіданні від 06.11.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик) та Луценко В.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 19G-0281582, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2009 року у м. Києві по вул. Червоноармійській сталася ДТП за участю автомобіля марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO, та автомобіля марки "MAZDA", державний номер АА 2372 НВ, яким керувала Нонік В.В.

ДТП сталася в результаті порушення Нонік В.В. правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2009 року у справі № 3-6331/09.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "MAZDA", державний номер АА 2372 НВ була застрахована Приватним акціонерним товариством "Український страховий дім", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757046 від 12.03.2009 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 4263 від 30.06.2009 року про вартість матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO, в результаті його пошкодження при ДТП складає 3 331,77 грн.

Позивач, виходячи із Звіту № 4263 від 30.06.2009 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 2 543,45 грн., про що склав страховий акт № 80245 від 16.07.2009 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0281582 від 25.03.2009 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 2 543,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7521 від 08.09.2009 року (належним чином засвідчена копія додана до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою № 80245 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 793,45 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757046 від 12.03.2009 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2 033,45 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Приватне акціонерне товариство "Український страховий дім" здійснило виплату страхового відшкодування на користь позивача шляхом подання заяви про зарахування заяви про зарахування зустрічних вимог.

Позивач надав заперечення на відзив на позов та зазначив про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" не вбачає правових підстав визнання заяви про зарахування заяви про зарахування зустрічних вимог.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "MAZDA", державний номер АА 2372 НВ, яким керувала Нонік В.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "MAZDA", державний номер АА 2372 НВ, встановлена у судовому порядку, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2009 року у справі № 3-6331/09.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "MAZDA", державний номер АА 2372 НВ була застрахована відповідачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757046 від 12.03.2009 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 2 500.00 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 12.03.2009 року до 11.03.2010 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/4757046) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "TOYOTA LAND CRUISER 4.0.", державний номер 70011 OO відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757046 від 12.03.2009 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0281582 від 25.03.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4757046 від 12.03.2009 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 2 003,45 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 19G-0281582 від 25.03.2009 року у розмірі 2 003,45 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, належними доказами, не спростовано, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" 2 003,45 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (01023, м. Київ, вул. Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 25965081) 2 003 (дві тисячі три гривні) грн. 45 коп. заборгованості., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного

тексту рішення 09.11.2012 року

Суддя С.В. Стасюк