Рішення № 27613505, 12.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/76-35/334 12.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами

"ІЗІ Лайф"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство

"Максімус"

Третя особа-1 Приватне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

Третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайран»

Третя особа-3 Москалець Володимир Миколайович

Третя особа-4 Голобородько Сергій Миколайович

Про стягнення 3 085 358,52 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Атаманюк Т.О. -по дов. № 450/4 від 28.12.2010

Від відповідача: Сімутенкова Н.В. -предст. за довір.;

Від третьої особи-1: Атаманюк Т.О. -по дов. № 09-32/213 від 16.06.2010;

Від третьої соби-2, 3, 4: не з»явились.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління актами "ІЗІ Лайф" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус", третя особа Приватне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про стягнення 2 515 000 грн. основного боргу за кредитом, 566 758,52 грн. відсотки за користування кредитом, 3 600,00 грн. комерційної винагороди, загалом 3 085 358,52 грн., в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-8978/06 від 24.10.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 №3/76 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011 №3/76 рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі №3/76 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 №3/76 постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі №3/76 скасовано, а справу №3/76 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Згідно автоматичного розподілу справи №/76, справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2011, справа №3/76 прийнята суддею Літвіновою М.Є. до свого провадження, справі присвоєно №3/76-35/334, розгляд призначено на 02.11.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2011 №3/76-35/334, на підставі ст.79 ГПК України, зупинено провадження у справі до вирішення пов»язаної із нею справи №2-7559/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Максімус»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайран», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Москальця Володимира Миколайовича, Голобородько Сергія Миколайовича, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф», що розглядається Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 №3/76-35/334 скасовано ухвалу суду №3/76-35/334 від 07.12.2011.

Згідно розпорядження Заступника Голови господарського суду міста Києва від 08.02.2012 призначено колегіальний розгляд справи №3/76-35/334 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Смирнова Ю.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 справа №3/76-35/334 прийнята до провадження колегією суддів, розгляд справи призначений на 14.03.2012.

У зв»язку із подачею ТОВ «Автотранспортне підприємство Максімус»касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012, матеріали справи №3/76-35/334 відповідно до ст.109 Господарського процесуального кодексу України скеровані до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012 залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2012 розгляд справи призначено на 18.07.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 розгляд відкладений на 13.08.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012 поновлено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 10.09.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012 на підставі ст.27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайран», Москальця Володимира Миколайовича, Голобородько Сергія Миколайовича, розгляд справи відкладений на 15.10.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2012, на підставі ст.89 ГПК України, виправлено описки в ухвалі суду від 10.09.2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.10.2012 призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2012 справу прийнято колегією судді до розгляду. Розгляд справи призначений на 05.11.2012.

В судовому засіданні 05.11.2012 представник відповідача подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Дане клопотання обґрунтовується тим, що на думку відповідача у кредитному договорі №15-93/17-8978/06 від 24.10.2006, підписи осіб, які підписали кредитний договір з боку відповідача не відповідають дійсності.

Представник позивача проти даного клопотання заперечував посилаючись на безпідставність т необґрунтованість останнього.

В судовому засіданні 05.11.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 12.11.2012.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд відхилив клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи як безпідставне та необґрунтоване оскільки, як вбачається з матеріалів справи кредитні кошти відповідачу надавались, схвалення кредитного договору відбулось.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Треті особи-2,3,4 в судові засідання не з»явились, письмові пояснення по суті спору суду не надали.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.10.2006 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) (третя особі-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" (позивальник, відповідач) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-8978/06 (далі -кредитний договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит, далі кредит або кредитна лінія, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 000 000,00 грн., на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.3. кредитного договору всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору.

05.07.2007 сторонами було укладено договір № 1 про внесення змін до договору, згідно якого сторони досягли згоди про те, що банк надає позичальнику кредит у сумі, яка не може перевищувати 3 125 000,00 грн.

Пунктом 2.2. кредитного договору встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18% річних.

Сторонами двічі було внесено зміни до п. 2.2. кредитного договору, зокрема 22.01.2008 встановлено відсоткову ставку в розмірі 15% річних, 27.11.2008 -16% річних.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач (новий кредитор) вважає, що відповідачем в порушення умов кредитного договору не було у повному обсязі сплачено ліміт кредиту, нараховані за користування ним проценти, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 515 000,00 грн. та відповідно 566 758,52 грн., а також за комісійною винагородою 3 600,00 грн. Оскільки банк відступив зобов'язання відповідача за кредитним договором позивачу, позивачем пред'явлені вимоги про стягнення даної заборгованості з відповідача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2.2. кредитного договору нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з відповідного рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт" виходячи із фактичної кількості днів у місяця та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у передостанній робочий день звітного місяця за період попередній даті нарахування та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. У день остаточного погашення кредиту відсотки нараховуються банком в день погашення кредиту за період, попередній даті нарахування та сплачуються позичальником у день нарахування. У грудні відсотки нараховуються банком 29 грудня (або в останній день до 29 грудня) за період попередній даті нарахування по 31 грудня включно та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця.

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору в редакції договору від 04.09.2008 у випадку порушення позичальником встановленого п. 1.2. цього договору стоку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.2.2. цього договору.

Пунктом 2.7. кредитного договору передбачено, що забезпеченням кредиту є застава майна та майнових прав.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено:

24 жовтня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" (заставодавець) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (заставодержатель) укладено договір застави майна №15-94/17-7368/06 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін від № 1 від 05.02.2007, № 2 від 23.02.2007, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008 (далі - договір застави-1).

Предметом застави відповідно до договору застави-1 з урахуванням договорів про внесення змін до нього є: бетонозмішувачі Volvo FM, кількістю 4 одиниці, що будуть придбані заставодавцем за рахунок кредитних коштів згідно договору купівлі-продажу № UKR 90/0906S від 12.10.2006 з TOB з іноземними інвестиціями "Вольво Україна"(далі - предмет застави 1);

Відповідно до п. 1.2. договору застави-1 після набуття прав власності на майно, воно стає предметом застави без внесення змін до договору застави-1.

Згідно з п. 1.3. договору застави-1 сторони оцінили предмет застави на суму 2 398 977, 78 грн.

05 лютого 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" (заставодавець) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (заставодержатель) укладено договір застави майна №15-94/17-825/07 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 23.02.2007, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008 (далі - договір застави-2).

Предметом застави відповідно до договору застави-2 з урахуванням договорів про внесення змін до нього є: автомобіль Ford Tourneo Connect SWB Plus, що буде придбаний заставодавцем за рахунок кредитних коштів згідно договору купівлі-продажу № 61SL-087 від 30.01.2007 з TOB "Віннер Автомотів"(далі - предмет застави-2).

Відповідно до п. 1.2. договору застави-2 після набуття прав власності на майно, воно стає предметом застави без внесення змін до договору застави-2.

Згідно з п. 1.3. договору застави-2 сторони оцінили предмет застави на суму 101 252,00 грн.

30 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (первісний кредитор, ПАТ Промінвестбанк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" (новий кредитор - позивач) укладено договір відступлення права вимоги №20-0533/2-1 (далі - договір відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.1. договору відступлення права вимоги первісний кредитор (ПАТ Промінвестбанк) відступає новому кредитору (TOB "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ") право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-8978/06 від 24.10.2006 (з урахуванням договорів про внесення змін), укладеним між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус".

Пунктом 1.4 договору відступлення права вимоги передбачено, що до TOB "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" переходять всі без винятку права та обов'язки ПАТ Промінвестбанк за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-8978/06 від 24.10.2006.

Пунктом 1.8. договору відступлення права вимоги встановлено, що в день укладення цього договору здійснюється відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відступлення прав вимоги за вказаними договорами забезпечення здійснюється шляхом укладення окремих договорів відступлення права вимоги. До нового кредитора переходять в повному обсязі всі права за договором застави-1 та договором застави-2.

На виконання пункту 1.8 договору відступлення права вимоги між позивачем та ПАТ Промінвестбанк укладено окремі договори відступлення права вимоги, зокрема:

- договір про відступлення права вимоги № 20-0556/3-1 від 30.03.2010, за умовами якого ПАТ Промінвестбанк відступив TOB "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" право вимоги за договором застави майна № 15-94/17-7368/06 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін від № 1 від 05.02.2007, № 2 від 23.02.2007, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008;

- договір про відступлення права вимоги № 20-0557/3-1 від 30.03.2010, за умовами якого ПАТ Промінвестбанк відступив TOB "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" право вимоги за договором застави майна № 15-94/17-825/07 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін № 1 від 23.02.2007, від 05.06.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008.

Згідно з п. 1.3. договору відступлення права вимоги до нового кредитора (TOB "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ") переходить право вимагати замість первісного кредитора (ПАТ Промінвестбанк) від TOB "Автотранспортне підприємство "Максімус" виконання наступних обов'язків:

- повернення грошових коштів в розмірі 2 515 000,00 грн., отриманих згідно кредитного договору;

- повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом згідно кредитного договору в сумі 566 758, 52 грн.;

- повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 3 600 грн.

На виконання п. 2.1.1. договору відступлення права вимоги позивач платіжним дорученням від 30.03.2010 № 265 переказало на рахунок ПАТ Промінвестбанк відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 3 085 358,52 грн.

Згідно п. 2.2.2. договору відступлення права вимоги ПАТ Промінвестбанк листом від 31.03.2010 № 17-30/1262 надіслав на адресу позичальника повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами застави 1, 2 (докази направлення даного листа містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Частиною 1 ст. 512 Цивільного кодексу України відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1.2. кредитного договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -22 жовтня 2009 року.

Згідно п. 3.2.2. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір з боку первісного кредитора (третьої особи-1) був виконаний, кредитні кошти перераховані, докази чого надані наявні в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 2 515 000,00 грн. за простроченим кредитом, 566 758, 52 грн. за простроченими процентами та 3 600,00 грн. - комісійної винагороди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з 2 515 000,00 грн. за простроченим кредитом, 566 758, 52 грн. за простроченими процентами та 3 600 грн. комісійної винагороди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених у позові, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління актами "ІЗІ Лайф" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" (м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 33791401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління актами "ІЗІ Лайф" (м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 92/1, код ЄДРПОУ 35379813) 2 515 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) - основного боргу за кредитом, 566 758,52 грн. (п'ятсот шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 52 коп.) - відсотки за користування кредитом, 3 600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 коп.) - комерційної винагороди, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 19.11.2012

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Шаптала Є.Ю.