Рішення № 27613132, 14.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.12 р. Справа № 7/390

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Сажневої М.В.,

суддів Огороднік Д.М., Фурсової С.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Західенерго"

про стягнення 49 414,37 грн.

за участю представників:

від позивача Загнітко Я.А. - представник за довіреністю

від відповідача Лисак Т.Г. - представник за довіреністю

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" збитків у розмірі 49 414,37 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2012 у справі № 7/390 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2012 рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2012 у справі № 7/390 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012 рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2012 у справі № 7/390 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Після надходження матеріалів справи № 7/390 до Господарського суду Донецької області автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної справи визначено суддю Сажневу М.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2012 суддею Сажневою М.В. прийнято справу № 7/390 до свого провадження.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 02.10.2012 справу № 7/390 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сажнева М.В. (головуючий), Огороднік Д.М., Фурсова С.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.10.2012 колегією суддів у складі: Сажнева М.В. (головуючий), Огороднік Д.М., Фурсова С.М. прийнято справу №7/390 до свого провадження.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 40-01/2-К від 01.06.2005 обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.09.2009 у справі № 42/96 в розмірі 31 303,97 грн. (плата за користування вагонами, плата за переадресацію вагонів, оформлення документів, провізна плата, судові витрати), а також витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача у розмірі 18 110,40 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження поставки неякісного вугілля з вини саме Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля". Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат з перевезення вугілля від вантажовідправника та вантажоодержувача у розмірі 18 110,40 грн. Відповідач зауважив, що представник відповідача не був присутнім під час відбору проб. Крім того, у відзиві на позовну заяву, поданому 08.02.2012, відповідач просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Під час нового розгляду справи відповідач вказане клопотання підтримав.

Третя особа письмових пояснень по справі не надала, явку представників у судове засідання не забезпечила, своїм процесуальним правом не скористалась.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.06.2005 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Добропіллявугілля" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 40-01/2-К-Зу (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 вказаного Договору постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам'яне енергетичне марочного складу ГСШ 0-13, ДГСШ 0-13 українського походження.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Добропіллявугілля". Згідно з п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Добропіллявугілля", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки цілісного майнового комплексу, що передається в оренду, складеного 05.11.2010, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, зведеного акту інвентаризації майна цілісного майнового комплексу, складеного 15.09.2010, затвердженого генеральним директором ДП "Добропіллявугілля" та погодженого першим заступником міністра Міністерства вугільної промисловості 22.09.2010, та передавального балансу станом на 31.08.2010, затвердженого заступником міністра Мінвуглепрому.

Наказом Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2011 № 50 припинено діяльність ДП "Добропіллявугілля", цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля". Відповідно до п. 5 вказаного наказу, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Добропіллявугілля".

04.10.2011 між Державним підприємством "Добропіллявугілля" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (орендар) було підписано передавальний баланс, за яким підприємство передало, а орендар прийняв кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги у розмірі 318 480 тис. грн.

Стаття 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регулює питання щодо правонаступництва у разі оренди, згідно з частиною 1 якої, орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Суд відзначає, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна України" не передбачає виключень з цього правила в залежності від відображення або не відображення боргу у передавальному балансі.

Пунктом 1.7 Договору оренди встановлено, що орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" є правонаступником Державного підприємства "Добропіллявугілля", в тому числі, за зобов'язаннями з виконання умов договору № 40-01/2-К-Зу від 01.06.2005.

Пунктом 1.2 Договору № 40-01/2-К-3у від 01.06.2005 встановлено, що марки, базові характеристики якості та базова ціна вугілля, яке буде поставлятися за Договором, наводяться у Додатках до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах за погодженим графіком.

Оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем (п. 6.6 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору надбавки/знижки при відхиленні від базових характеристик якості по зольності та волозі встановлюються у порядку та на умовах визначених у п. п. 5.10.1 Договору.

У відповідності з п. 4.5 Договору постачальник зобов'язаний поставити вугілля на умовах Договору з характеристиками якості, узгодженими сторонами, та надати покупцю сертифікати якості на вугілля, що постачається.

Згідно з п. 9.5 Договору вказаний договір набуває чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005.

У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного Договору не заявить письмово іншій стороні про наміри припинення цього Договору, Договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у період здійснення спірної поставки Договір був чинним.

Крім того, про перебування сторін у договірних відносинах на умовах вищевказаного Договору у період здійснення спірної поставки свідчить підписання сторонами Додатку №09/06-3 від 31.08.2006 до Договору на поставку вугілля у вересні 2006 року.

28.01.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки № 4-01/1-П.

Додатковою угодою № 2-10/05 від 25.10.2005 до договору поставки № 4-01/1-П сторонами погоджено, що даний договір діє до 31.12.2006.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2006 між ДП "Вугілля України" (постачальник) та ВАТ "Західенерго" (покупець) підписано додаток № 09/06-Л до договору поставки № 4-01/1-П від 28.01.2004, в якому сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується забезпечити покупцеві у вересні 2006 року вугілля на умовах даного додатку, у тому числі вугілля, вантажовідправником якого є ДП "Добропіллявугілля", а вантажоотримувачем - Ладижинська ТЕС.

В свою чергу, 31.08.2006 між ДП "Вугілля України" та ДП "Добропіллявугілля" підписано додаток № 09/06-3 до договору № 40-01/2-К від 01.06.2005, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити у вересні 2006 року, а покупець (позивач) прийняти вугілля від вантажовідправників - ЦЗФ "Добропільська", ЦЗФ "Октябрська", ЦЗФ "Селідівська", вантажоотримувачем якого є Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго".

Якісні показники вугілля визначені в пункті 5.10 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

19.09.2006 складено посвідчення № 250 про якість вугілля у вагоні № 65296584, 20.09.2006 складено посвідчення № 251 про якість вугілля у вагонах №№ 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243. Покупцем зазначеного вугілля є ДП "Вугілля України" згідно договору № 40-01/2-К-3у від 01.06.2005 для ВАТ "Західенерго" за договором № 4-01/1-П від 28.01.2004, отримувач - Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" за залізничними накладними №№ 48785415, 48785416 та 48785417.

Судом встановлено, що з 19.09.2010 та 20.09.2010 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних №№ 48785415, 48785417 у вагонах №№ 65296584, 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243.

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Ладижинською ТЕС ВАТ "Західенерго") за результатами хімічного аналізу виявлено різницю між зазначеними в посвідченнях про якість № 250 та 251 показниками зольності вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №№48785415, 48785417 (вагони № 65296584, 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243), що підтверджується актами відбору проб вугілля № 3040 від 23.09.2006, № 3041 від 23.09.2006, №3044 від 23.09.2006, № 3045 від 23.09.2006, № 3046 від 23.09.2006, №3047 від 23.09.2006. Відбір проб здійснено спільно з представниками вантажовідправника (ЗАТ "ЦЗФ "Добропільська"), якими також підписано вказані акти.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65р. № П6 та від 25.04.66р. № П7 з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань", ТР 34.09.110-2003 "Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки.", ЕКД 34.09.101-2003 "Методичні вказівки по обліку палива на електростанціях", ДСТУ 4083-2002 "Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях", та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна (п. 5.1 Договору).

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом одного робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобов'язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п. 5.3 Договору).

У випадку неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати по якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін, вказуються у Акті звіряння по кількості та якості. Покупець (вантажоотримувач) має право на розвантаження вугілля (п. 5.3.1 Договору).

Згідно з п.5.3.2 Договору кожна з сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів, підтверджені актом, складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) "ССІ Україна ЛТД" дочірнє підприємство австралійської компанії "ССІ Холдінг ЛТД" с переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку неможливості залучення до перевірки якості вугілля „ССІ Україна ЛТД" дочірнє підприємство австралійської компанії "ССІ Холдінг ЛТД", що підтверджено письмово однією із сторін з обгрунтуванням причин, сторони узгоджують письмово та залучають до перевірки якості поставленого вугілля іншого незалежного експерта.

У разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його прийняти на умовах, передбачених п. 3.3 та п. 5.10.1. Договору, а також постачальник зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5 Договору).

Сторонами в п 5.10 Договору встановлено якісні показники, відповідно до яких значення базової золи Аd не повинно перевищувати 27,2%.

За результатами відбору проб отриманого вантажоотримувачем вугілля було складено акти про фактичну якість. З їх змісту вбачається наступне:

- актом про фактичну якість №3040 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 65296584 становить 35,9%;

- актом про фактичну якість №3041 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 65733537 становить 34,05%;

- актом про фактичну якість №3044 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 60851243 становить 34,32%;

- актом про фактичну якість №3045 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 67189688 становить 34,65%;

- актом про фактичну якість №3046 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 66488016 становить 35,18%;

- актом про фактичну якість №3047 від 24.09.2006 встановлено, що зольність Аd вугілля, поставленого у вагоні № 63542245 становить 36,65%;

Під час проведення аналізу проб та складання вищевказаних були присутніми представники ЦЗФ "Добропільська", про що свідчать підписи на актах.

Вищевказаними актами підтверджується невідповідність якості поставленого вугілля згідно залізничної накладної №№41154528, 41154529 (вагони № 65296584, 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243) умовам Договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 2 Додатку № 09/06-3 до Договору № 40-01/2-К при перевищенні показником якості максимального показника з допустимого діапазону значень покупець має право повернути вугілля постачальнику, при цьому витрати, пов'язані з його транспортуванням несе постачальник, або прийняти на умовах, визначених Договором.

Як встановлено судом, спірне вугілля згідно квитанцій №№ 41154528, 41154529 про приймання вантажу 29.09.2010 було повернуто Ладижинською ТЕС ВАТ "Західенерго" вантажовідправнику - ЦЗФ "Добропільська" за договором від 01.06.2005 № 40-01/2-К-3у.

Як зазначалось вище, пунктом 5.5 Договору від 01.06.2005 № 40-01/2-К-3у передбачено, що у разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, постачальник зобов'язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2009 у справі № 42/96, залишеного без змін постановою Київського господарського апеляційного суду від 14.07.2009 у справі № 42/96 у розмірі 31 303,97 (провізна плата у розмірі 18 110,40 грн., плата за користування вагонами за час простою у розмірі 9 986,40 грн., плата за оформлення документів у розмірі 136,68 грн., плати за пере адресацію вагонів у розмірі 2 643,71 грн., судові витрати у розмірі 426,78 грн.) та витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (Ладижинська ТЕС) до вантажоотримувача (ЦЗФ "Добропільська") на суму 18 110,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2009 у справі № 42/96, яке залишене без змін постановою Київського господарського апеляційного суду від 14.07.2009 з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" стягнуто 30 887,19 грн. збитків. При цьому, під час розгляду господарським судом міста Києва справи № 42/96 встановлено, що внаслідок поставки неякісного вугілля у вагонах №№ 65296584, 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243 (квитанції про приймання вантажу №№ 48785415, 48785417, за якими поставлялось вугілля відповідачем у вищезазначених вагонах) Відкритому акціонерному товариству "Західенерго" були завдані збитки на загальну суму 30 877,19 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2009 у справі № 42/96, постанови Київського господарського апеляційного суду від 14.07.2009 підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.03.2010, підписаним та скріпленим печатками ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго".

Згідно з п. 6.6 Договору № 40-01/2-К-Зу оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем.

Понесення позивачем витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Добропільська") до вантажоотримувача (Ладижинська ТЕС) на суму 18 110,40 грн. підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№48785415, 48785417 та переліком ТехПД за 19.09.2006.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 16-01-07/2 від 16.01.2007 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 48 987,59 грн. (у тому числі 30 877,19 грн., які стягнуті з позивача за рішенням суду у справі №42/96) відповідно, які були завдані поставкою вугільної продукції, якісні показники якої не відповідають умовам договору від 01.06.2005 № 40-01/2-К-3у. Матеріали справи не містять підтвердження надання відповідачем відповіді на вказану претензію.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У результаті дослідження умов договору від 01.06.2005 № 40-01/2-К-3у поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Добропіллявугілля", додатку до нього від 31.08.2006 № 09/06-3, договору від 28.01.2004 № 4-01/1-П поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" та ДП "Вугілля України", суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №48785416, 48785417 (вагони №№ 65296584, 65733537, 63542245, 66488016, 67189688, 60851243).

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором № 40-01/2-К-3у від 01.06.2005 передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, зазначеним у посвідченнях якості № 250 від 19.09.2006 та № 251 від 20.09.2006, що також підтверджується матеріалами справи рішенням господарського суду міста Києва у справі № 42/96; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ "Західенерго" та сплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, позивач був змушений сплатити ВАТ "Західенерго" 30 877,19 грн. збитків, а також поніс витрати з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Добропільська") до вантажоотримувача (Ладижинська ТЕС) на суму 18 110,40 грн., що свідчить про понесення позивачем додаткових витрат.

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості відповідно до умов договору та даних, зазначених у посвідченнях про якість вугілля № 250 та № 251. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам значеним в посвідченні про якість, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на суму 30 877,19 грн., сплачених позивачем на користь ВАТ "Західенерго" на виконання рішення господарського суду міста Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/96, та на суму 18 110,40 грн., сплачених за перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Добропільська") до вантажоотримувача (Ладижинська ТЕС).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому 08.02.2012, просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 30 877,19 грн. судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Основним зобов'язанням у рамках відносин, що склалися між сторонами, є зобов'язання позивача відшкодувати на користь третьої особи збитки, понесені ВАТ "Західенерго" внаслідок поставки вугілля неналежної якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вже встановлено судом, позивачем було відшкодовано на користь ВАТ "Західенерго" витрати, понесені у зв'язку з поставкою неякісного вугілля, у розмірі 30 877,19 грн., що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.03.2010, підписаним та скріпленим печатками ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго". Тобто перебіг строку позовної давності за регресними вимогами розпочався 30.03.2010 і на момент звернення з позовом до суду (31.10.2011 згідно штемпеля поштової установи на конверті) про відшкодування зазначених витрат не сплив.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги у даній частині. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ДП "Вугілля України" в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 30 877,19 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача у розмірі 18 110,40 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Поставка вугілля неналежної якості була здійснена 23.09.2006, що підтверджено матеріалами справи, а також встановлено рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/96. Акти про фактичну якість поставленого вугілля складено 24.09.2006.

Згідно переліку ТехПД позивачем було здійснено сплату вартості перевезення вугілля у розмірі 18 110,40 грн. від вантажовідправника до вантажоотримувача 19.09.2006.

З постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2009 у справі №42/96 вбачається, що 26.09.2006 та 28.09.2006 на адресу позивача направлялись телеграми про переадресування 6 напіввагонів на залізничну станцію попереднього відправлення, у зв'язку з тим, що якість поставленого вугілля не відповідала показникам, погодженим сторонами, а також 19.12.2006 ВАТ "Західенерго" було направлено на адресу позивача претензію про відшкодування витрат понесених, у зв'язку з поставкою неякісного вугілля.

Вимоги щодо стягнення з відповідача вартості перевезення неякісного вугілля не можуть бути віднесені до регресних вимог, а є звичайними вимогами про відшкодування збитків, оскільки вказані витрати були понесені безпосередньо ДП "Вугілля України" згідно з умовами Договору № 40-01/2-К-Зу від 01.06.2005.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 31.10.2011 (згідно штемпеля поштової установи на конверті), тобто після спливу загального строку позовної давності щодо вимог про стягнення вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача, сплаченої 19.09.2006.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом в частині вимог про стягнення вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення збитків у розмірі 18 110,40 слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "Західенерго" на виконання судового рішення по справі № 42/96 суд зазначає, що судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки судом встановлено факт недоведеності порушення відповідачем прав позивача в частині вимог про стягнення судових витрат, то строк позовної давності в цій частині застосовуватись не може.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ідентифікаційний код 37014600) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) суму збитків у розмірі 30 877 (тридцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 19 коп., державне мито у розмірі 308 (триста вісім) грн. 79 коп. та 147 (сто сорок сім) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.11.2012.

Головуючий суддя Сажнева М.В.

Суддя Огороднік Д.М.

Суддя Фурсова С.М.