Рішення № 27613098, 12.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.12 р. Справа № 5006/48/81/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про стягнення заборгованості у розмірі 111 622,74 грн.

за участю представників:

від позивача Пожидаєва В.В. - представник за довіреністю

від відповідача не з'явились

Рішення прийняте 12.11.2012, оскільки 23.10.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії за квітень 2012 року у розмірі 31 094,14 грн., заборгованості за спожиту електроенергію за червень 2012 року у розмірі 55 056,21 грн., пені у розмірі 20 393,26 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з липня 2011 року по липень 2012 року, 3% річних у розмірі 4 627,69 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з липня 2011 року по липень 2012 року та інфляційних втрат у розмірі 451,44 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період липень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року, січень-лютий 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 103 від 15.07.2008 щодо своєч?асної та повної оплати вартості спожи?тої електричної енергії у пер?іод з липня 2011 року по липень 2012 року, та пер?евищення відповідачем договірної величини? електроспо?живання у квітні 2012 року.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, своїм процесуальним правом не скористався. В судових засіданнях відповідач проти позову усно заперечив, посилаючись на те, що Донецьке міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а заборгованість з оплати за спожиту електроенергію утворилася в результаті несвоєчасного надходження грошових коштів з державного бюджету. Відповідач зазначив, що заборгованість за електроенергію, спожиту у червні 2012 року, в сумі 55 056,21 грн. оплачена ним 27.09.2012.

Також відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені) на 95%.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

15.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (електропостачальна організація), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Донецьким міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 103 (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 749,1 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.5 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався на наступні календарні роки та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати споживачу електроенергію. Згідно з п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 5 "Порядок розрахунків" та Додатку №3 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". В свою чергу, відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник електричної енергії має право отримувати від споживача своєчасну плату за поставлену електричну енергію.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та Додатку № 5 "Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно з п. 2 Додатку № 5 до Договору споживач 11 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електроенергії за встановленою формою.

Пунктом 5 Додатку № 5 до Договору передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначених на підставі розрахункових засобів обліку.

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником визначається фактичний обсяг поставленої споживачу та оформлюється Додаток №22 "Акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії)".

Розрахунковий період встановлено споживачу з 12 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1 Додатку №5 до Договору).

Відповідно до складених сторонами актів приймання-передавання товарної продукції за Договором, постачальник поставив споживачу електричну енергію у наступному обсязі:

- у липні 2011 року: активна електрична енергія - 90074 кВт/год, реактивна електрична енергія - 59909 кВАр/год.;

- у серпні 2011 року: активна електрична енергія - 101649 кВт/год, реактивна електрична енергія - 67753 кВАр/год.;

- у вересні 2011 року: активна електрична енергія - 97774 кВт/год, реактивна електрична енергія - 61984 кВАр/год.;

- у жовтні 2011 року: активна електрична енергія - 105194 кВт/год, реактивна електрична енергія - 63443 кВАр/год.;

- у листопаді 2011 року: активна електрична енергія - 157433 кВт/год, реактивна електрична енергія - 97739 кВАр/год.;

- у грудні 2011 року: активна електрична енергія - 170382 кВт/год, реактивна електрична енергія - 104377 кВАр/год.;

- у січні 2012 року: активна електрична енергія - 156373 кВт/год, реактивна електрична енергія - 96420 кВАр/год.;

- у лютому 2012 року: активна електрична енергія - 204587 кВт/год, реактивна електрична енергія - 128242 кВАр/год.

- у березні 2012 року: активна електрична енергія - 175941 кВт/год, реактивна електрична енергія - 107455 кВАр/год.

- у квітні 2012 року: активна електрична енергія - 141133 кВт/год, реактивна електрична енергія - 88754 кВАр/год.

- у травні 2012 року: активна електрична енергія - 94188 кВт/год, реактивна електрична енергія - 58774 кВАр/год.

- у червні 2012 року: активна електрична енергія - 112547 кВт/год, реактивна електрична енергія - 70577 кВАр/год.

- у липні 2012 року: активна електрична енергія - 100572 кВт/год, реактивна електрична енергія - 64152 кВАр/год.

Вказані акти підписані представниками позивача та відповідача і скріплені печатками без заперечень.

Відповідачем не заперечується факт споживання ним зазначеної кількості електричної енергії за періоді з липня 2011 року по липень 2012 року.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу електричну енергію у період з липня 2011року по липень 2012 року і виставив відповідні рахунки для здійснення оплати, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі та рахунками за електроенергію, які було отримано представником відповідача.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з абз. 3 п. 5 Додатку № 5 до Договору для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом на адресу, що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Отримання відповідачем рахунків на електроенергію за період з липня 2011 року по липень 2012 року підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вказаних рахунках.

З наданих копій банківських виписок та виписок з рахунку вбачається, що відповідачем при виконанні Договору порушувались вищезазначені строки проведення розрахунків за спожиту протягом липня 2011 року по липень 2012 року електричну енергію.

Станом на час звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію за розрахунковий період червня 2012 року у розмірі 55 056,21 грн.

Разом з цим, з поданого відповідачем підтверджується платіжного доручення № 1656 від 27.09.2012 вбачається, що 27.09.2012 відповідачем сплачено позивачу за спожиту електроенергію 82 556,76 грн., з вказаної суми позивач у супровідному листі до платіжного доручення просив постачальника зарахувати 55 056,21 грн. в якості погашення заборгованості за електроенергію, спожиту у червні 2012 року.

Позивач в судовому засіданні 12.11.2012 підтвердив отримання від відповідача коштів у розмірі 55 056,21 грн. в якості погашення заборгованості за електроенергію, спожиту у червні 2012 року.

Таким чином, станом на момент вирішення спору заборгованість у розмірі 55 056,21 грн. по сплаті спожитої електроенергії у відповідача відсутня.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основного боргу, заявлена до стягнення, погашена в повному обсязі, предмет спору у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу відсутній.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 55 056,21 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилаючись на перевищення споживачем у квітні 2012 року обсягів договірної величини споживання електричної енергії, несплату останнім вартості перевищення договірної величини електроспоживання у повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31 094,14 грн.

Згідно з п. 4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою, встановленою додатком № 7 "Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем" до цього договору.

Заявлені споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору обсяги споживання електричної енергії узгоджуються сторонами і оформлюються додатком № 8 "Договірні величини споживання електричної енергії" до цього Договору як договірні величини споживання електричної енергії (п. 5.2 Договору).

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений печатками Додаток №8 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії", відповідно до якого договірна величина споживання на квітень 2012 року становить 93,000 тис. кВт/год.

Відповідно до п. 5.9 Договору споживач, надавши обґрунтування, має право протягом поточного розрахункового періоду письмово звернутися до постачальника із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на квітень 2012 року.

Перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії визначається постачальником як різниця фактично спожитої активної електричної енергії за розрахунковий період, згідно з "Актом прийняття-передавання товарної продукції" (Додаток №10 до Договору), та договірною величиною споживання електричної енергії, встановленої на цей розрахунковий період, згідно з умовами розділу 5 Договору (п.5.8 Договору).

Згідно акту прийому-передачі за квітень 2012 року відповідач фактично спожив 141133 кВт/год. Перевищення договірної величини активної електроенергії складає: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 141133 кВт/год - кількість договірної величини активної електроенергії 93000 кВт/год = 48133 кВт/год).

На виконання умов Договору 28.04.2012 постачальник направив відповідачу рахунок №11/103.103432 від 28.04.2012 на суму 31 094,14 грн. за перевищення договірної величини споживання активної електроенергії у квітні 2012 року, який отримано відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Зазначений вище рахунок №11/103.103432 від 28.04.2012 на момент розгляду справи відповідачем у повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим наявне невиконане грошове зобов'язання за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за квітень 2012 року в сумі 31 094,14 грн., що підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача:

- пеню у розмірі 20 393,26 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з липня 2011 року по липень 2012 року, нараховану у період з 18.10.2011 по 31.07.2012;

- 3% річних у розмірі 4 627,69 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період з липня 2011 року по липень 2012 року, нарахованих у період з 18.10.2011 по 31.07.2012;

- інфляційні втрати у розмірі 451,44 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії за період липень 2011 року, вересень-жовтень 2011 року, січень-лютий 2012 року, нараховані у період з 01.11.2011 по 30.06.2012.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів на підтвердження здійснення своєчасної оплати виставлених позивачем рахунків за Договором № 103 від 15.07.2008 відповідачем суду не надано.

Господарський суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) у якому вказано, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 4.2.1 Договору погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до Договору "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Оскільки визначений сторонами у договорі розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунок пені проводиться відповідно до вимог вищезазначеної норми.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95%. Вказане клопотання мотивовано тим, що Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а заборгованість з оплати за спожиту електроенергію утворилася в результаті несвоєчасного надходження грошових коштів з державного бюджету за статтею "оплата електроенергії". Несвоєчасність надходження бюджетних коштів підтверджується планами асигнувань за 2011-2012 роки та відповідними виписками з рахунків відповідача.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи клопотання відповідача, а також враховуючи здійснення відповідачем повної оплати поставленої електроенергії та майнові інтереси обох сторін, суд прийшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України сума пені підлягає зменшенню на 95% до 1 019,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими.

Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 4 627,69 грн. та інфляційних втрат у розмірі 451,44 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з припиненням провадження у справі в частині вимог про стягнення 55 056,21 грн., судовий збір у розмірі 623,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, суд відзначає, що в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, а тому, судовий збір в частині вимог про стягнення пені (у розмірі визначеному за перерахунком суду) покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (83086, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 53, ідентифікаційний код 08671426, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (83601, Донецька обл., м. Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 31 094 (тридцять одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 14 коп. пеню у розмірі 1 019 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 4 627 (чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн. 44 коп. та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Донецького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" 55 056,21 грн. основного боргу за спожиту електроенергію припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (83601, Донецька обл., м. Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) 623 (шістсот двадцять три) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 19.11.2012.

Суддя Сажнева М.В.