Рішення № 27613092, 13.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.11.12 р. Справа № 5006/8/55/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Бокової Ю.В., судді Сгара Е.В., судді Демідової П.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ;

2) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,

м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 74 249 571,95 грн., 3 % річних в сумі 1 383 947,22 грн., пені в сумі 5 680 920,12 грн., інфляційних в сумі 616 872,00 грн., штрафу в сумі

5 268 103,10 грн.

за участю представників сторін:

від прокурора: Шаталова О.О. - посвідч. № 4521

Поляков О.О. - з посвідченням

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: Данилевський О.М. - за довір. від 02.10.2012 р. № 14-460

від відповідача: Анохіна Т.І. - за довір. від 30.12.2011 р.

Вербицька О.О. - за довір. від 02.10.2012 р. № юр/6136

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.07.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено процесуальний розгляд спору до 09.08.2012 р.

Позивач, Заступник? прокурора Донецької області? в інтересах держави в особі:

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, 2) Національної акціоне?рної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 74 403 989,79 грн., 3 % річни?х в сумі 678 100,80 грн., пені в сумі 3 511 714,54 грн., інфляційних в сумі 540 096,20 грн., штрафу в сумі 5 220 573,97 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на договір про купівлю-продаж природного газу № 14/2487/11 від 30.09.2011 р. з додатковою угодою

№ 1 від 30.09.2011 р., додатковою угодою № 2 від 11.10.2011 р., акти приймання-передачі газу від 31.10.2011 р., 30.10.2011 р., 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., акти звіряння розрахунків за жовтень 2011 р. - лютий 2012 р., правовстановлюючі документи тощо.

Представник прокуратури Донецької області наполягав на задоволенні позовних вимог. Надав заяву від 08.11.2012 р. № 05/13008вих.-12, якою погодився з поданою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заявою про збільшення позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач 1 до жодного судового засідання не з'явився, про неявку суд не повідомив, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, пояснень по суті спору не надав.

Позивач 2 в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Надав заяву від 31.08.2012 р. № 14/2-348 про збільшення позовних вимог та просив стягнути на його користь 74249571,95 грн. - суму основного боргу, 5680920,12 грн. - пеню,

616872,00 грн. - інфляційні, 1383947,22 грн. - 3% річних, 5268103,10 грн. - штрафу. Заперечив проти зменшення розміру пені на 50 %.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 31.08.2012 р. № 14/2-348, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав відзив від 06.06.2012 р. № юр/3198, в якому зазначив, що заступником прокурора Донецької області позов заявлено не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання. Зазначив, що у прокурора відсутні повноваження на пред'явлення позову в інтересах окремого господарюючого суб'єкта, в зв'язку з чим просив позов залишити без розгляду. 10.07.2012 р. через канцелярію господарського суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що заборгованість виникла в зв'язку з неприбутковістю підприємства та скрутним фінансовим становищем. Заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних, посилаючись на те, що такий вид цивільно-правової відповідальності не передбачений укладеним між позивачем та відповідачем договором № 14/2487/11 від 30.09.2011 р. Також заперечував проти стягнення штрафу в розмірі 7 %. Просив зменшити розмір пені на 50%.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

30.09.2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу № 14/2487/11 (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого продавець - позивач по справі зобов'язується передати у власність покупцю - відповідачу по справі у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.11.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, і діє у частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Порядок та умови передачі газу визначені сторонами розділом 3 Договору.

Пунктом 3.3. договору визначено, що приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Ціна договору узгоджена сторонами в розділі 5 Договору.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені сторонами в розділі 6 договору. Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за наявності заборгованості за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду жовтень - грудень 2011 р. передав відповідачу природний газ.

Факт отримання відповідачем природного газу підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2011 р. за жовтень 2011 р., 30.10.2011 р. за жовтень 2011 р., 30.11.2011 р. за листопад 2011 р., 31.12.2011 р. за грудень 2011 р.

Вказані акти прийому-передачі природного газу підписані та скріплені печаткою відповідача без зауважень та заперечень та погоджені газорозподільною організацією.

У відповідності з п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання по оплаті переданого та отриманого природного газу виконав частково.

Загальна сума заборгованості становить 74249571,95 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 74249571,95 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума основного боргу в розмірі 74249571,95 грн. підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 7.2. договору закріплює, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Окрім стягнення основного боргу, позивач з посиланням на п. 7.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до розрахунку розмір пені становить:

- за жовтень 618 831,75 грн. за період з 14.11.2011 р. по 14.05.2012 р.;

- за листопад 2536914,03 грн. за період 14.12.2011 р. по 14.06.2012 р.;

- за грудень 2525174,35 грн. . за період 14.12.2011 р. по 14.06.2012 р.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, розмір пені на правильність розрахунку судом перевірений.

Сума пені нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, проте арифметично не вірно, тому в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 5679971,16 грн.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на значне погашення основної заборгованості просить суд зменшити розмір пені.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони , що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить звіт про фінансові результати за 2012 р., баланс на 1 квітня 2012 р., лист ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції з переліком виконавчого провадження, копії наказів про скорочення чисельності штату від 01.03.2011 р. № 77, від 14.03.2011 р. № 87, копія наказу «Про реорганізацію виробничих одиниць» від 08.04.2011 р. № 125, копія наказу від 28.05.2012 р. № 267 «Про зміну організаційної структури підприємства».

Відповідачем була погашена основна заборгованість на значну суму. На фоні залишку суми заборгованості відповідача перед позивачем, розмір заявленої до стягнення пені занадто великий. Тобто насиченість позову грошовими вимогами є занадто важкою для відповідача, та унеможливлює його стале функціонування.

При цьому, позивач, окрім пені, заявив до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні, штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу, які також становлять значну суму.

Враховуючи фінансовий стан відповідача, фінансовий стан позивача, значний розмір пені, 3% річних та інфляційних, штрафу заявлених позивачем до стягнення, суд, скористався правом, наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, належний до стягнення з відповідача, на 20% (до 4544736,10 грн.).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5680920,12 грн. за період з 14.11.2011 р. по 14.07.2012 р. підлягає частковому задоволенню в розмірі 4543787,14 грн., а у стягненні пені в сумі 1136184,02 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції за період листопад - квітень 2011 р. та 3% річних за період з 14.11.2011 р. по 07.08.2012 р.

Відповідно до розрахунку позивача індекс інфляції становить 616872,00 грн., 3% річних - 1383947,22 грн.

Нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму основного боргу законодавчо закріплено.

Суд перевірив розміри індексу інфляції та 3% річних на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині.

Сума інфляційних та 3% річних нарахована позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, проте арифметично не вірно, тому в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 572088,99 грн. та 1383590,15 грн. відповідно.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій.

Договором № 14/2487/11 від 30.09.2011 р. передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Позивач з посиланням на п. 6.1. Договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу, який складає 5 268 103,10 грн.

Суд перевірив правильність розрахунку 7% штрафу та дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Доводи відповідача про те, що позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з тим, що у даному випадку прокурор представляє інтереси конкретного акціонерного товариства як сторони договірних відносин, інтереси держави при цьому не порушені, тому відсутні правові підстави для такого представництва прокурором її інтересів, господарський суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі N 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, між іншим, прокурором чи його заступником.

Позов підписано заступником прокурора Донецької області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747 на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 р. №151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" Кабінет Міністрів України постановив утворити Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України"у формі відкритого акціонерного товариства. Пунктом 21 постанови передбачено, що засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України. Статутний фонд Компанії сформовано шляхом передачі до нього 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови, майно яких не підлягає приватизації, а також пакетів акцій, залишених у державній власності, відкритих акціонерних товариств, зазначених у додатку 2 до цієї постанови.

За вказаних обставин відсутні правові підстави вважати що перший заступник прокурора звернувся з позовом не в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта, а відтак і відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 551, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 74 249 571,95 грн., 3 % річних в сум?і 1 383 947,22 грн., пені в сумі 5 680 920,12 грн., інфляційних в сумі 616 872,00 грн., штрафу в сум?і 5 268 103,10 грн. за?довольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,

м. Донецьк (83086, м. Донецьк, Донецької області, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119, р/р 26001301750507 у філії ГУ Промінвестбанку в донецькій області, МФО 334635) на користь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі

74249571,95 грн., інфляційні в сумі 572088,99 грн., 3% річних в сумі 1383590,15 грн., пеню в сумі 4543787,14 грн., штраф в сумі 5268103,10 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»,

м. Донецьк (83086, м. Донецьк, Донецької області, вул. Донецька, 38, код ЄДРПОУ 03337119, р/р 26001301750507 у філії ГУ Промінвестбанку в донецькій області, МФО 334635) на користь держави (п/р 31217206783006 у ГУ ДКСУ в Донецькій обл., МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002) - витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому засіданні 13.11.2012 р.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2012 р.

Головуючий суддя Бокова Ю.В.

Суддя Сгара Е.В.

Суддя Демідова П.В.