Постанова № 27612847, 21.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5019/132/12

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін Є. Яремчука (керівник), І. Боліщука (дов. від 12.10.12), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 4 липня 2012 року у справі № 5019/132/12 за позовом приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря ім. Плютинського" до публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське", третя особа - регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області, про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ: У лютому 2012 року приватне акціонерне товариство агрофірма "Зоря ім. Плютинського" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" про визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 15 травня 2007 року № 80, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину.

Відповідач позов не визнав.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 лютого 2012 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 6 березня 2012 року (суддя В. Бережнюк) у позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 4 липня 2012 року (судді Г. Олексюк, А. Гудак, Л. Сініцина) рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статі 180 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 792, 1130 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі", статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України та залишити рішення без змін.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області касаційну скаргу підтримує з тих же підстав.

Приватне акціонерне товариство агрофірми "Зоря ім. Плютинського" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 15 травня 2007 року між державним сільськогосподарським підприємством "Шубківське", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське", та закритим акціонерним товариством Агропромислова корпорація "Зоря", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство агрофірма "Зоря ім. Плютинського", укладено договір про сумісну діяльність № 80 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти в сфері агропромислового комплексу для досягнення таких спільних господарських цілей як організація виробництва сільськогосподарської продукції.

Умовами договору сторони погодили, що з моменту підписання договору відповідач зобов'язується виділити позивачеві земельну ділянку, зазначену в додатку № 1 до договору; сторони зобов'язалися використовувати земельну ділянку для спільного вирощування сільськогосподарських культур за технологіями , прийнятих у корпорації "Зоря". Розрахунок сторін проводиться продукцією, яка буде одержана на вказаній земельній ділянці в процентному відношенні до фактичних затрат сторін у вирощуванні сільськогосподарських культур; договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2015 року; договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений строк (пункти 3.1, 3.2, 4.1 договору).

Згідно додатку № 4 до договору структура посівних площ на землях відповідача у 2009 році складає 49 га. За використання ріллі позивач сплачує відповідачу за кожен гектар три центнера зерна (пшениці, кукурудзи).

Позивач стверджує, що договір є удаваним і насправді сторони вчинили договір оренди землі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що зміст укладеного між сторонами договору відповідає вимогам Цивільного кодексу України та не суперечить чинному законодавству; докази в обґрунтування удаваності договору позивачем не надані; сторони фактично виконували умови договору протягом 2007-2011 років.

Переглядаючи рішення апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що системний аналіз умов договору (щодо предмету, прав та обов'язків сторін, порядку розрахунків, строку дії договору) свідчить, що вони притаманні для відносин найму і висновок господарського суду про те, що договір вчинено сторонами для приховання правочину оренди земельної ділянки колегія суддів вважає правомірним.

З предмету договору випливає, що сторони об'єднують зусилля для організації виробництва сільськогосподарської продукції. Проте з пункту 3 договору не вбачається, що взаємні права та обов'язки учасників опосередковані необхідністю досягнення загальної мети, напроти, у даному випадку інтереси сторін є протилежними: один учасник має на меті передати земельну ділянку та одержати за це плату сільськогосподарською продукцією, а інший - отримати земельну ділянку у володіння. У такому правовідношенні учасники договору виступають як кредитор і боржник на відміну від спільної діяльності, де кожний учасник виступає одночасно як боржник і як кредитор, а отже не може вимагати виконання для себе особисто.

Водночас апеляційний господарський суд неправильно визначив момент вчинення спірного договору.

Відповідно до частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Отже, не є укладеним договір, у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

За таких обставин вимоги позову про визнання правочину недійсним задоволенню не підлягають.

Неправильне застосування господарськими судами статей 203, 210, 215, 640 Цивільного кодексу України та статті 18 Закону України "Про оренду землі" зумовлюють скасування постанови, що оспорюється та залишення в силі рішення з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 4 липня 2012 року у справі № 5019/132/12 скасувати.

Рішення господарського суду Рівненської області від 6 березня 2012 року залишити в силі з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Стягнути з приватного акціонерного товариства агрофірми "Зоря ім. Плютинського" на користь публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Шубківське" 751 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Рівненської області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій