Постанова № 27612686, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа № 5023/1577/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод "Салтівський" на рішення та постанову господарського суду Харківської області від 03 травня 2012 року Харківського апеляційного господарського суду від 09 липня 2012 рокуу справі№ 5023/1577/12господарського судуХарківської областіза позовомУкраїнсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод "Салтівський"простягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод "Салтівський" про стягнення 191 192,20 грн. основної заборгованості, 19 158,11грн. пені, 1 588,33грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 3 749,18грн., 9 579,14грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №090911 від 09.09.2011. У зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми до прийняття рішення місцевим господарським судом позивач просив припинити провадження у справі в частині стягнення 5 000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.05.2012 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача основну заборгованість у розмірі 186 192,20 грн., пеню у розмірі 19 158,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 588,33грн., 3% річних у розмірі 3 749,18грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 579,14 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4 605,34 грн., визнавши при цьому доведеним невиконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 (судді: Могилєвкін Ю.О. -головуючий, Пушай В.І., Барбашова С.В.) рішення місцевого господарського суду в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 579,14 грн. та судового збору 191,58 грн. скасовано та в позові в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи в стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами, апеляційна інстанція послалась на те, що ні умовами договору, ні законом, зокрема, ст.ст. 536, 693, 1214 ЦК України, не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а застосування положень ч.1 ст. 1048 ЦК України по аналогії закону не відповідає суті спірних правовідносин та фактичним обставинам справи.

У касаційній скарзі ТОВ "Хлібзавод "Салтівський" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник вказує на те, що позивач безпідставно змінив ціну борошна вищого ґатунку, не виконав зобов'язання по поставці в повному обсязі, а прострочення відсутнє і оплата проводилась своєчасно на підставі факсимільних копій рахунків.

У відзиві на касаційну скаргу Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", зокрема, посилається на ст.ст. 670, 692 ЦК України та вказує, що ціну борошна в 2780 грн. за одну тону передбачено договором, відповідач визнав факт існування заборгованості в розмірі 186192,20 грн., зустрічна заборгованість не підтверджена у встановленому порядку, прострочення оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи, рішення судів про стягнення є законними.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено господарськими судами, 09.09.2011 між Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод "Салтівський" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №090911, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, разом з усіма його документами, що стосуються товару, а відповідач зобов'язався прийняти товар згідно поданих заявок та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі.

Пунктами 1.2.3, 2.1 договору встановлено, що ціна за тону борошна вищого ґатунку складає 2780 грн.,в тому числі ПДВ 20%, борошна першого ґатунку 2600 грн., в тому числі ПДВ 20%; покупець оплачує товар на протязі 4 (чотирьох) банківських днів з моменту поставки.

Судами встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 391 192,20 грн., а відповідач товар отримав. Однак, останній, в порушення умов договору, неповністю та несвоєчасно розрахувався за отриманий товар, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 186 192,20 грн.

Застосувавши до спірних правовідносин норми статей 526, 655 Цивільного кодексу України, господарські суди обгрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача борг за договором в сумі 186 192,20 грн.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не повністю розрахувався у встановлений договором строк за поставлений позивачем товар, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, стягнення у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних є цілком обґрунтованим.

Разом з тим, згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено в п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарськими судами встановлено, що пунктом 5.2 договору передбачено: в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання покупцем він сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

Отже, як правильно зазначено апеляційним господарським судом, названий як штраф, встановлений умовами договору, за своєю правовою природою є пенею. Перевіривши розрахунок пені суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, зокрема, приписам ч.6 ст.232 ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та обгрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення пені.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що господарським судом першої інстанції неправомірно застосовано положення ч.1 ст. 1048 ЦК України по аналогії закону. Апеляційний господарський суд правильно виходив із того, що умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору купівлі-продажу положень про позику, договори купівлі-продажу і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду та не заслуговують на увагу, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Хлібзавод "Салтівський" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5023/1577/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко