Ухвала суду № 27612594, 04.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 жовтня 2012 р. № 5019/698/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Владимиренко С.В., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.05.2012у справі№ 5019/698/11за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрТенхноФос"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля"про визнання банкрутом,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 у справі № 5019/698/11 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля", в сумі грошових вимог кредиторів 40 915 653,53 грн., з яких, зокрема, 532 723,30 грн. сума вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в т.ч. 479 999,99 грн. -вимоги забезпечені заставою (1 черга вимог), 4 636,63 грн. (4 черга вимог), 47 961, 68 грн.

(6 черга вимог), 125,00 грн. -судові витрати (1 черга вимог кредиторів).

Цією ж ухвалою, зобов'язано розпорядника майна внести зміни в реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" у відповідності до пункту 1 резолютивної частини даної ухвали та протягом десяти днів повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Господарському суду подати рішення зборів про створення та складу комітету кредиторів, а також письмове клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури чи надання згоди на укладання з боржником мирової угоди. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 у справі № 5019/698/11 змінено в частині визнання грошових вимог кредитора Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в сумі 4 636,63 грн. -судових витрат у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки; пункт перший резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 викладено в новій редакції; відхилено грошові вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до боржника в сумі 4 636,63 грн. -судових витрат у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зобов'язано розпорядника майна внести зміни в реєстр вимог кредиторів Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" у відповідності до пункту 4 резолютивної частини даної ухвали.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2012 у справі № 5019/698/11 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 змінено: абзац 8 п. 1 ухвали господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 та абзац 9 п.4. п.5 постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 викласти в наступній редакції: "вимоги ПАТ "ВТБ Банк" у сумі 532 723 грн. 30 коп. в тому числі 479 999 грн. 99 коп. -(основний борг), 4 636 грн. 63 коп. (судові витрати), 47961 грн. 68 коп. - (пеня, штраф), - вимоги забезпечені заставою (перша черга вимог кредиторів), та 125 грн. 00 коп. (судові витрати)- (перша черга вимог кредиторів)." Зобов'язано розпорядника майна Книш З.І. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля". В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2012, та в оскарженій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.12.2011 залишено в силі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2012 у справі № 5019/698/11, в якій заявник просить скасувати дану постанову в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в розмірі 532 723,30 грн., мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником було надано постанови Вищого господарського суду України 24.04.2012 у справі № 9/36, від 13.12.2011 у справі № Б29/8-10 та від 16.11.2011 у справі № 5002-30/3945.1-2010.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справидо провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.05.2012 у справі № 5019/698/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо внесення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до реєстру вимог кредиторів у сумі 532 723,30 грн. (в частині, що стосується доводів заявника) з урахуванням того, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив свій борг. Грошовий обов'язок майнового поручителя (боржника) передбачений умовами кредитного договору, укладеного Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос", та іпотечного договору, укладеного Банком та боржником у даній справі. Отже, заявлені у справі вимоги Банку до боржника є грошовими, тому в силу приписів частини шостої статті 14 та підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 31 Закону про банкрутство підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Водночас, у постанові від 24.04.2012 у справі № 9/36, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову банкам у визнанні їх кредиторами боржника та внесенні їх вимог до реєстру кредиторів, враховуючи те, що необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог пунктів 3, 7 статті 1 Закону про банкрутство є наявність саме зобов'язань грошового, разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що вимоги Банку до боржника не є грошовими.

У постанові від 13.12.2011 у справі № Б29/8-10 Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні скарги на дії ліквідатора боржника, яким відмовлено у включенні до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Банку. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що у боржника відсутні зобов'язання грошового характеру перед Банком, у зв'язку з чим Банк, виходячи зі змісті статті 1 Закону про банкрутство не є кредитором у справі про банкрутство боржника.

У постанові від 16.11.2011 у справі № 5002-30/3945.1-2010 суд касаційної інстанції змінив рішення судів попередніх інстанцій, визнавши грошові вимоги Банку та включивши їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, оскільки вимоги забезпечені заставою в силу частини шостої статті 14 Закону про банкрутство є привілейованими та відносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів окремо до першої черги.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5019/698/11 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Трипілля" у допуску справи № 5019/698/11до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.Панова

Судді С.Владимиренко

М.Малетич

С.Мирошниченко

С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)