Постанова № 27612563, 21.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2012 р. Справа № 5011-71/6695-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівШвеця В.О., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід01.10.2012р.у справі№5011-71/6695-2012Господарського судуміста Києваза позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської областідоПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"прозобов'язання списати та повернути кошти

за участю представників

- позивача:Базовкіна А.А. (довіреність від 10.09.12), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Лозівському районі Харківської області (далі -позивач) просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі -відповідач) списати грошові кошти в сумі 4454,04 грн. з поточного рахунку, відкритого на ім'я Гребьонкіна О.М., та повернути державі в особі позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на рахунок Гребьонкіна Олексія Мироновича, який мав право на страхові виплати, було безпідставно перераховано зазначену суму коштів після його смерті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді Тарасенко К.В., Корсакова Г.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач здійснював щомісячні страхові виплати потерпілому Гребьонкіну О.М. внаслідок трудового каліцтва шляхом перераховування їх на особовий рахунок останнього №104454, відкритий у Філії - Лозівське відділення №2841 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", згідно з заявою Гребьонкіна О.М. від 23.06.2001 р.

08.06.2010 р. на адресу позивача надійшов лист від Комунального підприємства "Дирекція Єдиного Замовника" №33733910 з інформацією про те, що гр. Гребьонкін О.М. був зареєстрований за вказаною у листі адресою з 11.10.1974р. до дня смерті 29.12.2007р. і судами встановлено, що у зазначену дату ця особа померла, та встановлено що за період після його смерті по травень 2010 р. позивач перерахував на зазначений рахунок 8589,21 грн., частину з яких - 4135,17 грн. відповідач повернув позивачу, решту суми позивач просить списати з рахунку та повернути за даним позовом.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, які надійшли на банківський рахунок Гребьонкіна О.М. після його смерті, є такими, що зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають списанню з банківського рахунку та поверненню державі в особі позивача.

Між тим, повністю погодитись з висновками судів не можна виходячи з наступного.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до приписів статті 25 частини 4 цього кодексу цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відтак, зазначена вище фізична особа не набула права власності на спірну суму коштів, оскільки вони були перераховані вже після смерті цієї особи на її особовий рахунок, і правоздатність померлої на час перерахування коштів припинилась у момент смерті, у зв'язку з чим ці кошти не можуть входити до складу спадщини, оскільки згідно приписів статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а як вбачається із викладеного фізична особа не набула права на спірні кошти у зв'язку з припиненням у момент смерті її правоздатності.

Відповідно ж до приписів статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статті 1071 цього кодексу банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1072 вказаного кодексу визначено черговість списання грошових коштів з рахунка та передбачено, що у разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості: 1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів; 2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; 3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду; 4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету; 5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження (ч.2). У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом (ч.3).

Разом з тим, відповідно до приписів статті 1212 цього кодексу, якою суди також обґрунтовували свої рішення, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2).

Відтак, статті 1071 та 1212 вказаного кодексу визначають та регулюють відмінні один від одного правовідносини а також способи захисту права, тому встановлюють і різний механізм, за яким суд здійснює захист порушеного права, та за яким з такими коштами можуть вчинятись у порядку виконання судових рішень відповідні дії. Зокрема з урахуванням визначеної у статті 1072 кодексу черговості, так і без неї відповідно до приписів статті 1212 цього кодексу, при цьому на підставі останньої норми кошти підлягають поверненню поза визначеною статтею 1072 вказаного кодексу черговістю оскільки є такими, що безпідставно зберігаються відповідачем, тому підлягають безумовному поверненню потерпілому.

З урахуванням викладеного не вбачається, що є правові підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи статті 1071 Цивільного кодексу України. При цьому помилкове застосування цієї норми до даних правовідносин може призвести також до безпідставного застосування наслідків, вказаних у статті 1072 зазначеного кодексу.

За вказаних обставин оскільки такий спосіб захисту права як списання коштів з рахунка є самостійним способом, та був реалізований позивачем у позові, а з урахуванням викладеного такий позов не підлягає задоволенню, судові рішення у цій частині підлягають скасуванню, а в іншій частині судові рішення є обґрунтованими.

Підстави для нового розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 49 ч.2 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, оскільки судовий спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України обов'язку повернути кошти.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.2, 1, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2012р. у справі №5011-71/6695-2012 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" списати грошові кошти, скасувати.

В цій частині в позові відмовити.

В іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2012р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.О. Швець

А.М. Уліцький