Ухвала суду № 27612369, 31.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 жовтня 2012 р. № 5004/2482/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В.,суддів:Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С.,розглянувши заяву Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ",про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.06.2012у справі№ 5004/2482/11за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"доПриватного підприємства "Реммерс і ЗУ"простягнення 35700 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ" 31083 грн. попередньої оплати, а також 1601,84 грн. 3% річних за період з 13.03.2010 по 30.11.2011, 3015,06 грн. суми втрат від інфляції за період з березня 2010 по листопад 2011, всього: 35 700,00 грн. Рішенням господарського суду Волинської області від 15.02.2012 у справі №5004/2482/11 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні 31083 грн. авансу, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог; в іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі №5004/2482/11 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Приватне підприємство "Реммерс і ЗУ" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі №5004/2482/11, в якій просить суд касаційної інстанції постановити ухвалу про допуск справи до провадження, мотивуючи свої вимоги неправомірністю застосування до спірних правовідносин пункту 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2010 у справі №13/672, від 10.01.2011 у справі №6/282.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2012 у справі №5004/2482/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення суми попередньої оплати на підставі частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином), оскільки судами попередніх інстанцій установлено, що сума попередньої оплати сплачена на виконання правочину, який є нікчемним (у зв'язку з недодержанням вимог щодо його нотаріального посвідчення), тобто не створює для сторін правових наслідків.

Водночас у постанові від 10.01.2011 у справі №6/282 судами попередніх інстанцій установлено, що позивач звернувся з позовом про стягнення коштів (боргу), отриманих за недійсним правочином, на підставі статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу. Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові щодо стягнення боргу з тих підстав, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач заявив позов про стягнення суми коштів саме як борг за договором, а не як безпідставно отримані кошти, як потрібно було заявити у даному випадку.

Разом з тим, постанова Вищого господарського суду України від 21.12.2010 у справі №13/672 не може бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права з огляду на різні предмети позовів у цій справі у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву. Так, у справі №13/672 предметом спору є вимога про визнання права користування земельною ділянкою, визнання рішення селищної ради незаконним та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, тоді як у справі №5004/2482/11 предметом спору є вимога про повернення суми попередньої оплати з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, що передбачає також різні підстави позовів та виключає подібність правовідносин у цих справах у розумінні статті 11116 ГПК України.

Враховуючи наведене, відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному підприємства "Реммерс і ЗУ" в допуску справи

№5004/2482/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)