Рішення № 27604078, 19.11.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 0513/3293/2012

,

Справа № 2/0513/1033/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, тримісячної вихідної допомоги, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання»(далі за текстом ПАТ «КЗТО»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, тримісячної вихідної допомоги, моральної шкоди.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 вказав, що 01.09.2003 року він на підставі наказу № 184-к від 11.09.2003 року був прийнятий до відокремленого акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання»на посаду начальника дільниці гірничошахтної кріплі механозбірного цеху. 23.02.2011 року відкрите акціонерне товариство «Красноармійський завод технологічного обладнання»перейменовано в ПАТ «КЗТО», яке є правонаступником відповідача. За наказом № 2/41 від 25.03.2010 року його 01.04.2010 року було призначено на посаду начальника дільниці металоконструкцій. 08.06.2012 року він звільнився з ПАТ «КЗТО»за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов колективного договору за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом КЗпП України). 15.06.2012 року зі своїми колегами він подав колективну заяву до Красноармійської міськрайонної прокуратури з проханням захистити свої конституційні права та провести перевірку законності дій керівництва підприємства та розібратися з тим, що їм систематично затримують заробітну плату. На що на його адресу надійшла відповідь з територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, в якій зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що в порушення ст.115 КЗпП України та ст.24 ЗУ «Про оплату праці»на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі і розрахунковим сумам 24 звільненим працівникам в сумі - 89065 грн. 59 коп., в тому числі йому в сумі 22161 грн. 45 коп. Ця заборгованість складається з нарахованої компенсації за невикористані відпустки та заборгованості по заробітній платі. Довідки по заборгованості по заробітній платі йому не надали, хоча 27.07.2012 року він подав заяву з проханням надати необхідні довідки, у зв'язку з чим звернувся до адвоката за правовою допомогою за отримання цієї довідки. 18.09.2012 року адвокатом було направлено запит № 194 з вимогою надати довідку про заборгованість по заробітній платі, розмір середньоденної заробітної плати та копій наказу про його прийняття та звільнення з роботи. На теперішній час відповіді від відповідача не надійшло. За його розрахунком допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку складає 3320 грн. х 3 місяці = 9960 грн.; середньоденна заробітна плата складає 150 грн. 91 коп. із розрахунку 3320 грн. : на 22 дні. Середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати складає за період з 08.06.2012 року по 01.10.2012 року: 150 грн. 91 коп. х 85 робочих днів = 9002 грн. 35 коп. 17.09.2012 року між ним та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір-доручення про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат за правову допомогу отримав від нього 1000 грн. Ціна послуг складається: ознайомлення з документами - 200 грн., консультація -200 грн.; збір документів -200 грн.; складання позовної заяви -400 грн. Він також вважає, що відповідачем неправомірними діями спричинена йому моральна шкода. Він постійно недотримував заробітну плату, з якої відповідач здійснював відрахування в державні та місцеві фонди та бюджети, та, як слідство, це не буде включено до його страхового стажу для нарахування пенсії. Відповідач грубо порушив уклад його життя, оскільки він планував витрачати свою заробітну плату на сім'ю, на її харчування та інше. У нього є дорослий син, який ще не досяг повноліття і потребує матеріальної допомоги батька, яку він надавав несвоєчасно та не в повному обсязі. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати всі необхідні довідки для того, щоб стати на облік в центр зайнятості та отримувати допомогу у вигляді грошових коштів. Відповідач постійно його ігнорує. Ті грошові кошти, які він не отримував, не вистачало йому на життя. Він дуже хвилюється, нервується, від чого погано спить, в сім,ї виникають постійні сварки. Відповідач залишив його без грошей, не видав йому заробітну плату при звільненні з невідомої причини, тоді як він сумлінно працював, в нього не було ніяких доган. Тому позивач просить суд стягнути на свою користь з ПАТ «КЗТО»заборгованість по заробітній платі в розмірі 22161,45 грн.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 9002,35 грн.; вихідну допомогу у розмірі тримісячного заробітку в сумі 9960 грн.; у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; у відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Представник відповідача Ожиганов С.В., який був присутній в інших судових засіданнях, вимоги позивача визнав частково, а саме: існуючу заборгованість по заробітній платі за травень 2012 року в сумі 2510 грн. 35 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 16680 грн. 80 коп., вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат в сумі 788 грн. 48 коп., суму оплати лікарняного з 29.05.2012 року по 08.06.2012 року у розмірі 1289 грн. 43 коп., а всього 28361 грн. 06 коп., які виникли через тяжкий матеріальний стан на підприємстві, яке не є банкрутом. Інші позовні вимоги він не визнає.

Вислухавши пояснення сторони, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.09.2003 року по 08.06.2012 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, звільнившись з підприємства за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов колективного договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, що встановлено на підставі записів з трудової книжки позивача, копії наказу № 48-к від 08.06.2012 року про звільнення (а.с.7, 8, 9).

Позивач ОСОБА_1 у період з 22.05.2012 року по 08.06.2012 року знаходився на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності (а.с.11, 12).

Відповідно до колективної заяви від 15.06.2012 року позивач разом з іншими працівниками ПАТ «КЗТО» звернувся до Красноармійської міськрайонної прокуратури для захисту своїх трудових прав щодо виплати заборгованості по заробітній платі (а.с.10).

Згідно відповіді територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області на підприємстві дійсно існує заборгованість по заробітній платі звільненим робітникам, у тому числі ОСОБА_1 у сумі 22161 грн. 45 коп. (14, 15).

27.07.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до керівництва ПАТ «КЗТО»з заявою про наданням йому довідок про середній заробіток для центра зайнятості, про заборгованість по заробітній платі, про середньоденну та середньомісячну заробітну плату, а також наказу про звільнення (а.с.16).

Відповідно до довідки Димитровського міського центр зайнятості від 15.11.2012 року позивач ОСОБА_1 з 12.09.2012 року по 30.09.2012 року перебував на обліку у центрі як безробітний, отримавши за цей період часу 1317 грн. 63 коп. допомоги по безробіттю.

Згідно за ст.116 КзпП України при звільнені робітника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення.

Відповідно до довідки ПАТ «КЗТО»від 01.11.2012 року до виплати при звільненні ОСОБА_1 підлягають: нарахована заробітна плата за травень 2012 року у розмірі 2510 грн. 35 коп., компенсація за невикористану відпустку (145 днів) у розмірі 16680 грн. 80 коп., оплата лікарняного листа з 29.05.2012 року по 08.06.2012 року у розмірі 1289 грн. 43 коп.; вихідна допомогу у розмірі 7880 грн. 48 коп., а всього 28361 грн. 06 коп.

У суді представник відповідача пояснив, що ця сума належить позивачу і є заборгованістю підприємства перед ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1 не заперечував проти цієї суми заборгованості. Просив суд стягнути її з відповідача.

Оскільки відповідачем порушені вимоги закону з ПАТ «КЗТО»підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 28361 грн. 06 коп.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як зазначалося вище, відповідно до ст.116 КЗпП України виплата всіх сум при звільненні працівника провадиться в день його звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач у день звільнення не працював, знаходився на лікарняному.

Оскільки позивачем не надано суду доказів щодо пред'явлення ним вимоги про розрахунок до ПАТ «КЗТО», у застосуванні ст.117 КЗпП України, якою передбачена відповідальність за затримку розрахунку, слід відмовити. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в порядку ст.117 КЗпП України задоволенню не підлягають через відсутність передбачених законом підстав.

Вирішуючи спір про стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн., суд виходить з того, що це право у позивача виникло з 13.01.2000 року з часу введення в дію ст.237-1 КЗпП України. Суд вважає, що вимоги позивача належать частковому задоволенню, оскільки позивач через порушення відповідачем його конституційного права на своєчасне отримання винагороди за труд, захищеного трудовим законодавством, морально страждав і страждає, не отримуючи належну йому суму при звільненні, на яку він розраховував, маючи на утриманні неповнолітню дитину -сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, становитися на облік до Димитровського міського центру зайнятості, шукати іншу роботу. Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує характер, об,єм, тривалість зазнаваних позивачем страждань, розмір не отриманих, належних при звільненні сум, тому вважає, що на користь позивача належить стягнути 1000 грн.

При розгляді вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь понесених ним витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн. суд виходить з наступного.

Позивачем надано суду копію договору доручення про надання юридичних послуг від 17.09.2012 року, укладеного з адвокатом ОСОБА_2, за п.2.1 якого виконавець надає клієнту послуги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, збору та отримання документів із компетентних органів і т.д. (а.с.18).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 17/09 від 17.09.2012 року адвокат ОСОБА_2 прийняла від ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг 1000 грн. (а.с.21).

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, який набрав чинності з 01.01.2012 року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення на його користь понесених ним витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню, оскільки перелік правових послуг, за які було сплачено 1000 грн., суду не доведено, а компенсація тих видів послуг, що перелічені у договорі, не ґрунтуються на законі.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір за матеріальними вимогами у сумі 214 грн. 60 коп., за вимогами немайнового характеру -107 грн. 30 коп., а всього 321 грн. 90 коп.

На підставі 43 Конституції України, ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, Закону

України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», керуючись ст.ст.10, 11, 57, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання»про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, тримісячної вихідної допомоги, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Красноармійський завод технологічного обладнання», юридична адреса: Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Дніпропетровська, б.32, код 01234964:

- на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, належну йому при звільненні суму заборгованості по заробітній платі за травень 2012 року в розмірі 2510 грн. 35 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 16680 грн. 80 коп., оплату лікарняного листа з 29.05.2012 року по 08.06.2012 року у розмірі 1289 грн. 43 коп.; вихідну допомогу у розмірі 7880 грн. 48 коп.; у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а всього 29361 (двадцять дев,ять тисяч триста шістдесят одна) грн. 06 коп.;

- на користь держави судовий збір у розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в

межах місячних платежів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2012 року.

Суддя Ж.Є.Редько