Рішення № 27602549, 12.11.2012, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/10285/2012

Провадження №2/2610/6118/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Голік Н.О.

при секретарі : Крапивній В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «РБУ-2», треті особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві ради, прокуратура Шевченківського району м. Києва про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ПП «РБУ-2»про відшкодування шкоди, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 шкоду завдану позивачу каліцтвом автобусом у сумі 253 170 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.09.2001 року ОСОБА_1 на пішохідному переході була збита автобусом РАФ-2203 д.н. НОМЕР_1, яким керував водій ПП РБУ-2 ОСОБА_3

Внаслідок зазначеного ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, які віднесено до тяжкого ступеня. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2009 року на ОСОБА_3 покладено обов'язок відшкодування позивачу завданої злочином шкоди у сумі 40 000 грн. рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2009 року до теперішнього часу не виконане.

Особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом є відповідач ОСОБА_2

Зазначає, що з 29.04.2011 року по 11.05.2011 року позивач проходила лікування та обстеження в умовах стаціонару КМКЛ №12, де у позивача було виявлено стійкі залишкові явища перенесеної ТВЧМТ (2001 р.), забою головного мозку з наступним оперативним видаленням уламково-втиснутого переламу потиличної кістки зліва (14.09.2001 року), дефект потиличної кістки зліва 3,5х5 см. Лікарями рекомендовано медикаментозне, щорічне санаторно-курортного лікування.

При перебуванні та лікуванні в КМКЛ №12 позивачем понесені матеріальні витрати у сумі 350 грн. на діагностичне обстеження головного мозку, що має своїм наслідком у протоколі №620 «стан після ЧМТ».

06.06.2011 року позивач була оглянута нейроофтальмологічною МСЕК м. Києва, яка встановила позивачу довічно ІІІ гр. інвалідності.

14 вересня 2011 року нейроофтальмологічною МСЕК м. Києва, на підставі довідки ф-70 від 30.08.2011 року доопрацювала індивідуальну програму інваліда на ім'я позивача, зазначивши як додаткові реабілітаційні заходи, направлені на усунення наслідків ушкодження здоров'я, санаторно-курортне лікування.

Вказує, що, як потерпіла від кримінального злочину, має право на щорічне оздоровлення за рахунок власника транспортного засобу, яким позивачу заподіяно каліцтво, ОСОБА_2

Середня вартість щорічного санаторного лікування складає 3000-3500 грн., а оскільки середній життєвий вік 50 років, то сума до стягнення становить 162 500 грн.

Витрати на придбання ліків та оплату медичних послуг з розрахунку 1 000 грн. на 50 років становить 50 000 грн.

Мінімальний розмір заробітної плати на сьогоднішній день становить 960 грн. з подальшим його підвищенням згідно чинного законодавства. До досягнення пенсійного віку -42 роки, отже з розрахунку мінімальної заробітної плати до досягнення пенсійного віку сума для відшкодування становить 40 320 грн.

Під час розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила присудити з відповідача ОСОБА_2 відшкодування шкоди завданої довічним каліцтвом його автобусом загальною сумою 1 114 092 грн., з яких 563 472 грн. -втрачений заробіток за 42 роки (з дати повноліття до 60 років -пенсії) з розрахунку мінімального розміру пенсії 1 118 грн. на місяць на 42 роки, 550 620 грн. -щорічне санаторно-курортне лікування і оздоровлення (57 років) з розрахунку 9 960 грн. (за 21 день) на 57 років.

У судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, тому суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе слухати справу в їх відсутність на підставі наявних матеріалів справи, постановивши заочне рішення.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити.

Представник прокуратури також підтримав позов та просив задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представників третіх осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

26 березня 2009 року Шевченківським районним судом м. Києва було постановлено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, який діяв в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_1 та представляв інтереси ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ПП «РБУ-2»про відшкодування матеріальної і моральної шкоди; інтереси ОСОБА_6, її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_1 відповідно до ухвали суду представляють органи опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві ради, прокуратура Шевченківського району м. Києва, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 2 096,42 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн., на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн., на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн., на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн.

Рішенням Шевченківським районним судом м. Києва від 26 березня 2009 року встановлено, що 13.09.2001 року по вул. Гончара в м. Києві сталася ДТП, учасниками якої були ОСОБА_6, її неповнолітні діти та водій ОСОБА_3, який керував автомобілем РАФ, ОСОБА_6 та її неповнолітні діти отримали тілесні ушкодження різного ступеня важкості. ДТП сталася з вини ОСОБА_3, який був працівником ПП РБУ-2, яке належало на праві власності ОСОБА_2 Автомобіль РАФ 2203, яким керував ОСОБА_3, належав на момент ДТП на праві власності ОСОБА_2 Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.1003 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст..286 ч.2 КК України, а саме в ПДР під час керування транспортним засобом, що потягло спричинення різного ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_5 1995 року народження, ОСОБА_1 1993 року народження та ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення

обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини, встановлені Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2009 року, не підлягають доказуванню на підставі ст. 61 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2009 року за нововиявленими обставинами задоволено в частині відшкодування шкоди ОСОБА_2

Судом встановлено, що З 29.04.2011 року по 11.05.2011 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні та обстеженні КМКЛ №12, з діагнозом: стійкі залишкові явища перенесеної тяжкої відкритої ЧМТ (2001 р.), забою головного мозку з наступним оперативним видаленням уламково-втиснутого переламу потиличної кістки зліва (14.09.2001 року), дефект потиличної кістки зліва 3,5х5 см., де в рекомендаціях вказано щорічне санаторно-курортне оздоровлення, що підтверджується копією виписки КМКЛ №12 від 11.05.2011 року №6648 з історії хвороби стаціонарного хворого (т.6, а.с.4).

06.06.2011 року Спеціалізованою нейроофтальмологічною МСЕК, відповідно до довідки до акта МСЕК серії 10 ААА №136768 від 06.06.2011 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлена третя група інвалідності з 30.05.2011 року довічно (т.6, а.с.5).

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до довідки ТОВ «Укркурортсервіс»від 12.03.2012 року вартість на санаторно-курортні путівки неврологічного профілю до санаторіїв: м. Алушта -санаторій «Утьос»- 490 грн. (вартість основного місця в двомісному номері на добу); м. Ялта -санаторій «Місхор»-582 грн. (вартість основного місця в двомісному номері на добу); м. Ченадієво - санаторій «Карпати»- 310 грн. (вартість основного місця в двомісному номері на добу) (т.6, а.с.61).

Отже, середня вартість основного місця в двомісному номері на добу санаторно-курортної путівки неврологічного профілю до санаторіїв становить 460 грн. на добу, що за 21 день становить загальну суму у розмірі 9 660 грн.

460 грн. (вартість за 1 добу) х 21 день = 9 660 грн.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Згідно довідки Управління в Голосіївському районі м. Києва Пенсійного фонду України №4838 від 30.07 2012 року, ОСОБА_1 стоїть на обліку в відділі призначення пенсій Голосіївського управління ПФ України м. Києва та отримує соціальну пенсію (з 30.05.11 як інвалід з дитинства), відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі 874.00 грн. (т.6, а.с.142).

Оскільки транспортний засіб на момент ДТП належав на праві власності ОСОБА_2, вимога про відшкодування шкоди, завданої позивачу каліцтвом автобусом відповідача ОСОБА_2, підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 -132 636 (сто тридцять дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 00 коп., з яких: 9 660 грн. - вартість санаторно-курортного лікування в санаторії неврологічного профілю терміном 21 день; 122 976 грн. -втрачений заробіток за 42 роки (з 18 років до 60 років), з розрахунку мінімального розміру заробітної плати (1 118 грн.), за вирахуванням пенсії по інвалідності (874,00 грн.).

460 грн. (вартість за 1 добу) х 21 день = 9 660 грн.

(1 118 грн. (мінімальна з/пл.) - 874,00 грн. (пенсія по інвалідності)) х 12 міс. Х 42 роки = 122 976 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 550 620 грн. вартості санаторно-курортного лікування і оздоровлення з розрахунку 57 років, вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вимоги на 57 років є вимогами на майбутнє, та, крім того, так як позивач в обґрунтуванні зазначеної вимоги посилається на індивідуальну програму реабілітації інваліда на ім'я позивача, де серед додаткових реабілітаційних заходів, направлених на усунення наслідків ушкодження здоров'я, вказано санаторно-курортне лікування, не може бути прийнято судом як належний доказ для стягнення з ОСОБА_2 550 620 грн. вартості санаторно-курортного лікування, так як індивідуальна програма реабілітації інваліда, затверджена Наказом МОЗ 08.10.2007 року №623, є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, організаціями, у яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності (ст..23 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні»).

Враховуючи обставини справи, особу позивача, характер отриманих ним тілесних ушкоджень та встановлення позивачу третьої групи інвалідності з 30.05.2011 року довічно, виходячи із засад розумності та виваженості, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 132 636 (сто тридцять дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 00 коп.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1195 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 169, 209, 213 -215, 224 -226, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «РБУ-2», треті особи: ОСОБА_3, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві ради, прокуратура Шевченківського району м. Києва про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 132 636 (сто тридцять дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати з оплати судового збору у розмірі 1 326 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 36 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, при цьому апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подасться протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: