| визнання недійсною постанови про накладення стягнень. Суддя
Пилипенко О.Є. Секретар
судового засідання Хававка Є.М. Представники: від позивача: Пирков П. О. -пред. за
довіреністю № 7 від 10.05.2006 р. від відповідача: не з'явився Обставини справи: Позовні вимоги заявлено про
визнання недійсним Акту НОМЕР_1 та Постанови НОМЕР_2 про накладення стягнень. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги
позивач посилається на те, що спірна постанова прийнята без врахування
фактичних обставин та з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим
було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача. Ухвалою Господарського суду міста
Києва від 27.07.06р. відкрито провадження в адміністративній справі та
призначено попереднє судове засідання на 05.09.2006 року. Позивач у попереднє судове
засідання 05.09.2006 року з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у попереднє судове засідання 05.09.2006 року не з'явився, вимоги
ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі. В судовому засіданні 05.09.2006 р.
оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження, розгляд справи по
суті призначено на 25.09.2006 р. В судовому засіданні 25.09.2006 р.
оголошено ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх
доказами. Відповідач в судове засідання
25.09.2006 року не з'явився, позивач надав суду письмову промову для дебатів,
яка залучена до матеріалів справи, суд вислухав коротку промову позивача, після
виходу суду з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частину
постанови. Заслухавши пояснення представника
позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому
засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи,
Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу
адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,
свободи, чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на
звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом. Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу
адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його
прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу
адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в
адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в
наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 18 Кодексу
адміністративного судочинства встановлено, що окружним адміністративним судам
підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної
влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх
посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи
бездіяльності у справах про адміністративні проступки. Згідно з п. 6 розділу VII
«Прикінцеві та перехідні положення»КАС України до початку діяльності окружних
та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України
вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, згідно з вищенаведеними
нормами права, Позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом
лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача
(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері
публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)
порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними
та допустимими доказами саме позивач. Позовні вимоги заявлено про
визнання недійсним Акту НОМЕР_1 та Постанови НОМЕР_2 про накладення стягнень. Згідно повноважень, наданих п.2
ст.5 Закону України "Про захист прав споживачів"; по направленнях
НОМЕР_3 було здійснено перевірку з питань дотримання вимог чинного
законодавства про захист прав споживачів магазину “Brille” ПП “Дублер -Люкс” за
адресою м. Київ, вул. Волгоградська, 12. Як стверджує відповідач, до продажу
пропонувались електроосвітлювальні товари. При контрольно -вибірковому
інспектуванні, реалізуючих товарів
встановлено реалізацію товарів на які відсутня необхідна, доступна, достовірна
та своєчасна інформація про товар (повна адреса виготівника, дата виготовлення, представника -виробника в Україні), що є
порушенням р. 1 п.1.15 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами,
затверджений Наказом Мінекономіки № 98 від 11.03.2004 р., вимог ст. 15 Закону
України «Про захист прав споживачів». За підсумками перевірки було
складено Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів
НОМЕР_1. 07.03.2006року відповідачем
винесено Постанову НОМЕР_2 про накладення штрафів передбачених ст. 23 Закону
України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до позивача було
застосовано штраф у розмірі 7862 грн. 05 коп. Не погоджуючи з спірними Актами,
позивач зазначає, що він не отримував товари, зазначені в Акті перевірки
НОМЕР_1 та Постанові про накладення стягнень НОМЕР_2, що підтверджується
випискою із балансового обліку підприємства та відсутністю накладних на
прийняття цього товару. Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що
зазначені товари належали фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 та були виставлені
ним у приміщенні, де проводилась перевірка, що підтверджується заявою ОСОБА_1.
Винесення Постанови Постанову НОМЕР_2 про накладення штрафів було здійснено без
повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, чим на думку Приватного
підприємства «Дублер-Люкс»було порушено вимоги п. 4 Положення “Про порядок
накладання та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав
споживачів”. Як вбачається з матеріалів справи,
03.01.2006 року між Приватним підприємством «Дублер-Люкс»(надалі -орендар) та
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено договір
суборенди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендар передає, а
суборендар приймає в строкове платне користування наступні приміщення: нежилі
приміщення магазину, загальною площею 15 кв. м., розміщених на першому поверсі
будинку, за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 12, для організації торгівлі.
03.01.2006року між Приватним
підприємством «Дублер-Люкс» (надалі -експонент) та Фізичною особою -суб'єктом
підприємницької діяльності -ОСОБА_1 (надалі -організатор) укладено договір НОМЕР_4, відповідно до якого організатор
надає експоненту виставкову площу в приміщенні магазину, розташованого за
адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 12, для розміщення електротехнічних
товарів та фурнітури для подальшої реалізації, а експонент зобов'язується
здійснити оплату за надані послуги. Згідно із ст. 19 Конституції України
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 19 Конституції
України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 20 Господарського
кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів
господарювання та споживачів. У статті 55 зазначеного Кодексу
надається поняття суб'єкта господарювання, а саме, суб'єктами господарювання
визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську
діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав
та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна,
крім випадків, передбачених законодавством. Згідно зазначеної статті суб'єктами
господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до
Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені
відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та
особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані
відповідно до закону як підприємці. Суб'єкти господарювання -
господарські організації, які діють на основі права власності, права
господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної
особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом. Відповідно до статті 23 Закону
України "Про захист прав споживачів" на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді
штрафу за: - виготовлення, реалізацію товару,
виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних
документів, - у розмірі 50 відсотків вартості виготовленої або одержаної для
реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, якщо
законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового
обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян; - реалізацію товару, виконання
роботи, надання послуги, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не має
сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката), - у
розмірі 50 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної
роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності
звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - відсутність необхідної,
доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у
розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної
роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності
звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат - у розмірі п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; - реалізацію товару, термін
придатності якого минув, - у розмірі 200 відсотків вартості залишку одержаної
для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян; - накладати на суб'єктів
господарювання зазначені вище штрафи, мають право Голова Держстандарту, його
заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів
приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської
діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності
порушень, зазначених у пункті 2 Положення про порядок накладення та стягнення
штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, яка затверджена
постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177. Як вбачається з виписки з
балансового обліку підприємства від 22.02.2006року, підписаною директором
Кайдаловим Р.В. та скріпленою відбитком печатки підприємства у позивача
зазначені у постанові НОМЕР_2 товари не значаться. Крім того, у матеріалах
справи міститься заява фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності
-ОСОБА_1, скріплена його печаткою, що зазначені товари виставлені ним у
орендованому приміщені в зв'язку з проведенням виставки. Отже, товари, визначені в Актом
перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів НОМЕР_1 позивачем
не вироблялися та на продаж е виставлялися, тобто Приватне підприємство
«Дублер-Люкс»не виступало по відношенню до цих товарів ані продавцем, ані
виробником. За вказаною в Акті НОМЕР_1
адресою, а саме м. Київ, вул. Волгоградська, 12) позивач здає приміщення в суборенду. Згідно п. 8. Інформаційного листа
Вищого арбітражного суду України № 01-8/241 від 01.07.1996 року розмір
відповідальності господарюючих суб'єктів за зазначені в статті 23 Закону
України «Про захист прав споживачів»повинен встановлюватися виходячи з вартості
партії товару, одержаної для реалізації від поставщика, а не з ціни, за якою
господарюючий суб'єкт реалізовує цей товар. Відповідно до ст. 104 Кодексу
адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право
звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права,
свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відповідно до ст. 19 Конституції
України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 6 Кодексу
адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів
незалежним та неупередженим судом. Акт державного або іншого органу
-це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який
породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших
суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту
недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, крім того умовою
визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного
акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Як вбачається з матеріалів справи,
відповідачем при прийнятті спірної постанови не були враховані фактичні
обставини справи, рішення відповідача прийняте з порушенням вимог ст. 23 Закону
України «Про захист прав споживачів»та інших нормативних актів, які регулюють
правовідносини у сфері господарювання. Проаналізувавши матеріали справи,
суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсною Постанови
Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики НОМЕР_2 про накладання стягнень, передбачених
статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» підлягає задоволенню в
повному обсязі, оскільки спірний акт прийняті відповідачем в межах його
компетенції, однак, з порушенням вимог чинного законодавства, а тому порушує
права та охоронювані законом інтереси позивача. Підтримуючи свою правову позицію
позивач також просить суд визнати недійсним Акт № 002056 від 22.06.2006 року. З 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства
України. Відповідно до 6 Прикінцевих і перехідних положення Кодексу
адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного
адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам
відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,
вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначалась
Господарським процесуальним кодексом України. Разом із тим, 01.11.2005р. набрав чинності
Закон України №2953-IV «Про внесення змін до Кодексу адміністративного
судочинства України. Пунктом 5 вказаного закону п.4, 5, 6 Прикінцевих і
перехідних положення Кодексу адміністративного судочинства України були
викладені в новій редакції. Відповідно до п.6 Прикінцевих і
перехідних положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції
закону №2953-IV з 01.11.20005р.) до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам
відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,
вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. В новій редакції п.6 Прикінцевих і
перехідних положення Кодексу адміністративного судочинства України норма про
визначення підсудності таких справ за правилами Господарського процесуального
кодексу України відсутня. Отже, з 01.11.2005р. адміністративні
справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського
процесуального кодексу України 1991 року, мають вирішуватись господарськими
судами з дотриманням правил, в тому числі правил підсудності таких справ, встановлених
Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 1 Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження
адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок
звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного
судочинства. Статтею 2 КАС України визначено, що
завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та
інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть
бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних
повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності
Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового
провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)
вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та законами України; з використанням
повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення
дії); безсторонньо (неупереджено) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням
необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод
та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з
урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто
протягом розумного строку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої
влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або
інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної
юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який
виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх
прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт
законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів,
а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого
владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому
числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова
особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських
функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не
знаходиться “при здійсненні управлінських функцій”, та не має встановлених
нормами Кодексу адміністративного судочинству України необхідних ознак суб'єкта
владних повноважень. Виходячи з вищенаведеного критерію,
можна відокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до ст.ст. 1,
4, 17 КАС України має здійснюватися у порядку адміністративного судочинства,
серед яких: спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його
рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи
діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватися від вчинення певних
дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного
законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги
суб'єкта владних повноважень. Акт державного чи іншого органу -це
юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові
наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має
обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Проаналізувавши вищевикладене, суд
дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним Акта НОМЕР_1 не
носить ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинна
вирішуватися адміністративним судом. Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває
провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства. На підставі ст. 94 Кодексу
адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено
частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до
задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у
задоволенні яких позивачеві відмовлено. На підставі викладеного, керуючись
, - ст.ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162,
163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста
Києва - ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов Приватного
підприємства “Дублер -Люкс” задовольнити
частково. 2. Закрити провадження у справі в
частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним Акту НОМЕР_1. 3. Визнати нечинною Постанову
Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві Державного
комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики НОМЕР_2 про накладання стягнень передбачених
статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів». 4. Стягнути з Державного бюджету
України на користь Приватного підприємства “Дублер -Люкс” (01042, м. Київ, вул.
Дружби Народів, 19, код ЄДРПОУ 30970288) 1 грн. 70 коп. судових витрат. Дана постанова набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або
апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного
судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку
та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. 15.11.2006 року Суддя О.Є. Пилипенко
Часті запитання
Який тип судового документу № 276024 ?
Документ № 276024 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 276024 ?
Дата ухвалення - 25.09.2006
Яка форма судочинства по судовому документу № 276024 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 276024 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 276024, Господарський суд м. Києва
Судове рішення № 276024, Господарський суд м. Києва було прийнято 25.09.2006.
Форма судочинства - Господарське,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Судове рішення № 276024 відноситься до справи № 41/554-а
Це рішення відноситься до справи № 41/554-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
| 
