Постанова № 27599338, 15.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.12 Справа № 5008/605/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Коватехбуд" без номера і без дати

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2012 року

у справі № 5008/605/2012

за позовом: ТзОВ "Самвер", м. Перечин

до відповідача: ТзОВ "Коватехбуд", с. Холмок

про: стягнення 101436,00

за участю представників:

від позивача: Мулеса М.В. -представник

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.09.2012 року у справі № 5008/605/2012 (суддя Швед С.Б.) позовні вимоги ТзОВ "Самвер", задоволено повністю: Стягнуто з ТзОВ „Коватехбуд" на користь ТзОВ „Самвер" суму 101 436,00 грн. заборгованості за надані послуги, а також суму 2028,72 грн. у відшкодування судового збору.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договорами оренди обладнання від 01.05.2011р. № 1/11, № 3/11, № 4/11, № 5/11, № 6/11, № 7/11, та договору оренди майна від 01.05.2011р. № 2/11 в частині оплати за користування об'єктом оренди.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ "Коватехбуд" подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи.

Так, апелянт стверджує, що він не був належним чином повідомлений місцевим господарським суд про час та місце розгляду даної справи не надіславши на юридичну адресу апелянта повідомлення про призначення судового засідання, також апелянт не отримував копії позовної заяви у зв'язку з чим був позбавлений можливості підготувати заперечення на позовну заяву та взяти особисто участь у справі.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ "Коватехбуд" без задоволення, покликаючись на те, що апелянт не надав належно обґрунтованих заперечень та доказів про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Також позивач зазначає про те, що відповідачу було відомо про час та місце розгляду справи у місцевому господарському суді, що підтверджується його клопотаннями про відкладення розгляду справи від 24.07.2012 року та від 06.08.2012 року, які подані за день до судових засідань. Крім цього позивачем у судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (Вх. № 1957 від 15.11.2012 року) про відправлення 18.04.2012 року претензії відповідачу.

Відповідач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»від 18.12.2009 року № 14 та постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення»- ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким. Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення у даній справі, а також незрозумілих словосполучень, через які викладення фактичних обставин важко сприймаються. У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд встановив, що між сторонами були здійсненні господарські операції з поставки (надання) відповідачу послуг оренди будівельної техніки. З даного висновку суду стає незрозумілим, які правовідносини виникли між сторонами: поставки чи оренди, які за правовою природою є різними видами зобов'язань.

Крім того, здійснюючи в мотивувальній частині висновок, місцевий господарський суд вказав на те, що «покупець» взятих на себе зобов'язань по акту вартості отриманих послуг не виконав, однак в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України), за яким покупцем є особа, яка приймає товар від продавця та зобов'язана сплатити останньому певну грошову суму. Поряд з цим, позивач позовні вимоги не обґрунтовує виникнення зобов'язання у відповідача як покупця по договору купівлі-продажу.

Суперечливі висновки, які зроблені місцевим господарським судом у мотивувальній частині рішенні суду не відповідають ст. 82 ГПК України, вищевказаним постановам Пленуму Верховного суду України та Вищого господарського суду України щодо змісту судового рішення.

Як встановлено Львівським апеляційним господарським судом, між сторонами у справі укладено договори:

· від 01.05.2011 року № 3/11 на оренду екскаватора гусеничного CATERPILLAR 320 DL;

· від 01.05.2011 року № 4/11 на оренду екскаватора гусеничного CATERPILLAR 321 C LCR;

· від 01.05.2011 року № 6/11 на оренду бульдозера CATERPILLAR BLE 00398;

· від 01.05.2011 року № 5/11 на оренду катка дорожнього вібраційного т.м. BOMAG виробництва Німеччини;

· від 01.05.2011 року № 7/11 на оренду екскаватора марки MENZI MUCK;

· від 01.05.2011 року № 1/11 на оренду екскаватора CATERPILLAR 428 E;

· від 01.05.2011 року № 2/11 на оренду причепа для тимчасового проживання марки VEB KAFA HALLE SAALE.

Умовами вищевказаних договорів (п. 3.1.), крім договору № 2/11 від 01.05.2011 року, сторони погодили, що за користування обладнанням орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, розмір якої узгоджується з підписання додаткової угоди, що буде невід'ємною частиною договору, та п. 3.2. договорів оренди, сторони погодили, що орендна плата за кожний поточний місяць користування сплачується на протязі трьох місяців з моменту отримання рахунку від орендодавця.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що додатковою угодою, якою сторони погодили розмір орендної плати за травень місяць є акт № СА-00026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до якого, загальна сума плати за користування обладнанням становить -101 436,00 грн., що не заперечується відповідачем, а тому числі орендна плата по договору № 2/11 від 01.05.2011 року за оренду двох причепів VEB KAFAHALLE SAALE в сумі 500 грн.

Відповідач даних доказів в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не спростував.

Здійснюючи правовий аналіз укладених між сторонами договорів, апеляційна інстанція вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню глава 58 ЦК України «найм»(оренда) та ст. 283-286 ГК України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежно виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначених вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вказанами вище договорами, (п. 3.2.) сторони передбачили, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю на протязі трьох місяців з моменту отримання рахунку від орендодавця.

18.04.2012 року ТзОВ "Самвер" надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості та рахунок № СА-0000035, що підтверджується квитанцією від 18.04.2012 року.

Відповідач суму заборгованості у термін визначений п. 3.2. договорів оренди не здійснив, а тому вважається, що прострочив виконання зобов'язання.

Актом здачі-прийняття робіт (а.с. 25) підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 101 436,00 грн.

Вказана сума заборгованості не спростована документальними доказами відповідачем. За таких обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 101 436,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо тверджень апелянта про те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також неотримання останнім копії позовної заяви, колегія суддів не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, поштовою квитанцією про відправлення рекомендованого повідомлення від 16.07.2012 року (а.с. 4), а також описом вкладення до листа із відбитком поштового штемпелю від 16.07.2012 року (а.с. 5) підтверджується скерування позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви із додатками.

Крім цього, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення ухвали господарського суду Закарпатської області від 18.07.2012 року про порушення провадження у справі, яке отримано 19.07.2012 року (а.с. 1а).

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Як вбачається із матеріалів справи, на кожній з ухвал місцевого суду є відмітка канцелярії про відправлення копій цих ухвал та рішення суду обом сторонам у справі (а.с. 1, 9, 30, 34). Крім цього, відповідачем двічі подавались клопотання про відкладення розгляду справи 24.07.2012 року та 06.08.2012 року. Щодо отримання рішення суду, то сам відповідач у апеляційній скарзі зазначає про те, що отримав копію рішення 02.10.2012 року. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що апелянту було відомо про судові засідання під розгляду справи в суді першої інстанції, а також позивачем скеровувалась копія позовної на адресу відповідача, а тому доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знаходять свого підтвердження та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Коватехбуд" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.09.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов ТзОВ "Самвер" задоволити. Стягнути з ТзОВ "Коватехбуд" на користь ТзОВ "Самвер" -101 436,00 грн. заборгованості, 2028,72 грн. судового збору за позовом.

4. Доручити господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.