Постанова № 27599288, 08.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2012 р. Справа№ 5011-67/11747-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - Слободяник О.П. ( за довіреністю)

від відповідача: представник - Лагода О.А. ( за довіреністю), Марковець І.В. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2012р.

у справі № 5011-67/11747-2012(суддя: Куркотова Є.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 46 646,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 5011-67/11747-2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" грошові кошти у сумі 45 001 грн. 92 коп., проценти за користування чужими грошима у сумі 1 174 грн. 37 коп. та витрати по оплаті судового збору у сумі 1 593 грн. 29 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Державне територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 5011-67/11747-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 804,75 грн. Скаржник в апеляційній скарзі, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги невірне оформлення позивачем замовлення від 03.02.2012 №1000243, у якому позивачем було вказано невірні данні, у зв'язку з чим дане замовлення не було узгоджено Залізницею та не було надано Дозвіл на перевезення вантажу. Крім того, апелянт зазначає, що стягнення коштів за користування вагонами з особового рахунку позивача було здійснено відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003, а тому посилання позивача на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року неправомірно були прийняті судом першої інстанції до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року відкрито апеляційне провадження у справі № 5011-67/11747-2012 та призначено до розгляду на 08.11.2012 р.

02.11.2012р. через загальний відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2009 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця"(надалі - відповідач) та ТОВ сільськогосподарським підприємством "НІБУЛОН" (позивач) було укладено договір № 2705/109 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (Договір).

Пунктом 2.4.1. Договору встановлено, що вантажовласник зобов'язується пред'являти Залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Відповідно до п. 3.3. Договору Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку Вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді.

03.02.2012р. позивачем, за умовами зазначеного Договору та узгодженого плану перевезень № 1000243, було подано Залізниці заявку на подання 21-го вагону для переміщення зернових вантажів зі станції Кам'янець-Подільський Південно-Західної залізниці на станцію Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.

В період з 05.02.2011 року по 06.02.2012 року Залізниця відповідно до зазначеної вище заявки та Договору про подачу та забирання вагонів при станції Кам'янець-Подільський Жмеринської дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці ( Договір про подачу та забирання вагонів), який 17.10.2008 року було укладено між Залізницею та ТОВ СП "НІБУЛОН" на виконання статті 21 Закону України "Про залізничний транспорт" здійснила подачу 21-го вагону на під'їзну колію ТОВ СП "НІБУЛОН".

Відповідно до пункту 5 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.

Пунктом 6 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером .

Ставки плати за користування вантажними вагонами залізниць встановлені Збірником тарифів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 із застосуванням коефіцієнтів встановлених відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 25.02.2011 року № 8.

Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (Статут) час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Пунктом 10 Договору про подачу та забирання вагонів встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під'їзну колію до моменту отримання Залізницею повідомлення Користувача про готовність вагонів до забирання.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2012р. позивач, відповідно до пункту 7 Договору про подачу та забирання вагонів повідомив Відповідача про те, що вагони подані 05.02.2012 року та 06.02.2012 року на під'їзну колію ТОВ СП "НІБУЛОН" навантажені та готові до відправки.

Відповідно до відомостей від 11.02.2012р. та 12.02.2012р. плати за користування вигонами № 10020067 та №12020070 Залізницею з особового рахунку позивача було списано 45 001,92 грн. (з ПДВ) плати за користування вагонами, що підтверджується копіями Переліків №1102 від 11.02.2012р. та №1202 від 12.02.2012р.(копії містяться в матеріалах справи).

Спір виник на підставі того, що позивач вважає, що при проведенні розрахунків за надані ТОВ СП "НІБУЛОН" послуги Залізниця неправильно визначила час перебування вагонів під навантаженням, вказавши в відомостях плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 замість дати 06.02.2012 року дату 10.02.2012 року та 11.02.2012 року, що суттєво вплинуло на розмір плати за користування вагонами.

Отже, позивач вважає, що Залізниця в порушення умов Договору та за відсутності правових підстав безакцептно (самовільно) списала з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" у ТехПД кошти в розмірі 45 001,92 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року в редакції від 29.09.2008 року № 04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписанні уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженнями, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці".

З Відомостей плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 вбачається, що Позивач не погодився з розрахунками, які були викладені в відомостях, та вніс до них відповідні зауваження.

Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки відомості плати за користування вагонами № 10020067 та № 12020070 позивач підписав із запереченнями, Відповідач не мав права самовільно, без попереднього звернення до суду, списувати з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ПДВ).

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на невірне оформлення позивачем замовлення від 03.02.2012 №1000243, у якому позивачем було вказано невірні данні, у зв'язку з чим дане замовлення не було узгоджено Залізницею та не було надано Дозвіл на перевезення вантажу.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта, оскільки вони стосуються безпосередньо підстав нарахування Залізницею плати за користування вагонами, при цьому суд відзначає, що у даному випадку має значення та обставина, що нарахована Залізницею сума плати за користування вагонами на момент її безакцептного списання залишилась неврегульованою з позивачем.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилається апелянта на те, що стягнення коштів за користування вагонами з особового рахунку позивача було здійснено відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003, а тому посилання позивача на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року не можуть бути прийнято до уваги.

Крім того, відповідно до п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховують платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються у претензійно-позовному порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідачем під час списання коштів було порушено п. 6.1 Договору та п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 в частині обов'язкового застосування претензійно-позовного порядку при розгляді спірних питань. А отже, списання Залізницею грошових коштів з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" було здійснене без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути його.

Згідно із частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також: майнові права та обов'язки.

Стаття 177 Цивільного кодексу України до речей відносить у тому числі гроші.

Згідно із статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Безпідставно списавши з особового рахунку ТОВ СП "НІБУЛОН" грошові кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ПДВ) відповідач позбавив позивача права володіння ними.

Отже, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в розмірі 45001,92 грн. (з ПДВ) як отримані без достатніх правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2012 року ТОВ СП "НІБУЛОН" звернулося до Залізниці з Вимогою № 3416/01-27 про повернення на особовий рахунок ТОВ СП "НІБУЛОН" безпідставно списаних грошових коштів. Зазначена Вимога Відповідачем була отримана 10.04.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач вказану суму грошових коштів не повернув, зазначивши у листі від 10.05.2012 про правомірність їх стягнення.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 45 001,92 грн. безпідставно нарахованих грошових коштів нормативно обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 469,75 грн. та суму штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно приписів ч.6 ст.231 Господарського кодексу України у розмірі 1 174,37 грн.

Проте такі вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було задоволено позовні вимоги в частині стягнення 1174,37грн. суми штрафних санкцій за користування відповідачем грошовими коштами за період 18.04.2012р. по 22.08.2012р. у розмірі подвійної ставки НБУ.

Вимогами ст. 114 Статуту передбачено відшкодування залізницею фактичних збитків, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: «Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню».

Отже, позовні вимоги Позивача щодо стягнення: 469,75грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та 1174,37грн. - штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання задоволенню не підлягають. Посилаючись у Рішенні на відповідні пункти роз'яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002р. № 04-5/601 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. N 04-5/1429, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. N 04-5/225, Судом першої інстанції, не застосований п. 2.14. яким визначено:

- «За змістом ч. 2 ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 105 Статуту сторони несуть обмежену матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами. Тому у вирішенні спору, пов'язаного з невиконанням або неналежним виконанням залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем обов'язків, що виникли у зв'язку з перевезенням вантажів, слід враховувати, що вони несуть відповідальність лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторін. Вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмірі більшому, ніж це передбачено Статутом, задоволенню не підлягають. Також понад встановлені граничні межі відповідальності перевізника за договором перевезення з залізниці не підлягають стягненню інфляційні втрати, річні відсотки та інші збитки, які також: не нараховуються і на визнані залізницею в претензійному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику».

Колегія суддів вважає, оскільки договором №2705-104 від 07.08.2012р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг, не передбачено стягнення штрафних санкцій, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2012р. підлягає скасуванню частково.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 5011-67/11747-2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року у справі № 5011-67/11747-2012 скасувати частково, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Валися Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск , 1, код ЄДРПОУ 14291113) грошові кошти в розмірі 45 001 (сорок п'ять тисяч одна) грн., 92 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1552 ( одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн.. 77 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нібулон» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск , 1, код ЄДРПОУ 14291113) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Валися Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 8 (вісім ) грн.., 11 коп.»

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва

Матеріали справи №5011-67/11747-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Остапенко О.М.