Постанова № 27599199, 21.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.12 Справа № 5008/683/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого -судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою вх. № 480 від 10.10.2012р. Відкритого акціонерного товариства «Ужгородська взуттєва фабрика»,

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18 вересня 2012 року

у справі № 5008/683/2012 (суддя І.Г.Ушак)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт», м. Київ,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Ужгородська взуттєва фабрика», м. Ужгород, Закарпатської області,

Про стягнення 226282,59 грн., в т.ч. 201024,01 грн. -основного боргу, 10051,20 грн. -штрафу, 2628,99 грн. -3% річних, 738,19 грн. -інфляційних втрат, 11840,20 грн. -пені та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені у ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Сторони, повторно, повноважних представників у судове засідання не направили, відтак фіксація судового процесу технічними засобами -не проводилася.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 10.10.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О. (розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. (а. с. 69).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 24.10.2012р., про що сторони були повідомлені під розписку рекомендованою поштою: апелянт -15.10.12р. за № 7901006305426, позивач -14.11.2012р. № 7901006305418 (докази -у справі).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. (телеграма апелянта № 39 від 22.10.12р. вх. № 586 та письмовим клопотанням позивача (вх. № 591 від 24.10.12р. переданого до суду факсом) розгляд справи було відкладено на 21.11.2012р.

Представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про день, час та місце розгляду даної справи був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач повноважного представника, повторно, у судове засідання не направив, 21.11.12р. за вх. № 656 надіслав клопотання про неможливість забезпечити повноважного представника, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а скаргу апелянта -без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників сторін, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Нормами чинного законодавства України (ст. 28 ГПК України) не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі.

З огляду на наведене колегія суддів колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5008/683/2012.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. у справі № 5008/683/2012 - змінити, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012 року у справі № 5008/683/2012 (суддя І.Г.Ушак) позов задоволено повністю (п. 1 резолютивної частини рішення). Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Ужгородська взуттєва фабрика" (п. і. 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, код ЄДРПОУ 05502344) на користь товариства обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»(п. і. 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4/К, офіс 4, код ЄДРПОУ 36823619) заборгованість на суму 226282,59 грн., включаючи основний борг, пеню, штраф, інфляційні втрати, 3% річних, та у відшкодування судових витрат -4525,66 грн. (а.с. 55-57).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ВАТ «Ужгородська взуттєва фабрика»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. у справі № 5008/683/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що договір та акт прийому-передачі підписано не генеральним директором Товмасяном Варданом Арамаісовичем, а іншою особою, оскільки матеріали справи не містять доручення на право підписання даної угоди, а відтак не можуть бути доказом у справі, однак, суд, в оскаржуваному рішенні, посилається на копії додаткових угод без зазначення дати їх укладення та особи, яка їх підписала. Також зазначає, що ціна на газ змінювалась 3 рази, однак, додаткові угоди з цього приводу відповідачем не підписувалась, як цього вимагає ЦК України. За твердженнями апелянта, місцевий суд не взяв до уваги норми матеріального права, та виклав рішення, на думку апелянта, у формі «припущень».

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 36823619, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул.. Либідська, 1-А, фактична: 01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд 4/К, офіс 4.

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Ужгородська взуттєва фабрика»є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 05502344, місцезнаходження юридичної особи: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 20 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»(Постачальник - за Договором, Позивач -у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Ужгородська взуттєва фабрика»(Покупець - за Договором, Відповідач -у справі) було укладено Договір № 22/ЗФ-ПГ на постачання природного газу (далі за текстом -Договір)(а.с. 9-11).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами (апелянтом -у справі) не доведено.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором поставки, оскільки відповідає ст. 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений Договір, станом на час розгляду справи в суді, є чинним, сторонами доказів про те, що Договір та/або Додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до нього, які є його невід'ємними частинами, скасовано, визнано у встановленому порядку недійсними не подано (не представлено).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природній газ (надалі -«Газ») в обсязі, вказаному в розділі 2 даного Договору.

Кількість газу сторони визначили у п. 2.1. даного Договору, а саме: Постачальник передає Покупцю товар: природній газ, вітчизняного походження, в об'ємі 41,5 куб. м., в т.ч. по кварталах.

Умови постачання та облік газу сторони визначили у розділі 3 даного Договору.

Розділом 4 сторонами передбачено порядок приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна за 1000 кубічних метрів природного газу в національній валюті України з 1 квітня 2011 року складає 2553,20 грн., крім того цільова надбавка 2% - 51,06 грн. та ПДВ -520,85 грн., порядок нарахування якого встановлюється згідно діючого законодавства України.

Пунктом 5.3. вищевказаного Договору передбачено, що у випадку зміни ціни природного газу в 2011 році, внаслідок набрання чинності нормативних документів НКРЕ України та/або Кабінету Міністрів України, ціна підлягає коригуванню пропорційно, відповідно до цих документів.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що коригування ціни газу визначається та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди, яка буде невід'ємною частиною даного договору. У випадку зміни ціни чи порядку розрахунків є обов'язковим для сторін за даним Договором.

Фактична сума (ціна) даного Договору визначається шляхом складання вартості обсягів Газу, переданого Постачальником покупцеві протягом строку дії даного Договору (п. 5.6. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору № 22/ЗФ-ПГ, покупець зобов'язаний здійснювати оплату газу, що передається за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку передбаченому п. 6.1.2.

Пунктом 6.1.2. Договору передбачено, що розрахунки вартості газу визначаються згідно п. 5.1. даного Договору, а оплата за газ здійснюється у наступному порядку: перша оплата в розмірі не менше 30% від вартості запланованих місячних обсягів -до 5 числа місяця поставки газу; наступні платежі по 35% - до 15-го, 25-го числа місяця поставки газу.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі Акту до 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Пунктом 6.5. Договору передбачено, що Сторони мають право встановити інший порядок розрахунків за даним Договором (з використанням банківських гарантій, акредитивів, договорів поруки тощо). Такий порядок має бути узгоджений Сторонами шляхом підписання додаткової угоди до даного договору.

Відповідальність Сторін визначено у розділі 7 даного Договору.

Так, п. 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.п. 6.1., 6.1.2., 6.2., 6.2.1. даного Договору Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити на користь Постачальника (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 5% від загальної вартості природного газу, проценти в розмірі 3% річних виходячи за весь час прострочення. При цьому Покупець зобов'язаний повернути суму боргу, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту, отримання Покупцем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк Покупцем вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.

Колегією суддів встановлено, що умовами вищезазначеного Договору в частині нарахування штрафних санкцій: неустойки у формі пені та штрафу, не встановлено строку припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на наведене, в даному випадку належить застосовувати приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки, завдані невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань Покупця щодо оплати Газу. Постачальник не позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо він був попереджений Покупцем про можливість невиконання останнім зобов'язань по оплаті Газу відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 7.5. Договору, Постачальник зобов'язаний відшкодувати Покупцеві збитки, завдані невиконанням та/або неналежним виконанням Постачальником зобов'язань щодо передачі Газу.

Пунктом 7.6. Договору сторони визначили, що при недотриманні Покупцем вимог п. 3.6. даного Договору та відмові в односторонньому порядку від придбання Газу Постачальника, Покупець у безспірному порядку сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від вартості запланованого, підтвердженого ОДУ ДК «Укртрансгаз»та наданого до розподілу Газорозподільному підприємству обсягу газу для потреб Покупця у місяці, фактичної відмови Покупця від придбання Газу у Постачальника.

Відповідно до п. 7.9. Договору, у разі порушення Покупцем п. 10.10. даного Договору, він зобов'язується сплатити на поточний рахунок Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості природного газу згідно п. 5.2., протягом трьох днів з моменту виникнення таких порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2011р. Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову за № 1112 «Про затвердження граничного рівня ціни на природній газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання»(а.с. 41), набрала чинності з 01.07.2011р.

З огляду на наведене, та відповідно до п. 5.3. Договору, 30.06.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 22/ЗФ-ПГ на постачання природного газу від 20.04.2011р. (а.с. 40), якою внесено зміни до п. 5.1. Договору та встановили, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з 01.07.2011р. складає 3023 грн. 50 коп., цільова надбавка 2% - 60,47 грн. та ПДВ -616,79 грн. Разом: 3700,76 грн. (п. 1 Додаткової угоди). Інші умови Договору № 22/ЗФ-ПГ сторонами залишено без змін. Зазначена угода є невід'ємною частиною Договору № 22/ЗФ-ПГ (п. 5 Додаткової угоди № 1).

29.09.2011р. Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову за № 1648 «Про затвердження граничного рівня ціни на природній газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання»(а.с. 43), набрала чинності з 01.10.2011р.

Враховуючи вищевказану постанову НКРЕ, відповідно до п. 5.3. Договору, 30.09.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору № 22/ЗФ-ПГ на постачання природного газу від 20.04.2011р. (а.с. 42), якою п. 5.1. Договору викладено у новій редакції та встановлено, що ціна за 1000 кубічних метрів природного газу з 01.10.2011р. складає 3382 грн. 00 коп., цільова надбавка 2% - 67,64 грн. та ПДВ -689,93 грн. Разом: 4139, 57 грн. (п. 1 Додаткової угоди № 2). Інші умови Договору № 22/ЗФ-ПГ сторонами залишено без змін. Зазначена угода є невід'ємною частиною Договору № 22/ЗФ-ПГ (п. 5 Додаткової угоди № 2).

12 грудня 2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору № 22/ЗФ-ПГ на постачання природного газу від 20.04.2011р. (а.с. 12), якою внесено зміни до п.п. 2.1., 2.1.1. щодо об'ємів поставки газу в 2012 році ( п.п. 1 та 2 Додаткової угоди). Пункт 5.3. Договору викладено у редакції, що у випадку зміни ціни природного газу в 2012 році, внаслідок набрання чинності нормативних документів НКРЕ України та/або Кабінету Міністрів України, ціна буде коригуватись пропорційно, відповідно до цих документів (п. 3 Додаткової угоди № 3). Пункт 11.1. Договору сторони змінили та зазначили, що Договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і поширюється на відносини між сторонами щодо постачання природного газу, які виникли з 01.01.2012р. та до 31.12.2012р. включно, в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення (п. 3 Додаткової угоди). Інші умови Договору № 22/ЗФ-ПГ сторонами залишено без змін. Зазначена угода є невід'ємною частиною Договору № 22/ЗФ-ПГ (п. 8 Додаткової угоди № 3).

Колегією суддів встановлено, що згідно з Актом прийому -передачі природного газу № РН-000275 від 31.10.2011р. (а.с. 13), позивач поставив (передав) відповідачу, а останній прийняв (отримав) від продавця: 2.775 тис. м. куб. природного газу на суму 11 487,30 грн. з урахуванням ПДВ. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

За Актом прийому -передачі природного газу № РН-000358 від 30.11.2011р. (а.с. 14), позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від продавця: 7.705 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ - 31 895,38 грн. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

З Акту прийому -передачі природного газу № РН-000449 від 31.12.2011р. (а.с. 15) вбачається, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв: 11.210 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ -46 404,55 грн. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

Згідно з Актом прийому -передачі природного газу № РН-0000021 від 31.01.2012р. (а.с. 16), позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв: 2.775 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ -40 141,21 грн. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

За Актом прийому -передачі природного газу № РН-0000101 від 29.02.2012р. (а.с. 17), позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від продавця: 15.176 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ - 65 181,16 грн. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

З Акту прийому -передачі природного газу № РН-0000180 від 31.03.2012р. (а.с. 18) вбачається, що позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від продавця: 10.082 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ -43 302,35 грн.

Згідно з Актом прийому -передачі природного газу № РН-0000261 від 30.04.2012р. (а.с. 19), позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від продавця: 1.419 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ -6 094,03 грн. Акт підписаний двома сторонами за Договором.

Як встановлено колегією суду, вищезазначені Акти прийому -передачі природного газу підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін.

Всього, за спірний період, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від продавця (Позивача -по справі): 57,713 тис. м. куб. природного газу на суму з урахуванням ПДВ - 244 506,58 грн., що підтверджується матеріалами даної справи.

Відповідач, за поставлений йому природний газ розрахувався з позивачем частково, а саме: 14.12.2011р. сплатив 11 587,20 грн., а 06.02.2012р. -31 895,37 грн., що разом складає 43 482,57 грн. ( 11587,20 + 31 895,37 грн.).

Залишилася неоплаченою сума 201 024,01 грн. (244 506,58 грн. -43 482,57 грн.).

Відповідно до вимог статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з метою врегулювання спору у досудовому порядку, 14 грудня 2011р. направив відповідачу листа за № 10/12 з вимогою провести оплату за поставлений газ в сумі 43 759,96 грн. боргу та, повторно, 11 січня 2012р. за № 02/01 з клопотанням оплатити 78980,88 грн. боргу (а.с. 20,21).

Вказані клопотання позивача були задоволені відповідачем частково, а саме: 14.12.2011р. відповідачем оплачено 11 587,20 грн., а 06.02.2012р. -31 895,37 грн.

Відповідач, 24.04.2012р. надіслав позивачу відповідь на вищевказані листи позивача за № 142 від 24.04.2012р., з тексту якої випливає, що відповідач (Покупець) визнає факт наявності заборгованості (абзац перший цієї відповіді), пояснює причину її виникнення (абзац другий відповіді) та просить позивача розбити погашення заборгованості рівними частинами на три місяці: травень, червень, липень 2012 року (а.с. 22).

При цьому належить зазначити, що як вбачається із зазначеного листа-відповіді, відповідачем не заперечувалося: ні кількість поставленого йому газу за спірний період, ні ціна за поставлений газ, ні розмір заборгованості, який складався у певні періоди з урахуванням Додаткових угод №№ 1, 2, 3 та 4.

07 травня 2012р. на лист відповідача за № 142 від 24.04.2012р. позивач направив відповідачу відповідь за Вих. № 11-05/12 (а.с. 23), де зазначає розмір основного боргу 202 824,30 грн. за фактом використання газу (п. 3 та п. 4 листа-відповіді за Вих. № 11-05/12), та запропонував відповідачу погасити заборгованість в наступному порядку та розмірах: до 28.05.2012р. в сумі 100 000,00 грн. і до 27.06.2012р. -залишок заборгованості в сумі 102 824,30 грн. (п. 5 листа Вих. № 11-05/12).

Разом з тим, 08.06.2012р. позивач надіслав (а.с. 25) відповідачу претензію за № 14/06-12 з вимогою в строк до 25 червня 2012р. погасити борг в сумі 202 824,30 грн., який склався на станом на 08.06.2012р. (а.с. 24).

Вказана претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

До зобов'язання, що виникло між позивачем та боржником на підставі Договору № 22/ЗФ-ПГ на постачання природного газу від 20.03.2011 року, за своїм змістом та характером, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України), тобто правовідносини між сторонами підпадають під правове регулювання такого виду зобов'язань як купівля-продаж (глава 54 ЦК України).

Поставка є грошовим зобов'язанням, а відтак до неї застосовуються загальні положення про зобов'язання та договір (розділ І, ІІ книги п'ятої ЦК України), у т.ч. ст. 625 ЦК України, де встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 зазначеної вище статті).

Отже, вищевказана норма, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, застосовуються у силу закону незалежно від того чи обумовлено сторонами, у певній формі, про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач у позовній заяві (уточненій) крім основного боргу, просив стягнути з відповідача на свою користь 2 628,99 грн. -3% річних та 738,19 грн. інфляційних втрат, які нараховані відповідно до п. 7.2. Договору та ст. 625 ЦК України.

Місцевим судом, в цій частині, вимоги позивача задоволено повністю.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, не може погодилися, по-перше, із принципом нарахування інфляційних втрат по днях: за 21, 10, 4, 17, 10, 21, 6, 4, 19, 10, 21, 10, 21, 30, 25 днів (а.с. 45-46), оскільки нарахування інфляційних втрат по днях суперечить приписам чинного законодавства, по-друге, з розміром 3% річних в сумі 2301,09 грн., які розраховано невірно.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені, штрафу) за порушення виконання зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011р. по справі № 07/238-10, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18.02.2002р. (стосувалася ст. 214 ЦК УРСР, з 01.01.2004р. це ст. 625 ЦК України), постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 13/210/10, від 12.09.2011р. у справі № 6/433-42/183, постанові ВГС України від 23.03.2010р. у справі № 14/347.

З огляду на вищезазначене, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова ВГС України від 05.04.2011р. у справі № 23/466 та лист ВС «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розрахунку судових справ»від 03.04.97 № 62-97р.).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, як це вчинив позивач (а.с. 45-46 уточнення до позовних вимог), з чим погодився місцевий суд, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

В нашому випадку, сума боргу виникла станом на 09.11.2011р., відтак індекс інфляції обчислюється з 10.11.2011р. по 31.07.2012р., тобто за повний місяць листопад 11р. + інші періоди (в межах позову) + повний місяць липень 2012р. (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Офіційний індекс інфляції за листопад 2011р. -100,1% (газета «Урядовий кур'єр»№ 229 від 08.12.2011р.), за грудень 2011р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 4 від 11.01.2012р.), за січень 2012р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 23 від 07.02.2012р.), за лютий 2012р. -100,2% (газета «Урядовий кур'єр»№ 44 від 07.03.2012р.), за березень 2012р. -100,3% (газета «Урядовий кур'єр»№ 65 від 10.04.2012р.), за квітень 2012р. -100,0% (газета «Урядовий кур'єр»№ 82 від 11.05.2012р.), за травень 2012р. -99,7% (газета «Урядовий кур'єр»№ 100 від 07.06.2012р.), за червень 2012р. -99,7% (газета «Урядовий кур'єр»№ 120 від 10.07.2012р.), за липень 2012р. -99,8% (газета «Урядовий кур'єр»№ 141 від 08.08.2012р.).

Враховуючи вищенаведене, перерахований судом розмір індексу інфляції за спірний період, виходячи із окремо взятої суми боргу, яка мала місце, відповідно у різні періоди, в межах позовних вимог: з 10.11.2011р. по 30.07.2012р. (по 25.07.2012р., взято за повний місяць) в загальному складає суму 859,24 грн. (11,48 грн. +11,48 грн. + 86,76 грн. + 63,59 грн. + 156,40 грн. + 156,40 грн. + 172,60 грн. + 260,17 грн. + 454,88 грн.).

Як вбачається із заяви позивача про уточнення позову (а.с. 44-47), в цій частині, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 738,19 грн. інфляційних втрат, тобто у розмірі меншому, ніж встановлено колегією суду. В цій частині позивач в порядку ст. 22 ГПК України позовних вимог не збільшував, відтак до задоволення підлягає сума 738,19 грн. - інфляційних втрат (в межах позовних вимог).

Колегією суддів встановлено, що розмір 3% річних за спірний період складатиме суму 2 483,90 грн., а не 2 628,99 грн., як, помилково, визначив місцевий суд, виходячи з такого.

Три проценти річних розраховуються за формулою: сума боргу*3% річних*кількість днів прострочення/365 -середньостатистичних днів року = 3% річних. При цьому суд виходив також із приписів ст. 253 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Отже: 1) заборгованість відповідача перед позивачем за жовтень 2011р. станом на дату оплати - 09.11.11р., згідно Договору та Акту приймання-передачі № РН-000275 від 31.10.11р. (а.с. 13) складала 11487,30 грн. Оплата проведена відповідачем 14.12.2011р. в сумі 11587,20 грн. Право на нарахування 3% річних виникло у позивача з 10.11.11р. (ст. 253 ЦК України), відтак за період з 10.11.11. по 13.12.11р. = 34 дні прострочення (11487,30 грн. боргу *3%/100%*34/365), 3% = 32,10 грн.; 2) за листопад 2011р. заборгованість відповідача перед позивачем на 09.12.11р., згідно Договору та Акту приймання-передачі № РН-000358 від 30.11.11р. (а.с. 14) складала 31895,38 грн., за період з 10.12.11р. по 13.12.11р. = 3 дні прострочення, 3% = 7,86 грн.; 31895,38 грн. -100,00 грн. (за мінусом залишку оплати проведеної відповідачем 14.12.11р. в сумі 11587,20 грн.) = 31795,38 грн.; з 15.12.11р. (ст. 253 ЦК України) по 05.02.2012р. /06.02.12р. дата чергової оплати/ складає 83 дні прострочення; 31795,38 грн.*3%/100%*83/365, 3% річних = 216,90 грн. Разом 3% річних за вказаний період = 224,76 грн. (7,86+216,90). 06.02.2012р. борг за цей період погашено; 3) заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2011р. станом на 09.01.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-000449 від 31.12.11р. (а.с. 15) складала 46404,55 грн.; за період з 10.01.12р. по 05.02.12р. (06.02.12р. дата чергової оплати боргу) = 26 днів прострочення (46404,55 грн.*3%/100%*26/365), 3% річних = 99,16 грн.; з 07.02.12р. (з наступного дня після дня оплати боргу 06.02.12р.) = по 25.07.12р. = 168 днів прострочення; 14609,17 грн. залишок боргу, який не погашено *3%/100%*168/365, 3% річних = 201,72 грн. Разом 3% річних за цей період = 300,88 грн.; 4) заборгованість відповідача перед позивачем за січень 2012р. станом на 09.02.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000021 від 31.01.12р. (а.с. 16) = 40141,21 грн.; за період з 10.02.12р. по 25.07.12р. = 165 днів прострочення; 40141,21 грн. боргу*3%/100%*165/365, 3% річних = 544,38 грн. 5) заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2012р. станом на 09.03.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000101 від 29.02.12р. (а.с. 17) = 65181,16 грн.; з 10.02.12р. по 25.07.12р. = 165 днів прострочення (65181,16 грн.*3%/100%*157/365), три проценти річних = 841,10 грн.; 6) заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2012р. станом на дату оплати 09.04.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000180 від 31.03.12р. (а.с. 18) = 43302,35 грн.; період прострочення = 137 днів (43302,35*3%/100%*137/365), 3% річних = 487,59 грн.; 7) заборгованість відповідача перед позивачем за квітень 2012р. станом на дату оплати 09.05.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000261 від 30.04.12р. (а.с. 19) 6094,63 грн.; з 10.04.12р. по 25.07.12р. = 106 днів прострочення (6094,63 грн.*3%/100%*106/365), три проценти річних = 53,09 грн. Загальний розмір 3% річних за спірний період (в межах позову) складає суму 2 483,90 грн. (32,10 грн. + 224,76 грн. + 300,88 грн. + 544,38 грн. + 841,10 грн. + 487,59 грн. +53,09).

Разом з тим, позивач у позовній заяві (а.с. 2-5) та заяві про уточнення позову (а.с. 44-47) просив стягнути з відповідача на свою користь 10 051,20 грн. штрафу, який нараховано відповідно до п. 7.2. Договору та 11 840,20 грн. - пені встановленої п. 7.2. Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 10 051,20 грн. підлягає до задоволення, оскільки 201024,01 грн. боргу*5%/100% = 10 051,20 грн.

Однак колегія суддів не може погодитися із розміром нарахованої пені, яку місцевий суд визначив до стягнення в сумі 11 840,20 грн., виходячи з наступного.

Заборгованість відповідача перед позивачем за жовтень 2011р. станом на дату оплати - 09.11.11р., згідно Договору та Акту приймання-передачі № РН-000275 від 31.10.11р. (а.с. 13) складала 11487,30 грн. Оплата проведена відповідачем 14.12.2011р. в сумі 11587,20 грн. Право на нарахування пені виникло у позивача з 10.11.11р. (ст. 253 ЦК України), відтак за період з 10.11.11. по 13.12.11р. = 34 дні прострочення, облікова ставка НБУ за цей період -7,75% (подвійна облікова ставка = 7,75%*2, для розрахунку/100%=0,155), пеня = 165,85 грн. (11487,30 грн. боргу*0,155/365*34 дні прострочення); 2) за листопад 2011р. заборгованість відповідача перед позивачем на 09.12.11р., згідно Договору та Акту приймання-передачі № РН-000358 від 30.11.11р. (а.с. 14) складала 31895,38 грн., за період з 10.12.11р. по 13.12.11р. = 3 дні прострочення, облікова ставка НБУ в цей період 7,75% (31895,38 грн. боргу*0,155/365*3 дні прострочення), пеня = 40,63 грн.; 31895,38 грн. -100,00 грн. (за мінусом залишку оплати проведеної відповідачем 14.12.11р. в сумі 11587,20 грн.) = 31795,38 грн.; з 15.12.11р. (ст. 253 ЦК України) по 05.02.2012р. /06.02.12р. дата чергової оплати/ складає 83 дні прострочення, облікова ставка НБУ за цей період 7,75% (31795,38 грн.*0,155/365*83 дні прострочення), пеня = 1120,67 грн. Разом за вказаний період пеня складає 1161,30 грн. (06.02.2012р. борг за цей період погашено); 3) заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2011р. станом на 09.01.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-000449 від 31.12.11р. (а.с. 15) складала 46404,55 грн.; за період з 10.01.12р. по 05.02.12р. (06.02.12р. дата чергової оплати боргу) = 26 днів прострочення, облікова ставка НБУ -7,75% (46404,55 грн. боргу*0,155/365*26 днів прострочення), пеня = 512,35 грн.; 46404,55 грн. -31795,38 грн. (оплата проведена відповідачем 06.02.12р.) = 14609,17 грн.; з 07.02.12р. по 23.03.12р. облікова ставка НБУ - 7,75%, 17 днів прострочення (14609,17*0,155/365*17 днів прострочення), пеня = 105,46 грн.; з 23.03.12р. облікова ставка НБУ -7,5% (подвійна облікова ставка НБУ = 7,5%*2, для розрахунку/100%=0,15); з 23.03.2012р. по 25.07.12р. = 112 днів прострочення (14609,17 грн. боргу*0,15/365*112 днів прострочення), пеня = 732,45 грн. Разом розмір пені за цей період = 1350,26 грн. (512,35 грн. + 105,46 грн. + 732,45 грн.); 4) заборгованість відповідача перед позивачем за січень 2012р. станом на 09.02.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000021 від 31.01.12р. (а.с. 16) = 40141,21 грн.; за період з 10.02.12р. по 23.03.12р. облікова ставка НБУ -7,75% (40141,21 грн. боргу*0,155/365*40 днів прострочення), пеня = 681,85 грн.; з 23.03.12р. облікова ставка НБУ -7,5% по 25.07.12р. = 125 днів прострочення (40141,21 грн. боргу*0,15/365*125 днів прострочення), пеня = 2062,04 грн. Разом за цей період пеня = 2743,89 грн. (681,85 грн. + 2062,04 грн.); 5) заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2012р. станом на 09.03.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000101 від 29.02.12р. (а.с. 17) = 65181,16 грн.; з 10.02.12р. по 23.03.12р. ставка НБУ -7,75%, 12 днів прострочення (65181,16 грн. боргу *0,155/365*12 днів прострочення), пеня = 332,15 грн.; з 23.03.12р. облікова ставка НБУ -7,5% по 25.07.2012р. = 125 днів прострочення (65181,16 грн. боргу*0,15/365*125 днів прострочення), пеня = 3348,34 грн. Разом за цей період розмір пені складає 3680,49 грн.; 6) заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2012р. станом на дату оплати 09.04.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000180 від 31.03.12р. (а.с. 18) = 43302,35 грн.; період прострочення з 10.03.12р. по 23.03.12р. при обліковій ставці НБУ -7,75%; 13 днів прострочення (43302,35 грн. боргу*0,155/365*13 днів прострочення), пеня = 239,05 грн.; з 23.03.12р. облікова ставка НБУ -7,5%; 124 днів прострочення (43302,35 грн. боргу*0,15/365/124 дні прострочення), пеня = 2206,64 грн. Разом пеня за вказаний період = 2445,69 грн.; 7) заборгованість відповідача перед позивачем за квітень 2012р. станом на дату оплати 09.05.12р., згідно Договору та Акту прийому-передачі № РН-0000261 від 30.04.12р. (а.с. 19) 6094,63 грн.; з 10.04.12р. по 25.07.12р. = 106 днів прострочення, облікова ставка НБУ у цей період -7,5% (6094,63 грн. боргу*0,15/365*106 днів прострочення), пеня = 265,49 грн. Загальний розмір пені за спірний період складає суму 11 812,97 грн. (165,85 грн. + 1161,30 грн. + 1350,26 грн. + 2743,89 грн. + 3680,49 грн. + 2445,69 грн. + 265,49 грн.), а не 11 840,20 грн., як, помилково, вказав місцевий господарський суд.

В частині щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст. 216, 217 ГК України, а також ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штраф та пеня є самостійними способами захисту цивільних прав, що встановлюється за згодою сторін, видами забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань, і, одночасне їх застосування до боржника, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, не суперечить приписам чинного законодавства (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012р. у справі № 3-24гс12).

В нашому випадку, п. 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.п. 6.1., 6.1.2., 6.2., 6.2.1. даного Договору Постачальник має право вимагати від Покупця сплати на користь Постачальника (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 5% від загальної вартості природного газу, проценти в розмірі 3% річних виходячи за весь час прострочення. При цьому Покупець зобов'язаний повернути суму боргу, збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується Покупцем протягом 5 банківських днів з моменту, отримання Покупцем вимоги Постачальника. У разі несплати пені у вказаний в цьому пункті строк Покупцем вважається таким, що має заборгованість за даним Договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Інші твердження, викладені апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі (вх. № 480 від 10.10.12р.) судом до уваги не приймаються, оскільки вони в повному обсязі спростовуються матеріалами даної справи, оцінку яким надано вище у цій постанові.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга ВАТ «Ужгородська взуттєва фабрика» підлягає до задоволення частково. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. у справі № 5008/683/2012 слід змінити. Пункт перший резолютивної частини та абзац перший п. 1 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. у даній справі викласти в наступній редакції: «1. Позов задовольнити частково. Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Ужгородська взуттєва фабрика»(88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, код ЄДРПОУ 05502344) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»(юридична адреса: 01032, Київська обл., м. Київ, вул. Либідська, 1-А, фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 4/К, офіс 4, код ЄДРПОУ 36823619) 201 024,01 грн. -основного боргу, 10051,20 грн. -штрафу, 738,19 грн. -інфляційних втрат, 11812,97 грн. -пені, 2483,90 грн. -3% річних та пропорційно до задоволених позовних вимог 4522,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити».

Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 1,72 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Ужгородська взуттєва фабрика»задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.09.2012р. у справі № 5008/683/2012 змінити.

3. Пункт 1 та абзац перший пункту 1 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області у справі № 5008/683/2012 викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Ужгородська взуттєва фабрика»(88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44, код ЄДРПОУ 05502344) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екогазконтракт»(юридична адреса: 01032, Київська обл., м. Київ, вул. Либідська, 1-А, фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 4/К, офіс 4, код ЄДРПОУ 36823619) 201024,01 грн. -основного боргу, 10051,20 грн. -штрафу, 738,19 грн. -інфляційних втрат, 11812,97 грн. -пені, 2483,90 грн. -3% річних та пропорційно до задоволених позовних вимог - 4522,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити».

4. Судовий збір за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку в сумі 1,72 грн. покласти на позивача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.