Рішення № 27599089, 20.11.2012, Господарський суд Чернігівської області

20.11.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

20 листопада 2012 року Справа № 5028/12/57/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка",

вул. Ворошилова, буд. 7, м. Дергачі, Харківська область, 62332

вул. Плеханівська, буд.18, к. 210, м. Харків, 61001

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватес",

вул. Воровського, буд. 24, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 168565,76 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 163832,58 грн. боргу, 3965,64 грн. пені та 3% річних в розмірі 767,54 грн., за неналежне виконання умов договору поставки товару № 03 від 01.01.2012 року.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №22575051 від 14.11.2012 року, №00625328 від 13.11.2012 року (позивачу) та № 20789672 від 09.11.2012 року (відповідачу), але повноважних представників в судове засідання 20.11.2012 року не направили.

До початку розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання №449 від 17.11.2012 року про залучення до матеріалів справи витребуваних судом документів. Позивач також зазначив, що надати заявку, яка надсилалась відповідачем не має можливості, оскільки вона надавалась у телефонному режимі (фіксування не велось). Документ, що посвідчує повноваження особи, яка отримала товар, позивач надати не може у зв’язку з тим, що товар отримував безпосередньо директор відповідача. Подані позивачем документи залучені до матеріалів справи.

Також позивачем подано письмове клопотання №450 від 17.11.2012 року про розгляд справи без участі повноважного представника.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні повноважного представника є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08.11.2012 року, сторони були повідомлені, що не з’явлення в судове засідання повноважних представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 20.11.2012 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство „Енерготехніка” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватес»(покупець) було укладено Договір №03 поставки товару.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця (відповідача) товари народного споживання (товар), а (покупець) відповідач зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктами 1.2. та 1.2.1. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру, загальна кількість кожної партії товару, ціна і загальна вартість товару, який підлягає поставці по договору, визначаються у видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною даного Договору і складається на основі замовлення покупця.

Видаткова накладна, яку разом з товаром постачальник передає покупцю, повинна містити посилання на реквізити договору і підписується уповноваженими представниками сторін договору.

Також відповідно до п. 2.2. договору, поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця, який надається постачальнику за допомогою електронної пошти, факсимільного зв’язку, що забезпечує фіксування тексту замовлення або іншим зручним для сторін способом. Замовлення повинно містити інформацію відносно асортименту і кількості товару.

Датою поставки товару по договору вважається день передачі товару постачальником покупцю згідно видаткової накладної, в якій зазначається дата передачі товару, передача здійснюється уповноваженими на це представниками сторін договору. (п. 2.6. Договору №03 поставки товару від 01.01.2012 року).

Відповідно п. 7.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання, а в частині виконання зобов’язань п.п.3.1., 5.1., 5.2., 5.3. до їх повного виконання. Якщо не пізніше чим за 20 календарних днів до закінчення строку жодна із сторін не заявить про бажання припинити дію даного Договору, то він автоматично пролонгується на новий календарний рік, на тих же умовах, при цьому складання додаткової угоди не потребується і кількість таких продовжень Договору необмежено.

Кінцевий строк дії договору сторонами не визначено.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору №03 поставки товару від 01.01.2012 року, позивачем (постачальником) було передано у власність покупця (відповідача) товар згідно видаткової накладної № 192/2 від 21.05.2012 року на суму 163 832 грн. 58 коп. (в т.ч. ПДВ 27 305,43 грн.), оригінал якої додано до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача, скріпленого печаткою на видатковій накладній № 192/2 від 21.05.2012 року, на якій також зазначено, що дана видаткова накладна має силу розписки в підтвердження того, що покупець прийняв товар від ТОВ НВП „Енерготехніка”, за що несе матеріальну відповідальність. Претензій по кількості та якості товару не має.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Таким чином, по видатковій накладній № 192/2 від 21.05.2012 року на суму 163 832 грн. 58 коп. відповідач зобов»язаний був розрахуватись в строк до 28.05.2012 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов’язання щодо оплати поставленого товару не виконав, заборгованість за отриманий товар у сумі 163 832 грн. 58 коп. не оплатив.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3965 грн. 64 коп. за 57 днів прострочки, починаючи з 29.05.2012 року, розраховану відповідно до п. 5.2. договору №03 поставки товару від 01.01.2012 року, виходячи із розміру облікової ставки НБУ 7,75% річних.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.08

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати, вказаних в п. 3.1. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, без обмеження по нарахуванню штрафних санкцій.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, але приймаючи до уваги , що згідно Постанови НБУ від 21.03.2012 № 102 з 23.03.2012р. розмір облікової ставки НБУ складає 7,5 процентів , тому суд доходить висновку, що пеня за прострочку оплати отриманого товару протягом 57 днів, тобто з 29.05.2012р. по 24.07.2012р. становить 3827,24 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 767 грн. 54 коп. за 57 днів прострочки починаючи з 29.05.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що при розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що в 2012р. 366 днів , тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за прострочку оплати отриманого товару протягом 57 днів, тобто з 29.05.2012р. по 24.07.2012р. підлягають стягненню в сумі 765 грн. 45 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 163 832 грн. 58 коп. основного боргу, 3827 грн. 24 коп. пені та 765 грн. 45 коп. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3368 грн. 51 коп.

У відповідності до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду судовий збір сплачується в розмірі 2 % ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ціна заявлених позовних вимог складала 168565,76 грн., відповідно судовий збір становить 3371,32 грн. Позивачем, згідно платіжного доручення № 7414 від 25.07.2012р., яке знаходиться в матеріалах справи, фактично сплачено судовий збір в сумі 3655 грн.80 коп. Надлишкова сплата судового збору становить 284 грн. 48 коп., яка відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 546, 549, 612, 625, 626, 627, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватес", вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000 (код ЄДРПОУ 14234440, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка", вул. Ворошилова, буд. 7, м. Дергачі, Харківська область, 62332; вул. Плеханівська, буд.18, к. 210, м. Харків, 61001 (код ЄДРПОУ 22678151, відомості про банківські реквізити відсутні) 163 832 грн. 58 коп. основного боргу, 3827 грн. 24 коп. пені, 765 грн. 45 коп. 3 % річних та 3368 грн. 51 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Енерготехніка", вул. Ворошилова, буд. 7, м. Дергачі, Харківська область, 62332; вул. Плеханівська, буд.18, к. 210, м. Харків, 61001 (код ЄДРПОУ 22678151, рахунок 26008198136001 в Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»м.Харків, МФО 351533) з Державного бюджету (отримувач УДКСУ у Чернігівській області, рахунок № 31217206783002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) надлишково сплачений судовий збір в сумі 284 грн. 48 коп. згідно платіжного доручення № 7414 від 25.07.2012р., яке знаходиться в матеріалах справи № 5028/12/57/2012 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченої суми судового збору.

Суддя Л.М.Лавриненко