Рішення № 27598702, 30.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/12898-2012 30.10.12

За позовом Комунального підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району

м. Києва

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства

України

про стягнення 7 477,34 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Сікачьов С.М. -представник за довіреністю

від відповідача: Коломієць Т.В. -представник за посвідченням

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.10.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення7 477,34 грн., а також витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/12898-2012, розгляд справи було призначено на 11.10.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2012 розгляд справи було відкладено то 30.10.2012, у зв'язку із необхідністю витребування у сторін додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 30.10.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009 було надано відповідачу послуги. Проте відповідач порушив умови вказаного договору щодо оплати грошових коштів за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг в сумі 6 002,40 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 514,56 грн. -3% річних та 960,38 грн. -інфляційного збільшення суми боргу.

Також, представник позивача в судовому засіданні 30.10.2012 повідомив суд про те, що згідно Указу Президента України від 31 травня 2011 року N 633/2011 установлено, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є правонаступником Міністерства регіонального розвитку та будівництва України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог, наголошуючи на тому, що в бухгалтерських відомостях Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відсутня будь-яка інформація щодо укладання між сторонами договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, щодо надання позивачем відповідачу послуг за вказаним договором або згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009 року, а тому вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2009 між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Дніпровського району міста Києва та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (правонаступником якого є відповідач), було укладено договір № 85/І-7/396-09, за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався надавати послуги по благоустрою території Міжнародного виставкового центру за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 15 (п. 1.1.).

Умовами угоди № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009 сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором складає 6 002,40 грн. (п. 2.2.). Оплата робіт проводиться в національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок позивача після підписання актів виконаних робіт (п. 2.3.). Відповідач зобов'язується оплатити роботи протягом 10 календарних днів з часу підписання акту виконаних робіт (п.3.2.).

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009 (належним чином засвідчена копія якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал був досліджений судом в судовому засіданні по справі), який підписаний представниками сторін та посвідчений печатками юридични осіб, вартість виконаних позивачем та прийнятих без будь-яких зауважень та заперечень відповідачем робіт склала загалом 6 002,40 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 6 002,40 грн., натомість, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги у строк, встановлений п.3.2. договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач надані позивачем послуги на суму 6 002,40 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 6 002,40 грн. основного боргу за надані послуги.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2012 зазначив, що в бухгалтерських відомостях Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відсутня будь-яка інформація щодо укладання між сторонами договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, щодо надання позивачем відповідачу послуг за вказаним договором або згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009 року, а тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, як виконавець, надав відповідачу послуги на загальну суму 6 002,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009, який підписаний сторонами без будь-яких претензій та зауважень, та скріплений печатками юридичних осіб, проте відповідач, як замовник, свого обов'язку щодо оплати за надані послуги у строк, встановлений п.3.2 наведеного договору - не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 6 002,40 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати наданих йому позивачем послуг за договором № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009-не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009 в розмірі 6 002,40 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 6 002,40 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що оскільки в бухгалтерських відомостях Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відсутня інформація щодо укладання між сторонами договору № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, а також щодо надання позивачем відповідачу послуг за вказаним договором або згідно акту приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009 року, а тому позовні вимоги Комунального підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району міста Києва є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

В першу чергу, суд відзначає, що відповідачем станом на день прийняття рішення в даній справі не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 32-34 ГПК України, що підтверджують вищенаведене твердження відповідача.

Також, суд відзначає, що бухгалтерські відомості є складовою частиною, як бухгалтерського обліку, який згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, так і фінансової звітності, яка, в свою чергу згідно вищенаведеної норми є бухгалтерською звітністю, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Приписами ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що бухгалтерські відомості підприємства не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 32-34 ГПК України, що підтверджують наявність/відсутність між сторонами договірних/зобов'язальних відносин, оскільки такі не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а лише створюються на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані позивачем договір № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009 та акт приймання виконаних підрядних робіт № 5 за вересень 2009 підписані представниками сторін, та посвідчені печатками позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання за договором № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, просить суд стягнути з відповідача 514,56 грн. -3% річних та 960,38 грн. -інфляційного збільшення суми боргу за період з 24.10.2009 до 31.08.2012.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № 85/І-7/396-09 від 13.10.2009, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в розмірі 514,56 грн. за період з 24.10.2009 до 31.08.2012.

Також, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення суми боргу та встановлено, що позивачем було допущено помилку при визначені розміру суми таких, у зв'язку з чим судом було проведено свій розрахунок, який має наступний вигляд:

Акт приймання виконаних робіт Сума заборгованості за надані послуги, на яку нараховується інфляційного збільшення суми боргуПеріод прострочення Індекс інфляції за заданий період Інфляційне збільшення заборгованості Сума інфляційного збільшення суми боргу№ 5 за вересень 20096 0002,40 грн.24.10.2009- 31.08.20121,159954,38 грн. 954,38 грн. Всього: 954,38 грн.З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 954,38 грн. за період з 24.10.2009 до 31.08.2012.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ -37471928, місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 9) на користь Комунального підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району м. Києва (код ЄДРПОУ --3359813, місцезнаходження: 02125, м. Київ, проспект Визволителів, 6) 6 002 (шість тисяч дві) грн. 40 коп. -основного боргу, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп. -3 % річних, 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 38 коп. - інфляційного збільшення суми боргу та 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 21 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 05.11.2012