Рішення № 27598524, 15.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 5010/1214/2012-27/60

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" (вул. Радянська, 12/6, м. Херсон, Херсонська область, 73000)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018)

про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11 від 27.09.2011 року в сумі 60 889, 55 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явились.

Від відповідача: Остап'юк М.П. - начальник юридичної служби (паспорт серія СС № 648369 виданий 30.10.1998 року Коломийським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 01-12/ЮС від 03.01.2012 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11 від 27.09.2011 року в сумі 61 726, 33 гривень.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 228/11, укладеного між сторонами 27.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2012 року порушено провадження по справі № 5010/1214/2012-27/60 та розгляд справи призначено на 04.10.2012 року.

Представник позивача 04.10.2012 року уточнив розмір позовних вимог, про що зазначив у заяві (Вх. № 6494/2012 - свх. від 04.10.2012 року). Як вбачається зі змісту поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11 від 27.09.2011 року в сумі 60 889, 55 гривень, в тому числі 59 250, 00 гривень - заборгованість по договору, 415, 70 гривень - інфляційні втрати та 1 223, 85 гривень - 3 % річних.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, подану позивачем заяву прийнято судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.10.2012 року, 18.10.2012 року та 01.11.2012 року розгляд справи відкладався на 18.10.2012 року, 01.11.2012 року та 15.11.2012 року відповідно, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів та нез'явленням представників сторін в судове засідання.

12.11.2012 року на адресу господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшла заява про уточнення позовних вимог (Вх. № 7445/2012 - свх. від 12.11.2012 року), яка по своїй суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 60 889, 55 гривень по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11, з яких 59 250, 00 гривень - основна заборгованість, 415, 70 гривень - інфляційні втрати та 1 223, 85 гривень - 3 % річних.

Подану позивачем заяву прийнято судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням зменшених позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, пункт 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 року № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судове засідання представник позивача не з'явився, однак 12.11.2012 року направив до суду клопотання (Вх. № 7448/2012 - свх.) в якому просить розглянути справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" та задоволити позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, водночас просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги визнав частково, однак просив суд розстрочити виконання рішення, з причин викладених у відзиві на позовну заяву (Вх. № 7592/2012 - свх. від 15.11.2012 року). Таким чином, відповідач з вимогами позивача в частині стягнення основної заборгованості погоджується, так як дійсно була здійснена поставка товару на адресу відповідача, а оплата за товар не здійснена. Проте, відповідач вказує на той факт, що на даний час на підприємстві важке матеріальне становище, що підтверджується балансом на 30.09.2012 року за 9 місяців 2012 року, рішеннями Державних податкових органів, зокрема: несвоєчасно виплачена заробітна плата перед працівниками товариства - 1 390 тис. гривень, розстрочені податки та обов'язкові платежі до бюджету - 1 611 тис. гривень, кредиторська заборгованість залізниць України перед заводом за виконані роботи в сумі 4 844 тис. гривень. У зв'язку із наведеним, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" (далі учасник) 27.09.2011 року укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11, згідно п. 1.1. якого учасник зобов'язується у 2011 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

У відповідності до пунктів 3.1 та 3.2. договору ціна договору становить 237 000, 00 гривень, у тому числі податок на додану вартість: 39 500, 00 гривень. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару на склад замовника.

До рахунка додаються: сертифікат якості на кожну партію, товарно-транспортна накладна, податкова накладна на відвантажену продукцію (п. 4.3. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що строк поставки товарів: не пізніше 30 робочих днів з моменту отримання заявки замовника. При постачанні товару, на отриманий товар, замовник повинен видати учаснику доручення на отримання.

Замовник зобов'язаний приймати поставлені товари згідно з видатковою, податковою та товарно-транспортними накладними (п. 6.1.2 договору).

Згідно пунктів 6.4. та 6.4.1. договору учасник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором (п. 7.1 договору).

У відповідності до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу генератор синхронний трьохфазний типу УСС5-91-4У2 вартістю 59 250, 00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-00138 від 30.12.2011 року на суму 59 250, 00 гривень за підписами сторін та відтисками мокрих печаток (копія міститься в матеріалах справи а. с. 12).

Однак, приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" борг не сплатило, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 25.07.2012 року на суму 59 250, 00 гривень за підписами сторін та відтисками мокрих печаток (а. с. 15).

Слід зазначити, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу (листи Вих. № 434 від 31.05.2012 року, Вих. № 660 від 16.08.2012 року). Доказами направлення на адресу відповідача листа від 16.08.2012 року є фіскальний чек та опис вкладення в цінний лис (а. с. 14, 16, 17).

Однак, відповідач борг не сплатив, проте визнав існування заборгованості за отриманий товар, що підтверджується підписаним Актом звірки взаєморозрахунків та листом від 23.02.2012 року (вих. № 331/02).

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 1 223, 85 гривень та 415, 70 гривень - інфляційних втрат.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11 від 27.09.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

27.09.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11, згідно п. 1.1. якого учасник зобов'язується у 2011 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

У відповідності до додатку № 1 до договору № 228/11 від 27.09.2011 року "Специфікація № 1" у графі "назва продукту" під номером один вказано Генератор синхронний трьохфазний типу УСС5-91-4У2, а у графі "ціна" вказана сума за одиницю товару в розмірі 59 250, 00 гривень.

Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № РН-00138 від 30.12.2011 року на суму 59 250, 00 гривень, листом за Вих. № 331/02 від 23.02.2012 року, який надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни", згідно якого Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" надає підтвердження відсутності зауважень щодо комплектності та якості поставленого товару за договором № 228/11 від 27.09.2011 року. В матеріалах справи також міститься Акт звірки взаєморозрахунків від 25.07.2012 року станом на 01.07.2012 року згідно якого, заборгованість відповідача становить 59 225, 00 гривень та підтверджується підписами уповноважених осіб позивача та відповідача та відтисками мокрих печаток.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 59 250,00 гривень, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за поставлений товар на суму 59 250, 00 гривень підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару на склад замовника. Як видно з видаткової накладної № РН-00138 поставка товару здійснена 30.12.2011 року. Таким чином, позивач правомірно починає обчислює період прострочення з 07.01.2012 року. Кінцевий термін нарахування 3 % річних позивач зазначає 14.09.2012 року, тобто до моменту подання позовної заяви до суду.

Таким чином, 3 % річних в сумі 1 223, 85 гривень за прострочення виконання зобов'язання нараховано правомірно (перевіривши розрахунок 3 % річних суд вказує на правильність їх нарахування).

Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд вказує, що позивачем вірно обчислені інфляційні втрати за вказаний період (з січня місяця 2012 року по березень місяць 2012 року). Таким чином, втрати від інфляції за вказаний період в сумі 415, 70 гривень нараховані правомірно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі у відповідності до заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим сума в розмірі 60 889, 55 гривень підлягає до задоволення, з яких 59 250, 00 гривень - основна заборгованість, 1 223, 85 гривень - інфляційні втрати та 415, 70 гривень - 3 % річних.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення заборгованості то слід вказати наступне.

В судовому засіданні відповідач подав суду відзив на позовну заяву, згідно якого позов визнає, проте просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами.

Водночас, позивач заперечує щодо задоволення клопотання стосовно розстрочення виконання рішення суду, що підтверджується надісланим клопотанням (Вх. № 7448/2012 - свх. від 12.11.2012 року).

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлені права господарського суду щодо прийняття рішення, а саме: відстрочити або розстрочити виконання рішення (п. 6 ст. 83 ГПК України).

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення слід зважати на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні за викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин.

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду враховуються інтереси обох сторін.

Підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Однак, відповідачем не подано доказів підтвердження неможливості виконання рішення в одноразовому порядку, як і доказів можливості його виконання частинами, тобто, в разі розстрочки.

На обґрунтування свого клопотання про розстрочку виконання рішення суду заявником не подано доказів підтвердження свого матеріального стану - банківських довідок, виписок про стан рахунків, які є належними доказами відсутності грошових коштів у необхідній кількості та дійсно важкого фінансового стану.

Враховуючи наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки відповідачем не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення даного клопотання.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 228/11 від 27.09.2011 року в сумі 60 889, 55 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код: 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Час Фортуни" (вул. Радянська, 12/6, м. Херсон, Херсонська область, 73000, ідентифікаційний код: 35468960) - 60 889, 55 гривень (шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок), з яких 59 250, 00 гривень - основний борг, 415, 70 гривень - інфляційні втрати та 1 223, 85 гривень - 3 % річних, а також 1 609, 50 гривень (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 21.11.12