Рішення № 27598249, 21.11.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2012 р. Справа 2/81/2012/5003

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" 22865, Вінницька обл., Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Мандролька, 19

про стягнення 14 625,00 грн. відповідно до договору від 23.08.2011р.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_2 - за довіреністю;

відповідача, не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 14 625,00 грн. заборгованості відповідно до договору від 23.08.2011р., що включає 11 700,00 грн. - основного боргу та 2925,00 грн. - пені.

Ухвалою суду від 02.10.2012 року порушено провадження у справі №2/81/2012/5003 з призначенням її до розгляду на 21.11.2012 року.

В судове засідання 21.11.2012 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та додаткових доказів, витребуваних ухвалою суду від 02.10.2012 р. не надав, хоча про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення відповідачу від 09.10.12 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наст упне.

23.08.2011 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (далі - замовник) було укладено договір на проведення робіт по захисту сільськогосподарських культур від шкідників, бур'янів та хвороб.

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає виконавець проводить роботи по внесенню пестицидів своєю технікою та технологією з дотриманням технологічних та санітарних норм витрати пестицидів в межах дозволених "Переліком пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні" (2011 р.) на площі 234 га.

Згідно з п. 2.1.5. договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю виконані роботи на умовах даного договору.

П. 3.2. договору передбачено, що на протязі 2 календарних днів після закінчення робіт по обробітку с.г. культур представники обох сторін складають акт про прийняття виконаних робіт та скріплюють своїми підписами. В акті обов'язково вказується назва та кількість втраченого препарату, культури, що обробляється. Даний акт підлягає затвердженню керівником замовника та виконавця і свідчить про виконання виконавцем своїх обов'язків.

Вартість робіт по даному договору визначається за погодженням обох сторін і є договірною, що становить 50 грн. розрахунку за один гектар обробленої площі (п.3.3. договору).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт від 23.08.2011 року, який обопільно підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно акту було виконано роботу по внесенню пестицидів на площі 234 га.

З урахуванням положень п.3.3. договору роботи було виконано на загальну суму 11 700,00 грн.

Відповідно до п.3.4. договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем не пізніше 10 днів після виконаних робіт (акт виконаних робіт від 23.08.2011 року) проте, 02.09.2011 року розрахунок не був проведений, в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 11 700,00 грн.

17.11.2011 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати боргу, яку останній отримав 22.11.2011 року, (про що свідчить поштове повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми, основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2925,00 грн. - пені (25% від суми заборгованості).

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1. ст. 903 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання, передбачені договором, що підтверджується актом виконаних робіт від 23.08.2011 року, який обопільно підписаний та скріплений печатками сторін.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за отримані послуги не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 11 700,00 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 11 700,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2925,00 грн., яка нарахована як наслідок невиконання умови договору, що передбачена п.3.3.1. (за невиконання обов'язків по оплаті виконаних робіт, або їх неналежне виконання замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,3 % від належної до оплати суми за кожен день прострочки, але не більше 25% від загальної суми).

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як видно з матеріалів справи відповідачем не було вчасно здійснено розрахунки з позивачем.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України №01-06/224/2012 від 27.02.2012 року визначено правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний. Тому, позивачем при обрахуванні пені не враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за період з 03.09.2011 р. по 03.03.2012 р. згідно бази даних "Законодавство" та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 903,41 грн. В стягненні 2021,59 грн. пені слід відмовити як безпідставно заявлених.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 550, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4-3,4-5, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" (22865, Вінницька обл., Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Мандролька, 19, код ЄДРПОУ 33845116) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1., інд. код НОМЕР_1) 11 700,00 грн. - основного боргу, 903,41 грн. - пені, 1387,02 грн. - судового збору.

3. В стягненні 2021,59 грн. - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 21 листопада 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 22865, Вінницька обл., Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Мандролька, 19