Рішення № 27598216, 19.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/74/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

19.11.12 Справа № 5009/3475/12

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Жовтневого району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 79-а)

До Приватного підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; адреса за договором: 69035, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3)

Про стягнення 933 грн. 66 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Іванчік О.М. -дов. №19/27 від 03.01.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_3 -дов. від 18.10.2012р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну „Міські теплові мережі" Жовтневого району м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Запоріжжя про стягнення 933 грн. 66 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 379 від 01.12.2003 р. в сумі 948 грн. 64 коп., де: 872 грн. 57 коп. -сума основного боргу, 56 грн. 06 коп. -сума пені, 16 грн. 09 коп. -сума 3 % річних, 3 грн. 92 коп. -сума інфляційних нарахувань.

До початку розгляду справи позивач надав суду дві заяви про зменшення розміру позовних вимог, де остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію в сумі 865 грн. 26 коп., пеню в сумі 48 грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 15 грн. 99 коп., інфляційні нарахування в сумі 3 грн. 92 коп.

Заяви позивача прийняти судом, оскільки подані у відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Позивач надав письмові пояснення від 22.10.2012р., де зазначив наступне: Позивач надав суду пояснення в яких зазначає наступне: Стосовно чинності договору № 379 від 01.12.2003 р. Договір № 379 від 01.12.2003 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді було укладено між Енергопостачальною організацією - Концерном „Міські теплові мережі" (надалі - Концерн) в особі повіреного Комунального підприємства „Теплові мережі Жовтневого району" на підставі договору доручення № 01/08-2002 від 01.05.2002 р. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Концерн „Міські теплові мережі" було створено на підставі рішення Запорізької міської ради „Про створення Комунальних підприємств теплових мереж" №17 від 11.01.2002 року. Відповідно до ч. 5 ст. 120 Господарського кодексу України, „Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями." У своїй діяльності Концерн керується нормативно-правовими актами державних органів, органів місцевого самоврядування, чинним законодавством України та Статутом підприємства. Відповідно до п.1. 5 Статуту до складу Концерну входять створені Власником - Запорізькою міською владою, комунальні підприємства, в тому числі - Комунальне підприємство „Теплові мережі Жовтневого району". Комунальне підприємство „Теплові мережі Жовтневого району" діяло від імені Концерну „МТМ" (надалі - Довірителя) на підставі договору доручення № 01/08-2002 від 01.05.2002 р., який було розірвано 01.10.2004 р. Статтею 237 Цивільного кодексу України визначено, що „представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства." Згідно договору доручення № 01/08-2002 від 01.05.2002, повірений - КП „Теплові мережі Жовтневого району" прийняв на себе обов'язки діяти в межах повноважень, визначених договором згідно довіреності, виданої Довірителем - Концерном „МТМ". Згідно ст. 239 ЦК України „правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку від представляє". Тобто здійснення правочину представником є підставою виникнення відповідних правовідносин між довірителем та особою, з якою уклав угоду представник довірителя. Таким чином, при укладенні договору № 379 від 01.12.2003 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді права та обов'язки виникли між Концерном „Міські теплові мережі" та Приватним підприємцем ОСОБА_1. Відповідно до Статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. До основних функцій Концерну (п. 2.4 Статуту) в тому числі відносяться: збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси; укладення договорів на постачання енергоресурсів та здійснення централізованих розрахунків за них, тощо. Договір № 379 від 01.12.2003 р. було укладено на підставі заяви ОСОБА_1, вх. № 24.12.2003 р., до якої були додано копію договору № 525 від 05.11.2001 р. купівлі-продажу державного майна шляхом викупу, розрахунок теплового навантаження та копії правовстановлюючих документів. Згідно п. 1.1 Договору Концерн взяв зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач взяв обов'язок прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку встановленими умовами цього Договору. В розділі „Юридичні адреси сторін та платіжні реквізити" зазначено юридичну адресу та реквізити Концерну „ Міські теплові мережі", як енергопостачальної організації. Термін дії договору визначений п. 10.1 Договору: „Цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та діє з 01.12.2003 р. по 30.11.2008 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання." Згідно п. 10.2 „договір припиняє свою дію у випадках: а) прийняття рішення Господарським судом; б) ліквідації." На момент розгляду справи відсутня жодна із вищезазначених обставин, яка б могла призвести до припинення дії договору, а саме: 1. На даний час між сторонами не велось листування стосовно розірвання договору, не було укладено відповідних угод. 2. Відсутні рішення господарського суду про розірвання договору.3. Сторони по договору - Концерн „МТМ" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не ліквідовані. 2. Стосовно правового статусу Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району: Філія Концерну „Міські теплові мережі" Жовтневого району створена як відокремлений структурний підрозділ Концерну „Міські теплові мережі". 30.08.2004 р. відомості про створення Філії Концерну „Міські теплові мережі" Жовтневого району були внесені в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Філія діє згідно з діючим законодавством України на підставі Положення про Філію, керуючись Статутом Концерну та іншими внутрішніми нормативними документами. Філія створена на базі майна Концерну в місті Запоріжжя і не є юридичною особою (п. 1.5 Положення). Філія діє на базі майна, яке передане їй на правах оперативного користування (п. 6.7 Положення). Філія здійснює функції від імені Концерну відповідно до його статутних напрямків діяльності та окремо віднесених до її компетенції функцій (п. 2.1. Положення). Відповідно до п. 2.3. Положення, основною метою діяльності Філії є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут, тощо. 3. Стосовно правових підстав для стягнення боргу на користь Концерну „МТМ" за договором №379 від 01.12.2003 р. Виконуючи умови Договору № 379 від 01.12.2003 р., Концерн „МТМ" в особі структурного підрозділу - Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району, в період з квітня 2011 року по квітень 2012 року постачав теплову енергію Відповідачу до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя АДРЕСА_3. Відповідач згідно Договору взяв обов'язок прийняти та оплатити вартість теплової енергії за діючими тарифами в терміни та порядку встановленими умовами договору. Підставою для розрахунків Відповідача з Позивачем, згідно п.6.3 Договору, є рахунок та акт приймання-передачі. Згідно п. 6.3 Договору Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Споживачу документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). В зазначених розрахункових документах вказано юридичну адресу та платіжні реквізити Енергопостачальної організації - Концерну „Міські теплові мережі". В порушення норм чинного законодавства та Договору Відповідач не здійснив жодної оплати за спожиту в спірному періоді теплову енергію, у зв'язку з чим Концерн „Міські теплові мережі", як сторона по Договору, вимушений був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № 379 від 01.12.2003 р. Відповідно до п. 3.1. Статуту „Концерн є юридичною особою по законодавству України, має самостійний і зведений баланси, відокремлене майно, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку і штампи із своїм найменуванням, фірмовий бланк та іншу атрибутику." Пунктом 4.4. Статуту визначено наступне: „Концерн очолює директор, який призначається та звільняється з посади розпорядженням Запорізького міського голови." Розпорядженням Запорізького міського голови від 17.07.2012 р. за № 875 к, на посаду генерального директора „Концерну МТМ" призначено ОСОБА_5. Пунктом 4.15 Статуту (з урахуванням змін до Статуту) визначено, що генеральний директор уповноважений у тому числі видавати довіреності. Згідно довіреності № 3927/20-19 від 15.08.2012 р. право підпису позовних заяв та інших процесуальних документів, що подаються до господарських судів всіх рівнів зі спорів, що витікають з відносин зі споживачами теплової енергії, надано заступнику генерального директора з питань роботи зі споживачами ОСОБА_6. Позовну заяву про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Концерну „МТМ" підписано уповноваженою особою позивача - заступником генерального директора з питань роботи зі споживачами ОСОБА_6, на підставі довіреності № 3927/20-19 від 15.08.2012 р. Вищенаведені доводи підтверджують правомірність звернення Концерну „Міські теплові мережі" до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по чинному договору № 379 від 01.12.2003 р. про постачання теплової енергії в гарячій воді. Позивач вважає, що всі доводи відповідача викладені в запереченні є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечать поняттю - „належні докази" (ст. 34 ГПК України), тому що відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається.

Позивач надав письмові пояснення на заперечення відповідача та на виконання ухвали суду, де зазначив наступне: у судовому засіданні 24.10.2012 р. Відповідач заявив додаткові заперечення проти заявлених позовних вимог. Свої заперечення Відповідач обґрунтував тим, що не був споживачем теплової енергії, так як не є власником спірного нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_3 (надалі - нежитлове приміщення). В якості доказу своїх заперечень Відповідач надав копію Рішення господарського суду Запорізької області по справі № 24/274д/10 від 20.12.2010 р., копію Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600122 від 01.07.2011 р., копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що посилання Відповідача на вищезазначені документи, як на підставу для несплати за відпущену Концерном „МТМ" теплову енергію по Договору „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" № 379 від 01.12.2003 року у період з квітня 2011 року по квітень 2012 року є безпідставним, не обґрунтованим та такими, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з наступних підстав: Предметом укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору № 379 від 01.12.2003 рою „Про постачання теплової енергії в гарячій воді" є теплова енергія в гарячій воді, яку Теплопостачальна організація зобов'язана відпустити Споживачу, а Споживач прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору. Пунктом 11.1 Договору визначена адреса фактичного місцезнаходження об'єкт} теплопостачання, а саме: АДРЕСА_3. Частиною 1 ст. 628 ЦК України закріплено; „Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства". Статтею 629 ЦК України передбачено: „Договір є обов'язковим для виконання сторонами". В п. 3.2.5. Розділу 3 „Права та обов'язки Споживача" зазначений один з обов'язків Споживача, а саме: „Письмово сповіщати Теплопостачальну організацію про продаж власного приміщення, змін) власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також не пізніше, як до 25 числа поточного місяця, про зміну користувачів приміщень площу приміщень, теплове навантаження на опалення...". Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов, договору вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно вказівок закону, договору є договір. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 651 ЦК України закріплено: „Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом". Частина 1 ст. 188 ГК України прямо забороняє зміну або розірвання договору в односторонньому порядку. Більш того, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України). Стаття 654 ЦК України кореспондується зі ст. 188 ГК України, якою закріплений порядок зміни та розірвання господарських договорів. На даний час відсутня жодна із обставин, яка б могла призвести до припинення дії договору, а саме: Між сторонами не велось листування стосовно розірвання договору, не було укладено відповідних угод. Відсутні рішення господарського суду про розірвання договору. Сторони по договору - Концерн „МТМ" та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не

ліквідовані. А також. Відповідач не направляв на адресу Теплопостачальної організації документів, які підтверджують факт зміни власника зазначеного нежитлового приміщення. Таким чином, Договір № 379 від 01.12.2003 року є діючим та таким, що підлягає виконанню Сторонами у повному обсязі. До моменту припинення дії Договору № 379 від 01.12.2003 року в порядку, визначеному ЦК України та ГК України, Сторони повинні належним чином виконувати свої договірні зобов'язання. На виконання ухвали від 24.10.2012 Позивач надає наступні пояснення: Стосовно підписання з ОСОБА_7 договору № 600122 від 01.07.2011 року. 0.09.2011 року Концерн „МТМ" в особі Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_7 пре спонукання укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 60122 від 01.07.2011 року. Позовні вимоги Концерну „МТМ" обґрунтувались наступними підставами: ОСОБА_7 Аркадіїзна є власником не житлових приміщень №№62,АДРЕСА_4. Користування послугами можливо лише на підставі договору. Позивач, згідно з нормами Цивільного кодексу України та іншими діючими нормативними

актами України, звернувся до Відповідача з пропозицією про укладання договору „купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді". Відповідач відповіді на пропозицію не надав, договір не уклав. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2012 року по справі № 2-3142/2011, № 2/818/637/2012 позовні вимоги Концерну „МТМ" задоволені частково та зобов'язане ОСОБА_7 укласти договір „Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" з Концерном „МТМ" в особі Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району. В решті позову про зобов'язання укласти конкретний договір з певним номером та датою у задоволенні відмовлено. 15.05.2012 року Апеляційним судом Запорізької області було постановлено наступне: „ Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2012 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Зобов'язати ОСОБА_7 укласти з Концерном „Міські теплові мережі" договір купівлі-продажу теплової енергії на умовах договору № 600122 від 01.07.2011 року, доданого до матеріалів справи." Рішення судової колегії оскаржене не було і набрало законної сили. Таким чином, на підставі вищевикладеного, з ОСОБА_7 укладено договір № 600122 від 01.07.2011 року „Купівлі-продажу теплової енергії", невід'ємними частинами якого є Додатки №1,2,3,4,5. Об'єкт, на який здійснюється теплопостачання (визначений Додатками №1,2) - приміщення № 62,65 по пр. Леніна, 44. Отже, посилання Відповідача на те, що до договору № 60122 від 01.07.2012 року включено приміщення по АДРЕСА_3, є безпідставними. Стосовно складання актів відсутності опалювальних приладів у спірному приміщенні. При укладенні з ОСОБА_1 договору № 379 від 01.12.2003 року було прийнято теплове навантаження відповідно до „Розрахунку теплового навантаження", наданого відповідачем. Зазначений розрахунок було здійснено після реконструкції приміщення, тільки на тепловтрати від транзитного трубопроводу, який проходить по приміщенню Відповідача. Тобто, на момент укладення Договору № 379 від 01.012.2003 року в приміщенні вже були відсутні опалювальні прилади, у зв'язку з чим Договір було укладено із зазначенням теплового навантаження від ізольованого транзитного трубопроводу. 08.12.2003 року на адресу Жовтневої Філії Концерну „МТМ" надійшов лист від ОСОБА_7 за № 0712/а, про направлення представника Філії для складання актів про відсутність опалювальних приладів в тому числі, в приміщенні АДРЕСА_3. 14.12.2010 року на адресу ОСОБА_7 було направлено відповідь, в якій зазначалось про відсутність договірних відносин з ОСОБА_7 стосовно постачання теплової енергії в приміщення по АДРЕСА_3 та вимогою надати документи, які підтверджують право власності ОСОБА_7 на приміщення № 81 по АДРЕСА_3. Відповіді на лист № 1589 від 10.12.2010 року з витребуваним документами на адресу Жовтневої Філії Концерну „МТМ" не надходило. У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи теплове навантаження, зазначене в договорі № 379. була відсутня підстава для складання з ОСОБА_7 акту відсутності опалювальних приладів в приміщенні по АДРЕСА_3. Нарахування за позовний період по договору № 379 від 01.12.2003 року проводились згідно теплового навантаження тільки від ізольованих транзитних трубопроводів. Стосовно отримання інформації про зміну власника спірного приміщення. Згідно журналу вхідної кореспонденції за 2009, 2010 роки на адресу Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району не надходили листи за № 03-12/09 від 03.12.2009р. та б/ від 10.03.2010 року. Також, при ознайомленні з матеріалами справи, Позивач звернув увагу на наступне: Листи на адресу Філії Концерну „МТМ" Жовтневого району, копії яких Відповідач надав

до матеріалів справи, не містять позначки про додання до листа документів, що

підтверджують зміну власника приміщення по АДРЕСА_3. Копія договору № 600122 від 01.07.2011 року, копію якого Відповідач додав до матеріалів

справи не містить Додатків 1,2, саме в яких зазначено об'єкт, на який постачається теплова

енергія, а Додаток № 4 містить запис - „АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4", який відсутній в

редакції договору, що направлявся на адресу ОСОБА_7 та який було укладено згідно

рішення по справі № 2-3142/2011, № 2/818/637/2012. Рішення від 20.12.2010 року по справі 24/274д/10нестосуєтьсяприміщенняпопр.Леніна 36, так як предметом розгляду даної справи було спонукання ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу теплової енергії тільки на приміщення по пр. Леніна, 44. Підсумовуючи вищевикладене, Позивач вважає, що всі доводи Відповідача викладені в запереченні є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечать поняттю - „належні докази" (ст. 34 ГПК України). Відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував обставини, на які він посилається. Позивач вважає, що заявлені позовні вимоги до Відповідача обґрунтовані, базуються на умовах укладеного Договору та нормах чинного законодавства України регулюючих порядок укладання, зміни та розірвання договорів.

Позивач надав доповнення до пояснень, де зазначив наступне: Стосовно укладання договору № 600379 від 01.02.2010 року. 26.02.2010 року Філія концерну „МТМ" Жовтневого району направила на адресу ОСОБА_1 лист про укладення договору на теплопостачання на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: пр. Леніна, 44, яке належало ОСОБА_1 на праві власності. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 належало ще одне приміщення, розташоване на території Жовтневого району, а саме: по АДРЕСА_3, Концерн „МТМ" запропонував споживачу укласти договір купівлі-продажу теплової енергії на загальне теплове навантаження на приміщення по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4. Концерн „МТМ" направив Відповідачу проект зазначеного договору з пропозицією розглянути та підписати, а також надати відповідні правовстановлюючі документи для укладення договору (направлення договору № 600379 від 01.02.2010 р. підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 249 від 26.02.2010). Однак ОСОБА_1 відповіді на дану пропозицію не надав, договір не підписав. Таким чином, договір № 600379 від 01.02.2010 р. укладено не було. Також Позивач доповнює матеріали справи витягами з журналів реєстрації вхідної кореспонденції за період 02.12.2009 р. - 16.12.2009 р., та 10.03.2010 р. - 15.03.2010 р., які свідчать про те, що Філія Концерну „МТМ" Жовтневого району не отримувала від ОСОБА_1 листи від 03.12.2009 р. та від 10.03.2010 р.

Від відповідача надійшли заперечення на позову заяву, в яких зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав: відносини в галузі теплопостачання врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про теплопостачання»та «Правилами користування теплової енергії»(надалі - Правила), затвердженими Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р. Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання»встановлено, що споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальним організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами, та зобов'язаний своєчасні укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа або юридична особа, яка є власником будівлі, або наймачем приміщення, яка саме використовує теплову енергію відповідно до договору. Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальних організацією. В силу ч. 4 ст. 275 ГК України, виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укладати договори енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання теплової енергії. Згідно п. п. 8, 9, 10 Правил, для приєднання споживача до системи теплопостачанні повинен саме споживач подати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов під час розроблення яких повинні бути визначені, зокрема, джерело теплової енергії, розрахунок теплового навантаження, місце приєднання до теплових мереж теплопостачальника, меж відповідальності сторін за договором та балансоутримувачем теплових мереж. Але, всупереч вищевказаних Правил та вимогам Закону України «Про теплопостачання»позивач примушує відповідача, який не є споживачем теплової енергії та не є ні власником, ні орендарем приміщень, виплатити борги по договору № 379 «Про постачання теплової енергії гарячій воді»від 01.12.2003р. (надалі - договір), який припинив свою дію згідно п. 10.2.6 договору у зв'язку ліквідацією сторони. Припинення дії договору підтверджується відсутністю додаткових угод до договору у зв'язку з розірванням договору-доручення Повіреного, а також вимогам: п. 11.1 договору, який свідчить: «Ні одна сторона не вправі передати свої права та обов'язки по договору третій стороні без письмової згоди сторін». Також припинення дії договору підтверджується листом саме позивача за № 249 від, 26.02.2010р. з вимогою укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 600379 від 01.02.2010р. на приміщення по пр. Леніна, буд. 36 та пр. Леніна, буд. 44. Крім того, позивач був проінформований відповідачем про те, що він не є ані власником, ані орендарем вищевказаних приміщень листом № б/н від 03.03.2010р. на ім'я директор ОСОБА_8. Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчать про те, що позовні вимоги про стягнення боргу з відповідача не підлягають задоволенню. Просить в задоволені позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі Жовтневого району»відповідач просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач надав суду додаткові письмові заперечення, де вказав наступне: пунктом 3 «Правил користування теплової енергії»(надалі - Правила), затвердженими Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007р. передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа або юридична особа, яка є власником будівлі, або наймачем приміщення, яка саме використовує теплову енергію відповідно до договору. Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Ця норма закону підтверджує необґрунтованість вимог Позивача, так як договір №379 від 01.12. 2003р. не є договором купівлі-продажу теплової енергії та згідно Постанови Кабінету міністрів України з 2005 року припинив свою дію. Припинення договору №379 від 01.12. 2003р. підтверджується також відсутністю додаткових угод про узгодження заміни сторони по договору, а також вимогами Позивача до Відповідача укласти договір №600379 від 01.02.2010р. (копія надається), в якому враховані приміщення по пр. Леніна, 36 та пр. Леніна, 44. Доречи договором №379 від 01.12.2003 теплопостачання було враховано на приміщення по пр. Леніна, 36 та пр. Леніна, 44 також як і по договору №600379 від 01.02.2010р., що підтверджується самим Позивачем, який надавав рахунки за спожиту теплову енергію згідно особистого рахунку №379/1 (копії надаються). Також, факт припинення дії договору №379 підтверджується самим Позивачем, а саме його зверненням в 2010 році до Господарського суду Запорізької області про зобов'язання Відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Господарським судом Запорізької області була розглянута ця справа (№24/274/д/10) і було прийнято рішення - в позовних вимогах Позивача відмовити в повному обсязі, так як на той час Відповідач вже не був споживачем теплової енергії, так як він не був ані власником, ані орендарем вищевказаних приміщень (копія рішення суду додається). Крім того Позивач був неодноразово проінформований Відповідачем, що він не є споживачем теплової енергії, так як він не є ані власником, ані орендарем цих приміщень, що підтверджується листами Відповідача на адресу Позивача від 03.12.2009р. та 10.03.2010р., та листом № 0712/а від 07.12.2010р. саме власника цих приміщень, а саме фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, яка з 09.06.2009р є власником цих приміщень (копії надаються). Власність вищевказаних приміщень підтверджується копіями Витягу «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно»від 06.07.2009р. та від 08.07.2009р. (копії додаються) та з укладеного договору «Купівлі-продажу теплової енергії» за №600122 від 01.07.2011р. (копія додається), який укладений між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10, який на сьогодні є діючим та виключаючим можливість існування договору №379, який вже припинив свою дію згідно чинного законодавства умовам договору. Просить в задоволені позову відмовити.

За заявою представника позивача строк розгляду справи був продовжений до 28.11.2012р. Розгляд справи двічі відкладався.

19.11.2012р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що заяви про зменшення розміру позовних вимог підлягають задоволенню з наступних підстав:

01.12.2003 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання теплової енергії № 379, з додатковими угодами (надалі -договір).

Згідно до п.10.1. договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами та діє з 01.12.2003 року по 30.11.2008 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Відповідач не надав суду доказів розірвання договору у двосторонньому порядку або за рішенням суду.

Оскільки між сторонами не було досягнуто взаємної згоди про розірвання договору, він є чинним для сторін, у т.ч. на день розгляду справи.

За умовами пункту 1.2 договору, позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з витратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача, за встановленими тарифами в термін, передбачений цим договором.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року теплову енергію на загальну суму 865 грн. 26 коп., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками за відповідні місяці (ар. с. 23-48) та заявами про зменшенням позовних вимог.

Згідно з п. 6.3 договору, позивач після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт наданих послуг та податкову накладну. Відповідач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його позивачу.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу теплову енергію, направив відповідачу акти приймання -передачі теплової енергії, рахунки на оплату, про що свідчать відповідні реєстри відправки кореспонденції, списки згрупованих поштових відправлень та фіскальні чеки поштових відділень за спірний період (ар. с. 49-61).

Акти, рахунки та докази їх направлення відповідачу знаходяться в матеріалах справи.

При цьому, в актах приймання-передачі теплової енергії вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідач акти за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року оформленими позивачу не повернув, письмові заперечення щодо наданих позивачем актів не надав.

Таким чином, акти за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року вважається погодженими і є підставою для проведення оплати.

Відповідно до п. 6.5 договору споживач (відповідач по справі) зобов'язався до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації (позивачу по справі) суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, вартість спожитої теплової енергії в сумі 865 грн. 26 коп. не оплатив.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 865 грн. 26 коп. є обґрунтованими.

Пунктом 3.2.2 договору чітко передбачено обов'язок відповідача виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах, згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, відповідач обов'язок щодо проведення своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію не виконував.

Згідно з п. 7.2.3 договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1,0 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Але статтею 3 цього Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що стаття 1 вказаного Закону передбачає, що сторони в договорі вправі передбачити будь -який розмір пені, тобто цій Закон не встановлює обмежень щодо визначення сторонами розміру пені в договорі, але статті 3 цього Закону обмежує розмір пені, який підлягає стягненню і він не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься також у ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України.

В силу приписів статті 9 ЦК України, статті 4 ГК України положення частини другої ст. 343 ГК України, якою обмежено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, підлягає переважному застосуванню перед положеннями частини другої статті 552 ЦК України, якою сторонам дозволяється збільшити в договорі розмір неустойки, встановлений законом.

В частині 2 статті 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду України 11/103 від 24.10.2011р. по справі № 25/187 встановлено: "яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ".

Позивач нарахував пеню з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких підстав, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 48 грн. 49 коп.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, в зв'язку з інфляційними процесами в державі, з відповідача підлягає стягненню інфляції витрати в сумі 3 грн. 92 коп. та 3% річних в сумі 15 грн. 99 коп.

Заперечення відповідача не приймаються судом на підставі вищевикладеного, а також у зв'язку із наступним:

Згідно спірному договору про постачання теплової енергії № 379 від 01.12.2003р. теплова енергія поставлялась за адресою: АДРЕСА_3.

На момент укладання спірного договору про постачання теплової енергії № 379 від 01.12.2003р. відповідач був власником нежитлового приміщення У111 літ А-4, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі - продажу державного майна шляхом викупу № 525 від 05.11.2001р..

Відповідач надав суду ксерокопію Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.07.2009р., згідно якому з цієї дати власником вказаного вище приміщення зареєстрована ОСОБА_7 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Вказана ксерокопія не завірена належним чином, а тому не може бути належним доказом. Оригінал Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.07.2009р. суду відповідачем не був наданий.

Відповідач не надавав позивачу копію Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.07.2009р. про зміну власника спірного приміщення.

Більш того, зміна власника не є підставою для не оплати відповідачем теплової енергії, оскільки спірний договір автоматично не перестає діяти. Договір не був розірваний сторонами. Оскільки спірний договір у встановленому законом порядку не був розірваний, то він продовжує діяти, відповідно до п. 10.1 договору.

Відповідач безпідставно вважає, що відповідно до п. п. "б" п. 10.2 спірного договору №379 від 01.12.2003р. договір припинив свою дію в результаті ліквідації позивача. По-перше, в п. п. "б" п. 10.2 договору зазначено, що у разі ліквідації сторін договір зупиняє свою дію, а не припиняє свою дію, по -друге, позивач не ліквідований. Стороною по договору являється Концерн "Міські теплові мережі". Концерн включений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, щ підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру. КП "теплові мережі Жовтневого району не являвся стороною спірного договору, а являвся лише повіреним, який від імені та за дорученням Концерну "Міські теплові мережі" уклав спірний договір, а не від свого імені. Ліквідація повіреного не вважається ліквідацією сторони договору, оскільки сторона договору - Концерн не ліквідована .

Згідно п.11.1 договору ні одна сторона не вправі передавати свої права та обов'язки третьої стороні без письмової згоди сторін.

Концерн "Міські теплові мережі не передавав третьої стороні свої права та обов'язки.

Відповідно до п. 10.3 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Більш того, пунктом 10.5 договору передбачено, що у разі ліквідації, реорганізації однієї з сторін договору, згідно з відповідним законодавством України, споживач не звільняється від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Згідно спірному договору саме відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати теплову енергію.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 3.2.3 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язаний повідомляти енергопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання підключені до тепло споживання, займану площу орендарів, тощо, а також про квартири, які переведені у нежилий фонд.

Більш того, згідно п. п. 3.2.5 п. 3.2 договору споживач зобов'язався повідомляти енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно -правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також не пізніше, як до 25 числа поточного місяця, про зміну користувачів приміщень, площу приміщень, теплове навантаження на опалення та гаряче водопостачання, та теплових мереж споживача (субспоживачів).

Відповідач про зміну свого містознаходження позивача не повідомив. Також відповідач не повідомив позивача до 25 числа поточного місяця, про зміну користувачів приміщень.

Відповідач посилається на те, що листом від 03.03.2010р. б/н повідомив позивача про те, що він вже не являється ні орендарем, ні власником приміщення і не являється споживачем теплової енергії. Відповідач не надав суду лист від 03.03.2010р. б/н та докази направлення його позивачу.

Фактично відповідачем наданий суду лист б/н від 10.03.2010р., але згідно реєстру на відправку замовлених листів № 2385 від 10.03.2010р. поштова кореспонденція була направлена за адресою: АДРЕСА_5, а позивач фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 а. Більш того, в реєстру на відправку замовлених листів № 2385 від 10.03.2010р. не зазначено про те, що був направлений саме лист б/н від 10.03.2010р.

В судовому засіданні при дослідженні реєстру на відправку замовлених листів № 2385 від 10.03.2010р. було звернуто увагу на те, що фактично лист від 10.03.2010р. був направлений за адресою: АДРЕСА_5, а позивач фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 а. , відповідач дописує від руки букву "а" і надає суду цій же реєстр, де буква "а" після слів "АДРЕСА_5" вже дописана. Таким чином, відповідачем надані два екземпляра реєстру на відправку замовлених листів № 2385 від 10.03.2010р., в одному з них буква "а" дописана, а в іншому не дописана.

За таких підстав, відповідач не довів суду факт направлення позивачу листа б/н від 10.03.2010р.

Наданий відповідачем лист № 03-12/09 від 03.12.2009р. адресований директору Філіалу Жовтневого району, а в фіскальному чеку вказано, що він направлений Концерну "Міські теплові мережі".

Більш того, в цих листах відповідач не вказує причину по який він на день направлення цього листа перестав бути орендарем, власником приміщення і не являється споживачем теплової енергії, і хто фактично став орендарем або власником приміщення та споживачем теплової енергії.

Наданий відповідачем лист № 0712/а від 07.12.2010р. від ПП ОСОБА_7 не може бути прийнятий, оскільки ПП ОСОБА_7 не є стороною по справі.

Надані відповідачем документи не завірені належним чином, а тому не можуть являтися належними доказами. Оригінали документів не були надані суду відповідачем.

В фіскальному чеку та в реєстрі не зазначено, що надіслані були саме ці листи. Описи вкладення в цінний лист не були надані суду.

Фактично сім'я Маловичко в м. Запоріжжі має дуже багато об'єктів нерухомості, і до будь якого фіскального чеку може виготовити будь якої лист будь якого змісту.

Слід відмітити, що відповідач не надав суду доказів, що він вказав позивачу причину, згідно якої він перестав бути власником або користувачем приміщення, та не надав суду доказів того, що він повідомив позивачу про те, що власником приміщення стала ОСОБА_7.

Суд вважає, що відповідач навмисно не зазначив в своїх листах про зміну власника майна, щоб позбавити позивача можливості укласти з новим власником договір на постачання теплової енергії , а відповідно для звільнення нового власника від оплати за теплову енергію.

Позивач надав суду витяги з журналів реєстрації вхідної кореспонденції за період 02.12.2009 р. - 16.12.2009 р., та 10.03.2010 р. - 15.03.2010 р., які свідчать про те, що Філія Концерну „МТМ" Жовтневого району не отримувала від ОСОБА_1 листи від 03.12.2009 р. та від 10.03.2010 р.

Більш того, пунктом 10.6 договору передбачено, що навіть у разі розірвання договору оренди між споживачем та власником приміщення, а також при продажі власного приміщення іншому власнику, споживач не звільняється від обов'язку повної оплати за спожиту теплову енергію.

Слід відмітити, що представник відповідача неодноразово питався ввести суд в оману. Як вже було зазначено вище, відповідач підроблював документи. Крім того, спочатку представник відповідача заявив, що на день укладання спірного договору, ПП ОСОБА_1 орендував спірне приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Але, позивач надав суду договір купівлі -продажу державного майна шляхом викупу № 525 від 05.11.2001р., згідно з яким відповідач являвся власником спірного приміщення. Цій договір купівлі -продажу відповідач сам надавав позивачу при укладанні спірного договору, що підтверджується супровідним листом №22-12 від 22.12.2003р.

Крім цього, до додаткових заперечень відповідач надав договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №600122 від 01.07.2011р. з додатками, який підписаний відповідачем. В додатках до цього договору відповідач самостійно дописав адреси приміщень, вказав в тому числі адресу: АДРЕСА_3.

Але, фактично проект договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № №600122 від 01.07.2011р. був направлений позивачем відповідачу 20.07.2011р. без зазначення цієї адреси. Відповідач на вимогу суду, не надав доказів направлення позивачу підписаного проекту договору в цієї редакції. Фактично проект договору не був підписаний відповідачем, в зв'язку з чим, позивач звертався в Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя з позовною заявою про спонукання відповідача укласти вказаний договір. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2012р. № 22-2694/12 ОСОБА_7 була зобов'язана укласти договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №600122 від 01.07.2011р. В рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.02.2012р. та в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2012р. по справі № 22-2694/12 зазначений адрес приміщення АДРЕСА_4. Приміщення, яке знаходиться за адресою : АДРЕСА_4 не має відношення до спірного договору.

Оскільки ОСОБА_1 належало на праві власності два приміщення, розташоване на території Жовтневого району, а саме: по АДРЕСА_3, та по АДРЕСА_4, Концерн „МТМ" запропонував споживачу укласти один договір купівлі-продажу теплової енергії на загальне теплове навантаження на приміщення по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4. Концерн „МТМ" направив відповідачу проект зазначеного договору з пропозицією розглянути та підписати, а також надати відповідні правовстановлюючі документи для укладення договору (направлення договору № 600379 від 01.02.2010 р. підтверджується наявним в матеріалах справи листом № 249 від 26.02.2010). Однак ОСОБА_1 проект договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 600379 від 01.02.2010р. не підписав, що підтверджується наданої відповідачем ксерокопією цього договору. Оригінал цього проекту договору відповідач надавав суду в судовому засіданні для огляду. За таких підстав вказаний договір так не був підписаний сторонами.

Також відповідач безпідставно посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010р. по справі № 24/274д/10, оскільки в цьому рішенні також зазначена адреса приміщення АДРЕСА_4, яке не має відношення до спірного договору.

Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1; адреса за договором: 69035, АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р № 26001006832001 в АБ „Муніципальний", МФО 313537) на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії - Запорізьке обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України", МФО 313957) основний борг в сумі 865 грн. 26 коп., пеню в сумі 48 грн. 49 коп., 3 % річних в сумі 15 грн. 99 коп., інфляційні витрати в сумі 3 грн. 92 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 548 грн. 06 коп. Надати наказ.

Повне рішення складено 19.11.2012р.

Суддя Л.С. Місюра