Рішення № 27598131, 23.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.12 р. Справа № 5006/32/130пн/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача 1-2: не з'явився

у справі за позовом: Донецької Єпархії Української Православної Церкви, м. Донецьк

до відповідача 1: Ворошиловської районної в місті Донецьку ради

2: Донецької міської ради, м. Донецьк

про визнання права власності

Позивач, Донецька Єпархія Української Православної Церкви, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Ворошиловської районної в місті Донецьку ради та Донецької міської ради про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він на земельній ділянці, яка знаходиться у нього на праві постійного користування, самочинно побудував об'єкти нерухомості, також посилався на те, що таке будівництво не впливає (не порушує) на права та охоронні інтереси третіх осіб.

Відповідачі в судові засідання не з'явились відзиву на позовну заяву не надали. За таких обставин, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріа?ли справи, суд встановив.

Відповідно до рішення Донецької міської ради №12/27 від 12.02.1992р., Донецько-Слов'янській Єпархії Української православної церкви була відведена земельна ділянка загальною площею 1,6 га для проектування та будівництва кафедрального собору у сквері Горького у Ворошиловському районі м. Донецька.

В подальшому, на підставі зазначеного рішення Донецько-Слов'янській Єпархії Української православної церкви було видано державний акт (серія Б №004186) на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 1,6га для проектування та будівництва кафедрального собору.

В подальшому, позивачем на земельній ділянці, яка знаходяться у нього на праві постійного користування, самочинно (без отримання відп?овідного дозволу) був побудований об'єкт нерухомості, а саме: житловий будинок літ. Г-4, загальною площею 2834,6кв.м.

У 1997 р. Позивач отримавши відповідний дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецька № 97/25, розпочав будівні роботи об'єктів нерухомості.

Так, були збудовані наступні об'єкти нерухомості: будівля Свято-Преображенського собору, загальною площею 3908,9 кв.м., адміністративно-побутова будівля, загальною площею 230,2 кв.м., будівля сторожки, загальною площею 46,1 кв.м.

На зазначені об'єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності у відповідності з діючим на той час законодавством України.

26.12.2011 р. спірне майно було проінвентаризовано та за даними КП БТІ Ворошиловського району м. Донецька складається з житлового будинку літ. Г-4, загальною площею 2834,6 кв.м., розташованого за адресою пл. Соборна, буд. 1, м. Донецьк п?ро що свідчить інвентаризаційна справа, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи (арк. справи 49-60).

У те?хнічному висновку, наданому приватним акціонерним товариством «Науково-дослідний проектний територіальний інститут» «Донбасцивільпроект імені О.М. Травкіна» (ліцензія АВ № 314395), за?значено, що виконані будівельні роботи відповідають чинним Будівельним нормам і правилам, забезпечують необхідний рівень захисту конструкцій будівлі і їх експлуатаційну надійність. Дефектів і пошкоджень, щ?о свідчать про зниження несуч?ої здатності конструктивних? елементів будівель не виявле?но. При будівництві не порушен?і санітарно-гігієнічні вимог?и та умови пожежної безпеки.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт) у позивача, обумовлює його звернення до суду з позовом, щодо реалізац?ії ним прав власника на спірне? майно.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не за?боронені законом. Право власн?ості вважається набутим прав?омірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництва (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.

Суд, окремо, зазначає, що приписи ст. 331 ЦК України, яка встановлює, що право на новозбудоване нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію, в даному випадку не застосовуються, оскільки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є виключною компетенцією судових органів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 328, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 16, 328, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецької Єпархії Української Православної Церкви м.Донецьк про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати право власності за Донецькою Єпархією Української Православної Церкви м. Донецьк, (83062, м. Донецьк, вул. Тушинська, 7, код ЄДРПОУ 19380488) на об'єкт нерухомості: житловий будинок літ. Г-4, загальною площею 2834,6 кв.м, розташований за адресою: м. Донецьк, пл. Соборна, буд.1.

Повний текст рішення підписаний 28.08.2012р.

Рішення набирає законної сили 10.09.2012р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.