увійти
УКР
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"18" жовтня 2006 р. справа № 4/245
.
За позовом Прокурора Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Заставна”
про стягнення податкового боргу на активи платника -6150,23 грн.
Суддя О. Г. Проскурняк
Секретар судового засідання О.С. Тинок
Представники:
Від позивача -Кривохижа В.М.
Від відповідача - не з'явився
В засіданні приймав участь прокурор Ягодінова І.М.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставнівському районі звернувся з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Заставна” про стягнення податкового боргу у сумі 6150,23 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідачем в порушення Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 3 липня 1998 року N 727/98” несвоєчасно подавались розрахунки сплати сум єдиного податку, про що складено акт від 20 лютого 2006 року. У результаті чого відповідно до підпункту 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2118- ІІІ прийнято податкове повідомлення рішення № 15/15-21443888 від 20 лютого 2006 року згідно якого визначено податкове зобов'язання по штрафних санкціях у сумі 680,00 грн. з яких 23 лютого 2006 року відповідач сплатив 340,00 грн. Далі прокурор стверджує, що на підставі акту перевірки № 127/16-21443888 від 10 квітня 2006 року, встановлено порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання. На підставі даного акту та до підпункту 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2118- ІІІ прийняті податкові повідомлення рішення № 0001121530/0, № 0001131530/0, № 0001141530/0 від 10 квітня 2006 року, відповідно до яких відповідачу визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 5810,32 грн. Далі прокурор стверджує, що згідно статті 3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2118- ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідач пояснення на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду.
Не з'явлення у судове засідання представника відповідача та не надання пояснень на позовну заяву не перешкоджає вирішення спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані прокурором та позивачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
10 квітня 2006 року позивачем проведено перевірку щодо порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, про що складено акт № 127/16-21443888.
За результатами перевірки встановлено порушення відповідачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.
10 квітня 2006 року на підставі даного акту та підпункту 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2118- ІІІ прийняті податкові повідомлення рішення № 0001121530/0, № 0001131530/0, № 0001141530/0 відповідно до яких відповідачу визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 5810,32 грн.
Як вбачається з корінця свідоцтва, відповідач обрав у 2005 році спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції.
Пунктом 5 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва від 3 липня 1998 року N 727/98 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
20 лютого 2006 року позивачем складено акт, згідно якого встановлено порушення термінів подання розрахунків сплати єдиного податку.
20 лютого 2006 року на підставі даного акту та підпункту 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2118- ІІІ прийнято податкове повідомлення рішення № 15/15-21443888 відповідно до якого відповідачу визначено податкове зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 680,00 грн. з яких 23 лютого 2006 року відповідач сплатив 340,00 грн.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2118- ІІІ визначено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідач означені податкові повідомлення рішення отримав та не оскаржив.
Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону № 2118 передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно статті 3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2118- ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Тобто, відповідач не сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання по штрафних санкціям у визначені Законом № 2118 строки, а тому зобов'язаний сплатити податковий борг у сумі 6150,32 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Керуючись статтями 94, 158, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з активів Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Агрофірма Заставна”, вулиця Грушевського,19, м. Заставна Чернівецька область, код 21443888, р/р 260062764 в ЧОД АППБ “Аваль” , МФО 356464 - 6150,32 грн. податкового боргу.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Відповідно до статті 185, частини першої - третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 60 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
