Постанова № 27589836, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 1622/2а-481/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 20.03.2012р. по справі № 1622/2а-481/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради

про визнання дій неправомірними та виплату державної допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

02.11.2010 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради (далі по тексту - УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, відповідач), в якому просила суд:

1. Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення при виконавчому комітеті Октябрської у м. Полтаві раді по нарахуванню та виплаті щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку.

2. Визнати право позивача на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму і стягнути з відповідача на користь позивача 10323 грн. 00 коп. - недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

3. Зобов'язати відповідача надалі виплачувати щомісячну державну допомогу по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений законодавством для дітей віком до 6 років.

4. У відповідності з ст.88 ЦПК України всі судові витрати стягнути з відповідача на користь Позивача.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 16.12.2010 року по справі № 1622/2а-481/12 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з 01 вересня 2008 року.

Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання дій неправомірними і виплату державної допомоги - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2008 року по 31 травня 2010 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради перерахувати та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 вересня 2008 року по 31 травня 2010 року, відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням проведених виплат.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 01 грн. 70 коп.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12, та постановити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ч.4 ст.1, п.3 розділу VІІІ "Прикінцеві положення", ст.ст.4, 14, 15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р. № 57 "Питання призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми". Стверджує, що щомісячна державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2008-2010 років виплачувалась позивачеві у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, ч.1 ст.15, п.3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", а також Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751.

З огляду на приписи ч.8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в період з 01.09.2008 року по 31.05.2010 року повинен був виплачувати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"), тобто, у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначеної допомоги за період з 01.09.2008 року по 31.05.2010 року, а також зобов'язав відповідача здійснити перерахунок позивачеві недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.09.2008 року по 31.05.2010 року.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12 такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом 02.11.2010 року із вимогами до суб'єкта владних повноважень (УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради) щодо захисту її порушених прав на отримання допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку згідно зі ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", що мали місце з 01.09.2008 року.

З аналізу положень преамбули Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.

З урахуванням приписів ст.2 КАС України та беручи до уваги зміст правової природи виплат, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає захисту в межах річного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто, перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010 року.

Оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.).

Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.

Слід відмітити, що порушення, на думку позивача, її прав щодо призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні позивачкою суми допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 з 01.09.2008 року.

Таким чином, кожного разу при отриманні щомісячних виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач була обізнана про порушення своїх прав та мала змогу звернутись до суду за їх захистом.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (02.11.2010 р.), річний строк на звернення до суду з позовом (02.11.2009 р.) та період, за який позивач просить суд захистити його права (з 01.09.2008 року), колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у разі їх порушення підлягали б захисту в межах річного строку, починаючи з 02.11.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та безпідставно, незважаючи на відсутність доказів поважності причин пропуску цього строку, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 за період з 01.09.2008 року по 01.11.2009 року.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 за період з 01.09.2008 року по 01.11.2009 року.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, постанова Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 - за період з 01.09.2008 року по 01.11.2009 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов у зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.

Відносно позовних вимог про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку за період з 02.11.2009 року по 31.05.2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 є матір`ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно довідки № 292 від 01.06.2010 року ОСОБА_1 отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з липня 2008 року, в тому числі з серпня 2009 року - в розмірі 130,00 грн. щомісячно (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не працює, отже, не є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

Тобто, правовідносини щодо призначення та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною врегульовані нормами Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", а також ч.2 ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", які діяли в період, зокрема, з 02.11.2009 року по 31.05.2010 року, допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Слід відмітити, що такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми" від 27.12.2001 року № 1751 (надалі -Порядок № 1751).

Пунктом 22 Порядку № 1751 передбачено, що відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про обов`язок УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради нараховувати та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням і похованням», з огляду на таке.

Як вбачається з преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням і похованням», цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням і похованням» загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 даного Закону суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик.

У свою чергу, як визначено пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням і похованням», застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на час призначення допомоги по догляду за дитиною не працює, не навчається, трудової книжки не має, на обліку в міському центрі зайнятості не перебуває підприємницькою діяльністю не займається, про що позивач власноручно зазначила у заяві про призначенні допомоги (а.с.46).

Тобто, позивач не є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а відтак, дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені народженням і похованням» на неї не поширюється.

Щодо доводів позивача про обов`язок УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради нараховувати та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч.1 ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" у редакції, що діяла до 28.12.2007 року, у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, у зв`язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та "Про Державний бюджет України на 2010 рік" звужено обсяг її прав щодо отримання вказаної допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік", Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача, зобов`язання УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми"( у редакції, чинній до 28.12.2007 року), оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дитини у розмірах відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів констатує, що виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягають застосуванню положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про Державний бюджет України на 2010 рік", які було прийнято пізніше дати втрати чинності пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, яким було внесено зміни до ч.1 ст.15, п. 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Таким чином, з урахуванням приписів наведених законів, розмір допомоги позивачеві по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинен здійснюватись у відповідності до положень Порядку № 1751, що і було зроблено відповідачем по справі.

Довідкою УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 01.06.2010 року підтверджено, що позивачем отримано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: за вересень 2009 року - травень 2010 року - у розмірі 130,00 грн.

Відповідно до ч.2 п.19 Порядку № 1751 виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.

Згідно з ч.3 п.22 Порядку № 1751 для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).

Позивачем до суду ані першої, ані апеляційної інстанції не надано доказів надання вищевказаних документів до УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради.

Таким чином, підстави для перерахунку позивачеві розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідача були відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України, з дотриманням ч.3 ст.2 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.11.2009 року по 31.05.2010 року.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а постанова Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12 - скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УПСЗН виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.11.2009 року по 31.05.2010 року та залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.09.2008 року по 01.11.2009 року.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 198, 200, 205, 207, 209 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради - задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 20.03.2012 року по справі № 1622/2а-481/12 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання незаконним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 02.11.2009 року по 31.05.2010 року - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про визнання незаконним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.09.2008 року по 01.11.2009 року - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.