Постанова № 27587401, 17.09.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв.

17.09.2012 р. Справа № 2а-3554/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К. А.,

представників:

від позивача: Прожейко К.С., довіреність б/н від 01.08.12р.,

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 14/9/10-021 від 30.03.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Коблево»(вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000590040 від 19.12.2011р.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000590040 від 19.12.2011р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Коблево» суму сплаченого судового збору в розмірі 326 грн. 03 коп. відповідно до платіжного доручення № 7282 від 25.06.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17 вересня 2012 р. Справа № 2а-3554/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К. А.,

представників:

від позивача: Прожейко К.С., довіреність б/н від 01.08.12р.,

від відповідача: Моторний О.С., довіреність № 14/9/10-021 від 30.03.12р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Коблево»(вул. Одеська, 6, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453)

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017)

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000590040 від 19.12.2011р.

Відкритим акціонерним товариством «Коблево»пред'явлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000590040 від 19.12.2011р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених у позові (а.с. 3-6), наданих доказах та усних поясненнях представника.

Відповідач позовні вимоги не визнав (а.с. 116), зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000590040 від 19.02.2011р прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

У судовому засіданні 17.09.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

в с т а н о в и в:

02.12.11р. посадовими особами СДПІ ВПП у м. Миколаєві була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Коблево»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10р. по 30.06.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки було складено Акт №994/40/00413966 від 02.12.11р. (а.с.23-100), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

- пунктів 213.1.6, п. 213.1 статті 213; п. 214.6, ст. 214 ПК, п. 4.1, п.п. 7.1 Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010, п. 1.1.2 п. 2.1 Збірника «Втрати сировини при виробництві виноробної продукції», затвердженого ДААК ДПА України 12.04.2004р., п. 2 наказу Мінагрополітики України від 27.05.2004р. № 191 «Про затвердження форм обліку виробництва алкогольних напоїв», що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання у сумі 32 602, 80 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000590040 від 19.12.2011 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 32 602,80 грн. , з яких за платежем «Акцизний податок із вироблених в Україні товарів , виноробна продукція »- 26 082,24 грн., та сплату штрафних санкцій в сумі 6 520,56 грн. (а.с.11).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Актом перевірки встановлено порушення:

- підпункту з) пункту 4.1 Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010 (інвентаризація вин виноградних та іншої продукції в цехах розливу проводиться щомісячно);

- згідно п.1.1.2. Збірника «Втрати сировини при виробництві виноробної продукції», затвердженого ДАДК ДПА України 12.04.2004р., фактичні втрати виноробної продукції визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або виноробної продукції з даними бухгалтерського обліку. їх списання в межах встановлених норм здійснюється керівником підприємства за документами, що засвідчують проведення технологічного процесу з урахуванням обсягів продукції;

- вимог п. 2 наказу Мінагрополітики України від 27.05.2004р. № 191 «Про затвердження форм обліку виробництва алкогольних напоїв», яким зазначено «Вважати такими, що не застосовуються на території України, форми N П-36, N П-38, затверджені Мінхарчопромом СРСР 2 липня 1980 року», підприємством за період з 01.01.2010р. по 04.01.2011р. щоденні звіти про роботу цеху розливу оформлювалися по формі № П-36.

Як зазначено в Акті перевірки на стор.70-71 (а.с.92-93), відповідач стверджує про відсутність у позивача актів інвентаризації продукції у цеху розливу за період охоплений перевіркою. Однак це протиречить Акту перевірки (стор.69), відповідно до якого встановлено, що розрахункові втрати при розливі готової продукції заносилися у форму № П-51 та списані за результатами інвентаризації станом на 01.08.2010 року.

Відповідно до п.1.1.2. Збірника фактичні втрати визначаються шляхом проведення інвентаризації та порівняння фактичної наявності сировини або виноробної продукції з даними бухгалтерського обліку. Відповідач посилаючись на понаднормативні втрати не надає суду будь-якого обґрунтування щодо неправильності визначення норми втрат при розливі виноматеріалів у пляшку 0,75л. та 0,70л. Крім того, в Акті перевірки та повідомлені-рішенні відсутні посилання на норми права відповідно до яких порушення Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості дає підстави для розрахунку грошових зобов'язань по акцизному податку.

Пунктом 1.3. Інструкції про проведення інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості КД У 00011050-15.9-2:2010 (надалі Інструкція) передбачено випадки, коли інвентаризація проводиться в обов'язковому порядку. Відповідно до п.п.б п.4.1. Інструкції інвентаризація на ПАТ «Коблево»відбувається не менше двох разів станом на 01 серпня та 01 грудня (наявність проведення інвентаризації на ПАТ «Коблево»підтверджується актом перевірки стор. 69). Крім того, згідно п.п.7.1. Інструкції розрахунки гранично допустимих втрат при зберіганні і технологічній обробці (форми №П-50, П-51) складаються щомісячно і були представлені Відповідачу для огляду під час перевірки. Твердження Відповідача про безпідставне нарахування втрат при розливі готової продукції окремою графою у розрахунках технологічних втрат винопродукції по формі № П-51, є необгрунтованим, так як в зазначеній формі не конкретизуються види операцій, а виробник самостійно прописує вид операції відповідно до технології виробництва на конкретному підприємстві. Так, на ПАТ «Коблево»цех вторинного виробництва включає в себе цех розливу завдяки автоматичній системі фільтрації та розливу (стор.69 Акту).

Тож, ПАТ «Коблево», відповідно до п.п. а п.2.1. Збірника «Норм втрат сировини та матеріалів, діючих на підприємствах виноробної промисловості»правомірно застосовує норми втрат при розливі вин у пляшки з подальшим закупорюванням, обробкою, укладанням в ящики і подачею до складу готової продукції.

Нарахування граничнодопустимих втрат від кількості готової продукції являється більш детальним та чітким, оскільки охоплює всі процеси з виноматеріалів. Відповідач не наводить жодного розрахунку на підставі чого втрати від кількості готової продукції являються підставою для віднесення цих втрат до понаднормативних.

В Акті перевірки також зазначено, що перевіркою було встановлено факт понаднормативних втрат виноматеріалів та вермутів у при розливі ВАТ «Коблево» у кількості 4093,5 дал. на суму акцизного збору 17443,12грн.

Актом перевірки встановлено, що втрати при розливі вермуту в пляшки 1 літр нараховується по нормі 0,33% від кількості, що надійшла на дану операцію, тоді як згідно підпункту а) пункту 2.1 збірника норма 0,33% застосовується для скляних пляшок місткістю 0,5л; 0,7л; 0,75л; 0,8л. На підставі зазначеного відповідачем зроблено висновок про те, що нормативні втрати при розливі вермуту в скляні пляшки місткістю 1л., які складають 687,5 дал., є понаднормативними і відповідно позивачем порушено п.2 Постанови.

Суд також не погоджується з таким висновком на підставі наступного.

Відповідно до п.1.4. збірника при технологічних операціях, на які не встановлені норми втрат - втрати визначаються (фіксуються) спеціальними актами за участю лабораторії підприємства, де обґрунтовується необхідність проведення даної технологічної операції з подальшим затвердженням цих актів вищестоящою організацією.

Положення, визначене п.1.4. збірника кореспондується з ч.2 п.138.7. ст.138 Податкового кодексу України де зазначено, що норми втрат/витрат встановлюються КМУ. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм КМУ.

Отже, позивач, відповідно до чинного законодавства України -п.1.4. збірника та ч.2 п. 138.7. ст.138 Податкового кодексу України, при відсутності норм втрат при розливу продукції в пляшки місткістю 1 літр, мав право самостійно визначити такі норми.

Так, позивачем, відповідно до п.1.4. збірника, згідно наказу від 10.01.10р. №54, було створено комісію за участю фахівців корпорації Державного підприємства "Миколаївсадвинпром" для визначення втрат при розливі вин в пляшки місткістю 1л.

Відповідно до Акту №1 від 11.01.2010р. та Акту №2 від 29.01.10р. комісія визначила, що норма втрат при розливу вина в пляшку місткістю 1л. становить 0,33%.

Наказом №83 від 29.01.10р. позивачем було зафіксовано, що при розливі вин в пляшку місткістю 1 л. використовується норма втрат в розмірі 0,33% до кількості розлитого вина.

Крім того, судом взято до уваги, що вказана норма втрат підтверджується і наданим Міністерством аграрної політики України листом №38-16/748 від 04.01.11р., в якому зазначено, що норма втрат продукції під час розливу тихих вин та вермутів складає 0,33% від початкового об'єму, що надійшов на технологічну операцію (а.с. 103).

Таким чином, втрати по вермуту, розлитого в пляшки місткістю 1 л. за перевіряємий період, які з розрахунку нормативних втрат при розливі продукції - 0,33%, складають 4093,5 дал. не є понаднормативними втратами продукції, а втратами, які розраховані відповідно до п. 2 Постанови та підпункту 1.4. збірника.

Крім того, слід зазначити, що в Акті перевірки а. 70 (а.с. 92) здійснено розрахунок втрат за період з січень-липень 2010р., з якого вбачається, що втрати за вказаний період склали 4093,5 дал, з яких 2888,2 дал є втрати по виноматеріалах столових, 511,7 - по виноматеріалах кріплених, 693,6 - по вермутах. В Акті перевірки зроблено висновок про те, що 4093,5 дал. є понаднормативними. В той же час, судом встановлено, що в нараховані понаднормативні втрати в Акті перевірки включено і виноматеріали, які розлиті в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л., при цьому відповідачем не надано суду будь -якого обґрунтування щодо неправильності визначення норми втрат при розливі виноматеріалів в пляшку 0,75л та пляшку 0,70л.

Таким чином, до загальної кількості понаднормативних втрат відповідачем безпідставно включено й втрати, які мали місце при розливі в пляшку 0,75л. та пляшку 0,70 л. і які згідно положень Акту перевірки були розраховані без порушення норм п. 2 Постанови.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Частиною 2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятого рішення. В той же час, позивачем надано суду достатньо доказів правомірності своїх дій та порушення відповідачем порядку та форми прийняття рішення, помилкового розрахунку суми податку та штрафної санкції.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 0000590040 від 19.12.2011р.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Коблево»суму сплаченого судового збору в розмірі 326 грн. 03 коп. відповідно до платіжного доручення № 7282 від 25.06.2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 17 вересня 2012 року.