Постанова № 27587218, 04.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-1511/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О., Галушко О.І.,

за участю представників:

позивача -Агапутової Н.З., Дьяченка А.А., Стегар І.М.,

відповідача -Івашкіна О.В., Ніколаєва С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012 року №0000180222 та №0000190222.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ТОВ "Юнікс-С" та ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" оформлено відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар та надані послуги, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Крім того, зазначав про те, що контрагенти позивача, на час здійснення операцій з останнім, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, на думку позивача, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" укладено сторонами без наміру створення правових наслідків. Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "Юнікс-С" перераховано кошти на виконання договорів з даними контрагентами з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Крім того, посилалися на порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 310228 грн., а також пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 248182 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 03.11.2000р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.6) та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість, про що свідчать довідка та свідоцтво. (т.1 а.с.19,20).

Судом встановлено, що Кіровоградською об'єднаної державною податковою інспекцією на підставі наказу №25 від 30.03.2012р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»(т.1 а.с.62), який прийнятий на виконання постанови слідчого про призначення позапланової перевірки від 19.01.2012р. (т.2 а.с.243-246), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №11/22-2/31203749 від 12.04.2012р. (т.1 а.с.21-57)

Відповідно до даного акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Юнікс-С" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом -Закон №334/94-ВР, чинний на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 310228 грн., в тому числі за 9 місяців 2009 року на суму 128408 грн., за 2009 рік -189788 грн., за І півріччя 2010 року -8302 грн., за 9 місяців 2010 року -100217 грн., за 2010 рік -120440 грн.;

пп.пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 248182 грн., в тому числі, за липень 2009 року на суму 56708 грн., за серпень 2009 року -37269 грн., за вересень 2009 року -8747 грн., жовтень 2009 року -6707 грн., листопад 2009 року -25983 грн., грудень 2009 року -16417 грн., червень 2010 року -6642 грн., липень 2010 року -15613 грн., серпень 2010 року -25315 грн., вересень 2010 року -32603 грн., жовтень 2010 року -16178 грн. (т.1 а.с.21-57).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000190222 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 387785 грн., у т.ч. 310228 грн. за основним платежем та 77557 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та

податкове повідомлення-рішення №0000180222 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 310227 грн., у т.ч. 248182 грн. за основним платежем та 62045 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.58, 59).

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд".

Так, позивачем укладено з ТОВ „Міксбуд" договір №34 від 12.10.2009р., згідно умов якого ТОВ „Міксбуд" (Виконавець) зобов'язується за плату в порядку та на умовах цього договору виконати роботи по демонтажу, монтажу, підключенню продукції на об'єктах, а ТОВ "Юнікс-С" (Замовник) -прийняти та оплатити виготовлену відповідно до акту виконаних робіт, вартість роботи з демонтажу та монтажу продукції (т.1 а.с.140)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Міксбуд" вищезазначених робіт згідно вищенаведеного договору підтверджуються податковими накладними (т.1 а.с.142, 150, 164, 181, 196, 214, 218, 224, 241, 247, т.2 а.с.3, 9, 27, 31, 42, 50, 62), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.141, 149, 163, 180, 195, 213, 217, 223, 238, 240, 246, т.2 а.с.2, 8, 26, 30, 41, 49, 61), специфікаціями на виконання робіт (т.1 а.с.143, 151, 165, 182, 197, 219, 225, 242, 248, т.2 а.с.4, 10, 28, 32, 43, 51, 63), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.144, 152-155, 166-169, 183-185, 198-202, 220, 226-230, 243, 249, т.2 а.с.5, 11-24, 33-34, 44, 52-54, 64-65), а також фотознімками виконаних робіт (т.1 а.с.145, 156-158, 170-172, 186-188, 203-207, 221, 231-233, 244, 250, т.2 а.с.6, 39-40, 45, 55-56, 66-68, 116-118).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за період з вересня по грудень 2009 року та з червня по вересень 2010 року у загальній сумі ПДВ -129726,67 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ "Юнікс-С" та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Міксбуд" вартість отриманих робіт, про що свідчать платіжні доручення (т.1 а.с.118-139).

Витрати, понесені ТОВ "Юнікс-С" на придбання зазначених послуг позивачем віднесено до складу валових витрат за 3 та 4 квартали 2009р., 2 та 3 квартали 2010р. у загальній сумі 778360 грн.

ТОВ "Юнікс-С" (Покупець) укладено з ТОВ „Промінь Л" (Виконавець) договір №14 від 01.07.2009р., згідно якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, виконати роботи по виготовленню рекламних щитів та букв, а ТОВ "Юнікс-С"-прийняти та оплатити виготовлену вартість виконаних послуг (т.2 а.с.76)

Факти отримання позивачем від ТОВ „Промінь Л" вищезазначених послуг підтверджуються податковими накладними (т.2 а.с.82, 97, 104, 120, 145), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.81, 96, 103, 119, 144), специфікаціями на виконання робіт (т.2 а.с.83, 98, 105, 121, 122, 146), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.106-108, 123-124, 147).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року у загальній сумі ПДВ - 37268,50 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ "Юнікс-С" та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Витрати, понесені ТОВ "Юнікс-С" на придбання зазначених послуг позивачем віднесено до складу валових витрат за 3 квартал 2009р. у загальній сумі 223611 грн.

Судом встановлено, що 31 липня 2009 року ТОВ „Промінь Л" (Первісний кредитор) укладено з ТОВ „Промагролізинг" (Новий кредитор) договір №9, згідно умов якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору, у відповідності до договору від 01.07.2009р., укладеного між Первісним кредитором та ТОВ "Юнікс-С". За даним договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі 223611 грн. (т.2 а.с.78)

У зв'язку з укладенням даного договору ТОВ "Юнікс-С" було отримано від ТОВ „Промагролізинг" послуги на виконання договору №14 від 01.07.2009р., сторонами якого є позивач та ТОВ „Промінь Л", що підтверджується податковими накладними (т.2 а.с.151, 155, 158, 162), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 а.с.150, 154, 157, 161), специфікаціями на виконання робіт (т.2 а.с.152, 156, 159, 163), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.167-169).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень та грудень 2009 року у загальній сумі ПДВ -65008,33 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ "Юнікс-С" та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Промагролізинг" вартість отриманих робіт, про що свідчать платіжні доручення (т.2 а.с.71-75, 225-228).

Витрати, понесені ТОВ "Юнікс-С" на придбання зазначених послуг позивачем віднесено до складу валових витрат за 3 та 4 квартали 2009р. у загальній сумі 390050 грн.

ТОВ "Юнікс-С" (Покупець) укладено з ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" (Постачальник) договір поставки, виконання якого підтверджуються податковими накладними (т.2 а.с.179, 181), видатковими накладними (т.2 а.с.178, 180), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.182-183)

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року у загальній сумі ПДВ - 16178,33 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ "Юнікс-С" та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" вартість отриманих робіт, про що свідчать платіжні доручення (т.2 а.с.176-177).

Витрати, понесені ТОВ "Юнікс-С" на придбання зазначених послуг позивачем віднесено до складу валових витрат 4 квартал 2010р. у загальній сумі 97070 грн.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Так, згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" є компенсацією за отримані послуги, а також наявність документального підтвердження виконання операцій між даними юридичними особами, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отримані від ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" послуги. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 387785 грн., у т.ч. 310228 грн. за основним платежем та 77557 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що позивачем протягом перевіряємого періоду занижено податок на додану вартість всього на суму 248182 грн., в тому числі, за липень 2009 року на суму 56708 грн., за серпень 2009 року -37269 грн., за вересень 2009 року -8747 грн., жовтень 2009 року - 6707 грн., листопад 2009 року -25983 грн., грудень 2009 року -16417 грн., червень 2010 року -6642 грн., липень 2010 року - 15613 грн., серпень 2010 року -25315 грн., вересень 2010 року -32603 грн., жовтень 2010 року -16178 грн.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, пов'язаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Згідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

До того ж, з аналізу вищенаведених норм Закону №168/97-ВР та правовідносин позивача з контрагентами вбачається, що ТОВ "Юнікс-С" дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, що ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд", станом на час укладення договору з позивачем та його виконання, були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд", є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених Законом 168/97-ВР, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Факт використання отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару та робіт (послуг), використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на підтвердження використання отриманих позивачем від ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" послуг, у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даного товару та які містяться в матеріалах справи, зокрема, договори надання послуг (т.2 а.с.184-188, 190-192, 195-198, 199-201, 202-204, 205), акти здачі-прийняття наданих послуг (т.1 а.с.146-148, 159-162, 173-179, 189-194, 208-212, 215-216, 222, 234-239, 245, т.2 а.с.7, 25, 29, 35-38, 47, 48, 57-60, 69-70, 85-95, 99-100, 109-115, 125-129, 133-143, 170-175, 206-215).

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" Товарів (робіт, послуг), згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ у розмірі 248182 грн. до податкового кредиту, та про протиправність збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 310227 грн., у т.ч. 248182 грн. за основним платежем та 62045 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.1 а.с.91-102, 106-117) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ТОВ „Міксбуд", ТОВ „Промінь Л", ТОВ „Промагролізинг", ТОВ „Агропромсервіс-Трейд" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податку на прибуток або податку на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат при обрахуванні податку на прибуток та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зазначає, що зі змісту акту перевірки та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №25 від 30.03.2012р. (т.1 а.с.21, 62), перевірка проводилась на підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки від 19.01.2012р. (т.2 а.с.243-246)

Відповідно до вимог п. 86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

З огляду на те, що ані норма п.86.9 ст.86, ані норма пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 ПК України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп.78.1.11 п.78.11 ст.78 ПК України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

На підставі вищевказаного, суд вважає, що відповідачем, в порушення вимог п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, передчасно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення та на час розгляду справи в суді відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0000190222 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 387785 грн., у т.ч. 310228 грн. за основним платежем та77557 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення №000018022 від 27 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 310227 грн., у т.ч. 248182 грн. за основним платежем та 62045 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2146 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "Юнікс-С".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 27 квітня 2012 року №0000180222 та №0000190222.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Юнікс-С" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2146 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -09.10.2012р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина