Ухвала суду № 27579330, 06.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-155/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо невизнання декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року податковою звітністю та зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м.Києва зареєструвати та обліковувати податкову декларацію з податку на прибуток як документ податкової звітності з усіма зазначеними в ній показниками.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" задоволено частково.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 12 серпня 2010 року про невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Київ" з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB "Іресталь Київ" зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 6 червня 2007 року (ідентифікаці йний код 35138752). З 11 червня 2007 року позивач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва за № 67723.

9 серпня 2010 року TOB "Іресталь Київ" надіслало до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2010 року, що підтверджується квитанціями за № 2 про доставку звітності за №№ 2 (а.с. 48, 49).

Одержавши декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2010 року відповідач не визнав її як податкову звітність, про що листом від 12 серпня 2010 року № 2321/10/15-111 повідомив позивача та запропонував останньому подати нову декларацію (а.с. 4). На думку податкового органу, підставою невизнання податкової декларації стало порушення позивачем вимог пункту 3.1 Порядку складення декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592.

Позивач заперечує факт порушення ним вимог пункту 3.1 Порядку складення декларації з податку на прибуток підприємств, оскільки в Статуті TOB "Іресталь Київ" чітко визначено повне та скорочене найменування Товариства, а тому зазначення в податковій декларації скороченого найменування Товариства не порушує норм діючого законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до ст. 92 Конституції України та вимог ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування", проводиться виключно законами про оподаткування, до яких інші нормативні акти не відносяться.

Положенням статті 14 Закону України „Про систему оподаткування" визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері

зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування.

Так, під поняттям «податкової декларації, розрахунку»в контексті пункту 1.11 даного Закону слід розуміти документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. «ї»пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Положенням підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що форми обов'язкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки) визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп. 4.3. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі по тексту -Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592, затверджено форму декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, що додаються.

Абзацом першим пп. 17.1.1. статті 17 Закону № 2181 передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.

Як зазначено в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.

У разі, якщо службова (посадова) особа органу державної податкової служби порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 цього Закону, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

При дослідженні матеріалів даної справи колегією суддів було встановлено, що позивач при подачі декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року зазначив у графі 3 скорочене найменування підприємства, а саме: ТОВ "Іресталь Київ", вказавши при цьому всі необхідні реквізити, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року за №43 було затверджено Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства.

Пунктом 3.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема передбачено, що у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса -за бажанням).

Як вбачається зі змісту декларації з податку на прибуток ТОВ "Іресталь Київ" за І квартал 2010 року, позивач в скороченому вигляді зазначив лише відомості про свою організаційно-правову форму, проте указав повну назву підприємства.

Отже, при подачі декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року позивачем були дотримані вимоги діючого законодавства в частині її належного оформлення, а тому підстав для відмови у її прийнятті колегія суддів не вбачає.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги в цій частині колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову в частині зобов'язання податкового органу зареєструвати та облікувати декларацію з податку на прибуток ТОВ "Іресталь Київ" за І квартал 2010 року як податкову звітність за вказаний період, оскільки суд не може підміняти інші органи державної влади та перебирати на себе виконання їхніх функцій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.