Рішення № 27577129, 08.11.2012, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 1001/845/2012

Провадження № 2/1001/602/2012

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року Баришівський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики , -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з названим позовом стверджуючи, що 02.07.2011 року між нею та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір позики згідно якого, остання попросила дати їй в борг 32 000 грн. для придбання земельних ділянок у с. Гостролуччя Баришівського району з подальшою передачею у її власність двох земельних ділянок. У разі невиконання зазначеної умови до 23.07.2011 року позичальник зобовязувалася повернути позичені кошти у подвійному розмірі, тобто повернути 62 000 грн.

Своїх зобовязань щодо виконання укладених угод ОСОБА_3 не виконала, коштів не повертає в звязку з чим, ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом порушених своїх прав та просить стягнути борг за договором позики у сумі 64 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 керуючись своїм правом, делегованим ст.31 ЦПК України щодо збільшення чи зменшення позовних вимог звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд стягнути з відповідачки суму основного боргу за договором позики в розмірі 32 000 грн., 3% річних в розмірі 960 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не зявилася, поважності причини своєї неявки суд не повідомила, а тому, на підставі пункту 4 ст.169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних в ній доказів ( постановити заочне рішення).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 02 липня 2011 року ОСОБА_3 узяла в борг у ОСОБА_2 32 000 грн. на оплату послуг подальшої купівлі земельної ділянки у власність в с. Гостролуччя Баришівського району Київської області № 6,7 про що власноруч написала відповідну розписку. Як вбачається із змісту даної розписки, у випадку не укладення угод по купівлі земельних ділянок, зобовязувалася повернути ОСОБА_2 позичені кошти у подвійному розмірі до 23.07.2011 року.

В своїй позовній заяві позивач стверджує, що між сторонами був укладений договір позики, а тому просить суд застосувати всі наслідки невиконання відповідачем своїх зобовязань за вказаним правочином.

Договір позики - це один із видів зобовязань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".

Таким чином, за договором позики, який є реальним, одностороннім правочином, на позичальникові лежить зобовязання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК ). Статті 1049,1050,1052 ЦК містять конкретні положення, які характерні для договору позики про зобовязання позичальника повернути позику та його відповідальність у разі невиконання цих зобовязань.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди .

Істотними умовами є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Такі суттєві умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обовязки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обовязкової сили для сторін.

Однією із істотних умов договору позики є його предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов'язаний повернути позикодавцеві таку саму суму, а якщо йшлося про зазначені вище речі - рівну кількість речей того самого роду та такої самої якості.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики в розмірі 32000 грн.

Дослідивши та проаналізувавши в судовому засіданні надану позивачем як доказ розписку ОСОБА_3 ( а.с. 4 ) суд приходить до переконання, що між сторонами існують відносини, які регулюються главою 71 ЦК України, параграфом 1 ст.ст.1046-1052 ЦК України, а саме відносини за договором позики, в звязку з чим, позичальник повинен повернути суму позики в розмірі 32000 грн. та три відсотки річних, що станом на дату подачі заяви становить 960 грн.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК.

Оскільки позивачкою не надано суду доказів заподіяння їй моральних страждань, які б стали підставою для відшкодування моральної шкоди, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цих вимог.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює правила розподілу судових витрат в залежності від того, на користь якої сторони (позивача чи відповідача) прийнято рішення по цивільній справі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

У випадку якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки відповідно до ст.5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір»позивач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, то суд вважає за необхідне стягнути його із відповідачки ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 10,11,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ч.1 ст.202, ч.1 ст.626, ст.ст.627, 638, 1046-1050 ЦК України, суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики , - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний код 267391602 ) на користь ОСОБА_2 32 000 грн. боргу за договором позики та 960 грн., що становлять 3% річних, а всього стягнути 32960 ( тридцять дві тисячі девятсот шістдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_3, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ідентифікаційний код 267391602 ) триста двадцять грн. судового збору на рахунок 31215206700016 код 37862784 МФО 821018 банк ГУДКСУ в Київській області для Баришівського районного суду Київської області за розгляд справи судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського

районного суду

ОСОБА_4