Ухвала суду № 27575644, 21.11.2012, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів: - Демянчук С.В., Ковалевича С.П.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю прокурора - Шпинти С.М.,

представника позивача - Цибульської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду від 22 травня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»у м. Рівне до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та пені,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського міського суду від 22 травня 2012 року вказаний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»м. Рівне заборгованість по відсотках за користування кредитом відповідно до договору № 65207С82 від 02.11.2007 року за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року в розмірі 13594,20 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 108580,47 грн., та 171905,32 грн. пені за прострочку виконання грошового зобов"язання, а всього 280495 (двісті вісімдесят тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень 79 копійок. Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду таким, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що судом не було перевірено фактів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також його повторної неявки. Доводить, що пред'явлення позову прокурором в інтересах комерційного банку є безпідставним, оскільки ні Закон України «Про прокуратуру», ні чинний ЦПК України не містить норми, яка б надавала право органам прокуратури звертатися до суду в інтересах комерційної структури. Зазначає, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши пеню та відсотки за інший, ніж зазначено в позовній заяві, період.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позов без розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

______________

Справа № 17/2798/12 Головуючий в суді І інстанції -Доля В.А.

Провадження № 22-ц 1790/1916/2012 Суддя-доповідач -Ковальчук Н.М.

Задовольняючи позов заступника прокурора Рівненської області, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку із невиконанням відповідачем судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, у позивача виникло право вимоги стягнення відсотків та пені, а також врахував повторну неявку належно повідомленого відповідача в судове засідання, ухваливши заочне рішення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено кредитний договір № 65207С82 від 02 листопада 2007 року, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 135 000 доларів США та зобов'язувався погашати кредит щомісячно рівними частинами у сумах, визначених графіком надання та погашення кредиту (а.с. 5-8).

Рішенням Рівненського міського суду від 10 червня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору №65207Z143 (а.с. 15). Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року рішення Рівненського міського суду змінено: в рахунок погашення заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 за кредитним договором на загальну суму 156335,14 доларів США, з яких 125100 доларів США -прострочена заборгованість за основним боргом, 1918,20 доларів США -нараховані відсотки з 01 березня по 15 квітня 2011 року, 21458,87 доларів США -прострочена заборгованість за відсотками та 4960,38 доларів США -пеня за основним боргом; 2897,79 доларів США -нарахована пеня за простроченими відсотками, звернуто стягнення на предмет іпотеки -квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з початковою ціною для подальшої реалізації 779200 грн. (а.с. 23-25).

Незважаючи на відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по його виконанню, на час розгляду справи місцевим судом вищезазначене рішення не виконане.

Колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги щодо виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог при нарахуванні пені, оскільки вони спростовуються як нормами закону, і доказами по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно роз»яснень п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду україни з розгляду цивільних та криміналь6их справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року № 5 зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язаний щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі процентної ставки, визначеної п. 2.2.1 кредитного договору. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань виникла заборгованість по відсотках за користування кредитом, яка за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року склала 13594,20 доларів США.

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору, у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку надання та погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період за який сплачувалася пеня.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_4 борг по кредиту не повернув, прострочив сплату відсотків за користування кредитом за період з 16 квітня 2011 року по 06 березня 2012 року, то нарахування пені в розмірі 171905,32 грн. та її стягнення судом є цілком законними.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про необґрунтованість застосування місцевим судом положень цивільно-процесуального закону, які регулюють порядок постановлення заочного рішення, оскільки вони вже були предметом дослідження судом під час перегляду вказаного рішення і викладені в ухвалі Рівненського міського суду від 12 вересня 2012 року (а.с. 101). Будь-яких доказів, що спростовували б висновки заочного рішення, ОСОБА_4 не долучив і до апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Рівненського міського суду від 22 травня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Ковалевич С.П.

підпис Демянчук С.В.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.