Рішення № 27574767, 29.10.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/1454/2012

Провадження № 2/0538/941/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

при секретарі Григор А.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року позивач ОСОБА_6 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 березня 2010 року приблизно о 20 годині відповідач, знаходячись на території авто-гаражного кооперативу "Восток", за адресою вулиця Седова-56а на ґрунті особистих неприязних стосунків навмисно заподіяв йому тілесні ушкодження. 12 вересня 2011 року районним судом за вказаним фактом була розглянута кримінальна справа - постановою суду ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п. "в", ст.6 Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, кримінальну справу, на підставі ст.6 ч.4 КПК України, закрито. Злочинними діями ОСОБА_3 йому було завдано матеріальної шкоди у розмірі 10877.45 гривень, яка складається з витрат понесених на придбання ліків на загальну суму 10217.04 гривень та з втраченого (недоотриманого) заробітку, який він повинен був би отримати, за умов не перебування на лікарняному, у загальній сумі 660.41 гривень. Крім того, неправомірними діями відповідача йому було завдано моральну (немайнову) шкоду, що ним оцінюється в 50000 гривень, яка полягає насамперед з фізичного болю та страждань, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, що також зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, зазначені обставини викликали тривалий розлад здоров'я, спричинили загострення хронічних захворювань та як наслідок викликали численні нервові стреси та хвилювання, в результаті нормальні життєві зв'язки було порушено, що викликало необхідність застосовувати додаткових зусиль для організації свого життя - відмовитись від активного способу життя, позбавитися можливості реалізовувати свої звички та бажання, через все це переніс моральні та психічні страждання.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, на адресу суду надав клопотання розглянути справу за його відсутності - у присутності представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю, в обґрунтування надала пояснення аналогічні тим, що викладено письмово у позовній заяві ОСОБА_1 Обставини спричинення тілесних ушкоджень, на думку представника, повністю підтверджені постановою суду у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 Що стосується складових матеріальної шкоди то вважає, що витрати понесені ОСОБА_1 на придбання ліків підтверджуються наданими на адресу суду документами, серед яких фіскальні чеки аптечних закладів на загальну суму 836.32 гривень та решта витрат на загальну суму 9380.72 гривень - підтверджено власними розрахунками позивача, оскільки позивач не зберіг платіжних документів, але з метою підтвердження понесених витрат надав довідку про вартість ліків, які йому було призначено під час лікування відповідно до виписок з історії хвороби та амбулаторної карти хворого. Інша складова частина матеріальної шкоди на суму 660.41 гривень підтверджена довідкою ТОВ "Донецькспецресурс" відповідно до якої позивач працює на посаді директора підприємства, на підставі листка непрацездатності перебував на лікарняному з 03 квітня 2010 року по 27 квітня 2010 року, за вказаний період ОСОБА_1 було нараховано та сплачено 1162.56 гривень, а за лікарняний з 21 травня 2010 року по 09 червня 2010 року - 972.01 гривень з урахуванням 100% розміру середньоденної заробітної плати, разом з тим, за вказаний період ОСОБА_1 міг би отримати 2794.98 гривень, таким чином різниця - недотриманий заробіток складає 660.41 гривень. Надаючи пояснення щодо можливості отримати за певних умов більшого заробітку ніж було сплачено за листками непрацездатності представник позивача зазначив, що незадовго до вчиненням стосовно ОСОБА_1 злочину і відповідного знаходження його на лікарняному, на підприємстві де працює позивач його заробіток було збільшено, а розрахунок оплати листків непрацездатності та їх подальша оплата позивачу проводилась враховуючи останні 6 місяців - у тому числі, тільки один місяць з урахуванням збільшення, саме ці кошти у розмірі 660.41 гривень недоотримав ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача в якості відшкодування матеріальної шкоди. Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити, у зв'язку з чим відбулося збільшення заробітку та, як наслідок утворилося різниця у розмірі 660.41 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, на адресу суду надав клопотання розглянути цивільну справу за його відсутності - у присутності представників, позовні вимоги визнав частково.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги визнали частково, щодо відшкодування матеріальної шкоди на суму 692.02 гривні - тобто на суму витрат, які підтверджені наданими на адресу суду з боку позивача фіскальними чеками аптекарських закладів, без врахування препарату який на їх думку має відношення до лікування іншого - хронічного захворювання позивача, з урахуванням того, що ОСОБА_1 та його представником не було доведено, що загострення хронічного захворювання відбулося через спричинення тілесних ушкоджень. Решту позовних вимог щодо матеріальної шкоди не визнали через недоведеність її спричинення. Моральна шкода визнана представниками також частково - на суму 1000 гривень, на їх думку, оцінена позивачем моральна шкода в 50000 гривень є значно завищеною виходячи з обставин справи та наданих доказів. Обставини спричинення тілесних ушкоджень, що викладені в постанові суду про закриття кримінальної справи на підставі акта амністії не оспорювали.

Вислухавши доводи представника позивача та представників відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2011 року відповідач по справі ОСОБА_3 31 березня 2010 року приблизно о 20 годині перебуваючи на території гаражного кооперативу "Восток", розташованого за адресою вулиця Седова, 56а в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області під час раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, навмисно завдав ОСОБА_1 удар держаком лопати по плечу, після чого схопив останнього за куртку в районі шиї, повалив його на шлакове покриття та взявши руками за голову потерпілого навмисно вдарив останього головою об шлакове покриття землі. В результаті таких дій ОСОБА_1 було завдано тілесні ушкодження у вигляді: синців лівого надпліччя і поперекової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, забій м'яких тканин з синцем та припухлістю в лівій тім'яно-потиличній області, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, яке вимагає для свого лікування строк понад 6 днів, але не більше 21-го дня. Відповідно до постанови суду дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст.125 ч.2 КК України. На підставі ст.1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, кримінальну справу, на підставі п.4 ст.6 КПК України закрито (а.с.7).

Відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Відповідно до ч.4 цієї ж статті вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у праві про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, а так само спосіб, місце та час спричинення тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_1 визнані сторонами по справі, крім того встановлені постановою суду від 12 вересня 2011 року, у зв'язку з чим, суд не переходить до обговорення питань щодо встановлення винної особи та обставин спричинення тілесних ушкоджень позивачу, вважаючи їх в розумінні положень ч.1 та ч.4 ст.61 ЦПК України такими, що не потребують доказування.

Обговорюючи питання відшкодування матеріальної шкоди суд виходить з наступного, відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно частини 2 та частини 3 цієї ж статті збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі зниженням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розміру.

Відповідно до положень ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові втрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Виниклі правовідносини між сторонами в частині відшкодування втраченого заробітку врегульовані положеннями ст.1197 ЦК України, згідно якої розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 та його представником в особі ОСОБА_2 позовних вимог щодо обчислення та стягнення втраченого заробітку у відповідності до положень ст.1197 ЦК України не заявлено.

Враховуючи положення викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» п. 9 зазначено, оскільки підставою позову є фактичні обставини справи, що наведені в заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми в обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору суд вважає, що до виниклих правовідносин повинні застосовуватися положення ст.1197 ЦК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.1197 ЦК України до втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

Частиною 4 цієї ж статті ЦК України визначено, якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Виходячи з аналізу змісту положень ст.1195 та ст.1197 ЦК України позивач по справі має право на відшкодування за рахунок винної особи заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, разом з тим, до втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах.

Надаючи пояснення в обґрунтування позовних вимог представник позивача не надав суду відомостей щодо природи виникнення втраченого заробітку ОСОБА_1 у розмірі 660.41 гривень, зазначивши, що ці обставини повністю підтверджені довідкою бухгалтерії роботодавця позивача.

З дослідженої у судовому засіданні довідки ТОВ "Донецькспецресурс" №920 від 17 жовтня 2012 року вбачається, що позивач є директором вказаного підприємства та застрахованою особою в системі загальнодержавного соціального страхування, страховий стаж позивача складає 8 років, тому у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 року останньому за двома листками непрацездатності (АВЖ №134867 з 03 квітня 2010 року по 27 квітня 2010 року та АВЖ №136106 з 21 травня 2010 року по 09 червня 2010 року) було виплачено 100% - від розміру середньоденної заробітної плати, при проведенні розрахунку були враховані останні 6 місяців оплати праці до настання непрацездатності, що дорівнює 2134.57 гривням. Крім того, в довідці наведено розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період його знаходження на лікарняному з урахуванням місячного окладу 1930 гривень, який дорівнює 2794.98 гривень. Зазначеною довідкою зроблено висновок про недоотримання позивачем за період непрацездатності зарплати у розмірі 660.41 гривень (2794.98-2134.57). При цьому, довідкою, так само, як і представником позивача, не наведено природи виникнення такої різниці - тобто через підвищення посадового окладу, виплати премії на підприємстві, допомоги, тощо, а так само не надано документів, які б підтверджували це збільшення та зазначали б строки такого збільшення заробітку (а.с.113-114).

Таким чином, суд позбавлений можливості зробити належний висновок щодо обставин за яких виникла різниця між сплаченою зарплатнею та зарплатнею, яку позивач мав би отримати, якщо б не перебував у стані непрацездатності, у зв'язку з чим суд, врахувуючи положення ст.60, ст.61 ЦПК України та обставин викладених у довідці ТОВ "Донецькспецресурс" (згідно яких виплата зарплатні під час непрацездатності проведена у 100% обсязі) у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовляє, через недоведеність.

Що стосується решти позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з додатковими втратами, викликаними необхідністю придбання ліків на загальну суму 10217.04 гривень, судом встановлені наступні обставини.

З досліджених під час слухання справи фіскальних чеків аптечних закладів вбачається, що 09 та 23 квітня 2010 року було придбано медичні ліки на загальну суму 836.32 гривень. Зазначені документи не містять в собі відомості, що ким саме були понесені ці витрати на загальну суму 836.32 гривні (а.с.15-16).

Відповідачем по справі позовні вимоги щодо відшкодування втрат, викликаних необхідністю придбання ліків та підтверджених вказаними фіскальними чеками визнані частково на суму 692.02 гривні, враховуючи положення ч.1 ст.61 ЦПК України, суд вважає за необхідно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, частково на суму 692.02 гривні.

Суд, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог матеріального характеру враховує, що в якості підтвердження додаткових витрат позивачем та його представником надано виключно власний розрахунок, а також довідку про вартість ліків та виписки з історії хвороби та амбулаторної карти хворого (а.с.17-30), але ці докази, на думку суду, не можуть бути визнані належними бо містять в собі виключно припущення щодо приблизних підрахунків понесених витрат та не містять в собі ані відомостей про те хто їх поніс, ані відомостей чи були вони взагалі здійснені.

Обговорюючи питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що під час розгляду цивільної справи обставини за яких позивач отримав тілесні ушкодження знайшли своє підтвердження і ці обставини цілком узгоджуються з вищевказаними письмовими матеріалами справи та поясненнями сторін, що надає суду підстави встановити причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненій моральної (немайнової) шкоди позивачу.

Статтею 23 ЦК України за особою закріплено право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно частини 2 цієї ж статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, враховуючи характер, об'єм фізичних та душевних страждань, їх тривалість, виходячи з принципу розумності, врівноваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000 гривень, і ця сума, як вважає суд, відповідає спричиненій шкоді позивачу з боку ОСОБА_3

У відповідності до положень ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь держави, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, повинні бути стягнуті понесені державою судові витрати у розмірі 321.90 гривня.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 02 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 (одну тисячу) гривень, а разом стягнути 1692 (одну тисячу шістсот дев'яносто дві) гривні 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 321 (триста двадцять одна) гривня 90 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя