Ухвала суду № 27572778, 13.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/6015/12 Провадження № 22-ц/2590/3474/2012 Головуючий у I інстанції - Коротка А.О.Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В. суддів:Хромець Н.С. , Бобрової І.О.при секретарі:Лучик Н.В. за участю:За участю позивача ОСОБА_5,його представника - адвоката ОСОБА_6, відповідачок ОСОБА_7 та ОСОБА_8, третьої особи ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2012 року по справі позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Прилуцька міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_9, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на ј частину квартири і будинку та визнання частково недійсним договору дарування квартири,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2012 року, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки ґрунтується на припущеннях, що суперечить ч.4 ст. 60 ЦПК України. Позивач зазначає, що суд безпідставно прийняв до уваги недостовірні покази свідка ОСОБА_10, якому на час смерті батька у 2002 році було лише 14 років.

Вважає, що таким доказам суд мав дати критичну оцінку , прийнявши як достовірні його пояснення - всі нагороди з документами забрав особисто він і зберігає їх до теперішнього часу з волі батька. Зберігання нагород, на думку апелянта, є свідченням прийняття спадщини вцілому.

Також, у апеляційній скарзі йдеться про те, що поза увагою суду залишився той важливий факт, що після смерті батька він проживав у АДРЕСА_1 яка увійшла до кола спадкового майна, а тому, він , як і його мати, за правилами ст.ст. 549, 548 ЦК УРСР ( який був чинний на момент відкриття спадщини) вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Строк звернення до суду вважає не пропущеним, оскільки про порушення його прав, як спадкоємця, дізнався тільки в червні 2012 року, коли було примусово виселено його сім"ю з квартири АДРЕСА_1.

Позивач зазначає у скарзі, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, які свідчать про недобросовісність поведінки відповідачки ОСОБА_7, яка заяву на прийняття спадщини теж подала після шестимісячного терміну, повідомивши нотаріуса, що інших спадкоємців немає.

В іншій частині апеляційна скарга зводиться до викладення обставин, що призвели до виникнення спору між спадкоємцями , а також змісту норм матеріального права, якими позивач обґрунтовував позов , тобто, її доводи в зазначеній частині не мають правового змісту, у розумінні ст. 309 ЦПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_9,ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зазначають, що позивач у 2003 році вже достовірно знав про оформлення всієї спадщини на матір - ОСОБА_7, оскільки він сам надавав їй допомогу у заповненні та оформленні документів, необхідних для цього.

Крім того, відповідачі зазначають, що за змістом Закону України „ Про державні нагороди" ордени та медалі після смерті їх власника не можуть передаватись у спадок, тобто, не є спадковим майном, а залишаються у сім"ї померлого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи у апеляційному суді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 - батько позивача помер 01.11.2002 року. За мужність та відвагу, проявлені у Великій Вітчизняній війні він за життя був нагороджений різними орденами та медалями, які зберігались у нього за місцем проживання. На час виникнення спору нагороди та нагородні книжки знаходяться у ОСОБА_5, який стверджує, що забрав їх одразу після похорон. Відповідачі та свідок ОСОБА_12 цей факт заперечують.

Спадкове майно ОСОБА_11 складалось із спірних Ѕ частини жилого будинку за надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_4 та Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 а також автомобілів ЗАЗ-1102, Газ-24, ВАЗ-2109 та причіп НОМЕР_1, відносно яких спору не існує.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померлим ОСОБА_11 було складено заповіт, відповідно до якого все майно ОСОБА_11 заповів на користь дочки ОСОБА_9, проте заповіт залишився не реалізованим.

Все майно успадкувала після смерті чоловіка його дружина ОСОБА_7, так як інші спадкоємці спадщину не прийняли. Свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний будинок та квартиру ОСОБА_7 отримала 19.06.2003 року( а.с.95).

19 жовтня 2010 року ОСОБА_13 подарувала квартиру АДРЕСА_1, в тому числі успадковану її частину - сестрі ОСОБА_8 ( а.с.106).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на ст. 57, ст. 60 ЦПК України і виходив з того, що в ході судового засідання не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_5 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вступив в управління та володіння спадковим майном у вигляді його частини - державними нагородами спадкодавця,.

Такий висновок суду першої інстанції грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази мають бути належними та допустимими, у розумінні ст.. 57-59 ЦПК України, при цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Твердження позивача про те, що відразу після похорон він забрав нагороди батька, не знайшли свого підтвердження жодними доказами. Його посилання на неправильну оцінку доказів судом, зокрема, пояснень свідка ОСОБА_12, який на час відкриття спадщини був неповнолітнім, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів на спростування фактів, про які свідчив ОСОБА_14, позивачем суду надано не було. У той же час, пояснення, які давав свідок ОСОБА_14, повністю узгоджувались з поясненнями відповідачів та третьої особи щодо обставин зберігання нагород померлого ОСОБА_11 після його смерті.

Той факт, що нагороди померлого на час виникнення спору знаходяться у ОСОБА_5 не є беззаперечним доказом факту прийняття ним спадщини у розумінні ч. 1 ст. 549 ЦК УРС.

Крім того, за змістом ст.. 18 Закону України „ Про державні нагороди України ", державні нагороди, отримані особою як відзнака держави, не входять складу спадкового майна, що також, виключало можливість задоволення позову ОСОБА_5

Доводи апелянта про факт прийняття ним спадщини у шестимісячний строк, зогляду на те, що він проживав у квартирі спадкодавця на час відкриття спадщини, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені обставини не були предметом спору і предметом дослідження, так як позовні вимоги ґрунтувались лише на викладенні обставин щодо прийняття у шестимісячний строк спадщини у вигляді отримання у володіння та розпорядження орденів та медалей спадкодавця.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції обставини даної справи з"ясовані у обсязі, необхідному для вирішення спору, вірно визначено характер спірних правовідносин та закон, який регулює ці правовідносини, дана належна оцінка всім наявним у справі доказам та ухвалене рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: