Ухвала суду № 27570996, 15.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9974/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго»про визнання дій протиправними, нечинним наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго»про визнання дій протиправними, нечинним наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідача були відсутні підстави для винесення наказу на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки. Вважає, що сама перевірка була проведена з порушенням порядку, а висновки акту є безпідставними та незаконними.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби від 08.06.2012 № 620/22-20 про здійснення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка».

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка».

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби щодо визнання в Акті перевірки від 14.06.2012 №581/2220/36531619 нікчемним договору поставки від 01.03.2011 № 01003/11, укладеного між ТОВ «Комплектенергопоставка» та ТОВ «Інтрекс-1».

Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 32,19 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектенергопоставка»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (04107, м.Київ, вул.Багговутівська, 26) за рахунок бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 08.06.2012 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України винесено наказ № 620/22-20 про здійснення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп.пп. 75.1.1, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до змісту п. 1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 N 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Згідно з п. 2.3 п. 2 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків при організації документальних планових та позапланових невиїзних перевірок необхідно враховувати особливості проведення, визначені статтею 79 розділу II Кодексу. Так, документальна планова та позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом I цих Методичних рекомендацій, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 розділу II Кодексу.

З системного аналізу викладених норм видно, що обов'язковою умовою здійснення позапланової невиїзної перевірки є прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки, дата її початку та тривалість. Аналогічна правова позиція викладена у листі ДПА України від 27.04.2011 N 11892/7/23-4017/345.

Як видно з матеріалів справи, у наказі ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 08.06.2012 № 620/22-20 всупереч вимог ст.ст. 77-79 ПК України та Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків податковим органом не зазначено підставу для проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка».

Таким чином, за висновком суду, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС не дотримано вимог чинного законодавства при винесенні спірного наказу від 08.06.2012 № 620/22-20, а відтак, вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14.06.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інтрекс-1»за березень 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС складено Акт №581/2220/36531619 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «Комплектенергопоставка»ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України та, як наслідок, зменшення податкових зобов'язань на 141785 грн. та завищення податкового кредиту на 141785 грн.

Позивачем укладено договір поставки від 01.03.2011 №0103/11 з ТОВ «Інтрекс-1» (далі -Договір), на підставі якого ТОВ «Комплектенергопоставка»було поставлено відповідні товари (ввід високовольтний Мікофіл, тип RTKF 170-750/800 T) на загальну суму 850710 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 141785 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 28.04.2011 № РН-002804/5 та податковою накладною від 18.03.2011 № 20. Позивач надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 141785 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2011 № 864 з відміткою банку про його виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України та, як наслідок, зменшення податкових зобов'язань на 141785 грн. та завищення податкового кредиту на 141785 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок: - подання ТОВ «Інтрекс-1»до ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, яка має статус «помилковий»; - складення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя акту від 08.04.2011 № 299/2310/37358800 з питань підтвердження віднесених сум ПДВ до податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Інтрекс-1»за період березень 2011 року, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у березні 2011 року; ТОВ «Інтрекс-1»має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; за податковою адресою ТОВ «Інтрекс-1»не знаходиться, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено також судом першої інстанції, зобов'язання за Договором між ТОВ «Комплектенергопоставка» та ТОВ «Інтрекс-1» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковою накладною від 28.04.2011 № РН-002804/5 та податковою накладною від 18.03.2011 № 20.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: - договором поставки, видатковою та податковою накладними, рахунком та довіреністю на отримання товару, які були складені під час придбання ТОВ «Інтрекс-1»товару (ввід високовольтний Мікофіл, тип RTKF 170-750/800 T) у ТОВ «ВКФ «Гармонія», який в подальшому був поставлений ТОВ «Інтрекс-1»позивачу; - листом ТОВ «ВКФ «Гармонія», яким підтверджуються здійснення господарських операцій між останнім та ТОВ «Інтрекс-1», оплата товару у повному обсязі, а також зазначено про походження товару з Швейцарії та порядок його поставки через митний кордон та доставку на склад; - договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполучені між ФОП «ОСОБА_1»та ТОВ «ВКФ «Гармонія», ВМД, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також міжнародно-транспортною накладною, які були складені під час проходження митного оформлення товару (ввід високовольтний Мікофіл, тип RTKF 170-750/800 T) та доставку його на склад; - сертифікатом якості товару (ввід високовольтний Мікофіл, тип RTKF 170-750/800 T), поставленого позивачу; - договором про закупівлю товарів між ТОВ «Комплектенергопоставка»та ПАТ «Кіровоградобленерго», специфікацією до нього, рахунками-фактурами, накладними, прибутковим ордером, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, а також фотокартками вже змонтованого товару (ввід високовольтний Мікофіл, тип RTKF 170-750/800 T), які були складені під час реалізації позивачем поставленого ТОВ «Інтрекс-1»товару.

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання податкового органу в Акті перевірки на подання ТОВ «Інтрекс-1»до ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року, яка має статус «помилковий», а також на складення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя акту від 08.04.2011 № 299/2310/37358800 з питань підтвердження віднесених сум ПДВ до податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Інтрекс-1»за період березень 2011 року, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у березні 2011 року; ТОВ «Інтрекс-1»має стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; за податковою адресою ТОВ «Інтрекс-1»не знаходиться, у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин, по-четверте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідного Договору, специфікації до нього, видаткової накладної від 28.04.2011 № РН-002804/5 та податкової накладної від 18.03.2011 № 20, юридична особа ТОВ «Інтрекс-1»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Вищевказаний Договір між ТОВ «Комплектенергопоставка» та ТОВ «Інтрекс-1» був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Комплектенергопоставка» та ТОВ «Інтрекс-1» умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1379 від 01.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок заповнення податкової накладної) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сума ПДВ у розмірі 141785 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної від 18.03.2011 № 20, виписаної ТОВ «Інтрекс-1». На момент складання вказаної податкової накладної ТОВ «Інтрекс-1» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 141785 грн., віднесена ТОВ «Комплектенергопоставка» до податкового кредиту, підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Інтрекс-1» податкової накладної, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений ДПІ у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби ДПС в Акті перевірки висновок про порушення ТОВ «Комплектенергопоставка» ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України та, як наслідок, зменшення податкових зобов'язань на 141785 грн. та завищення податкового кредиту на 141785 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а відтак, дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті перевірки нікчемним договору поставки від 01.03.2011 № 01003/11, укладеного між ТОВ «Комплектенергопоставка»та ТОВ «Інтрекс-1» є протиправними.

За таких умов, а також враховуючи те, що наказ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС від 08.06.2012 № 620/22-20, на підставі якого проведено перевірку позивача та складено Акт перевірки є протиправним, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС по проведенню позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Комплектенергопоставка».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій та прийняття оскаржуваного наказу.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 20 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.