Ухвала суду № 27570707, 08.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6878/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК СПЕЦБУД»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травня 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК СПЕЦБУД»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 року №0000132260 та визнати дій щодо проведення перевірки протиправними, скасувати наказу про проведення перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 року зазначений адміністративний позов -задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 12.04.2012 року № 0000132260.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ІБК СПЕЦБУД»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ІСТ Реалтігруп», ТОВ «ТД Трейдстар»та ТОВ «Альфакомтрейд»за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 30 березня 2012 року № 64/22-6/32594298.

У висновках акту перевірки відображені порушення ТОВ «ІБК СПЕЦБУД»п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1 п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 191 784,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року № 0000132260, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 239 730,00 грн., з якої 47 946,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, решта - основний платіж.

Відповідно до Акту перевірки, контрагент позивача ТОВ «ІСТ Ріелтінруп»в серпні-вересні 2011 року мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Інстанбуд», яке не декларувало податкові зобов'язання за цими операціями, визнано банкрутом, а свідоцтво ПДВ анульовано 19.08.2011 року.

Крім того, податковим органом було встановлено у контрагента позивача ТОВ «ТД ТРЕЙДСТАР», підпис на первинних документах, а саме на договорі від 04.05.2011 року № 1270 про визнання електронних документів, виконані ймовірно не директором цього підприємства, а іншою особою, згідно експертного дослідження Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, докази проведення якого до суду не надано. Також підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, тому не могло надати документів на підтвердження сум «податкового кредиту»за серпень 2011 року.

Податковим органом встановлено, що контрагент підприємства ТОВ «Альфакомтрейд», не задекларував сум податкового зобов'язання за операціями, які виникли в серпні 2011 року. Також підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, а підпис на договорі від 04.05.2011 року № 3701/28-417 про визнання електронних документів виконаний ймовірно не директором ТОВ «Альфакомтрейд», згідно експертного дослідження Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, докази проведення якого до суду не надано.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем Податкового кодексу України є помилковим.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та його контрагентами укладено договори на постачання товарів, додаткові угоди, рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення, кошториси, акти приймання виконаних робіт, квитанції, а також податкові накладні, виписані на адресу позивача.

Згідно видаткових накладних, сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 р. податковий кредит.

Разом з тим, оплати за отриманий товар проведена позивачем на розрахунковий рахунок контрагентів, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагентам на виконання умов Договорів.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що контрагенти позивача на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції Постанови суду першої інстанції не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до неправильного її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для перегляду Постанови першої інстанції в іншій частині, яку не оскаржує позивач -немає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.