Ухвала суду № 27566033, 06.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 р.Справа № 2а-7533/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Старостіної О.Ю.

представника відповідача Липитинської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-7533/12/2070

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеліта плюс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Аеліта плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000232211 та № 0000242211.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року адміністративний позов ТОВ "Аеліта плюс" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 07.05.2012 року № 0000232211 та № 0000242211, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Аеліта плюс".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 05.04.2012 року по 11.04.2012 року, фахівцями Західної МПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аеліта плюс" з питання проведення фінансово-господарських операцій з підприємством-постачальником ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої 19.04.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 319/22-104/36035279 від 19.04.2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 111612 грн., у тому числі в 4 кварталі 2011 року у сумі 111612 грн.;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 97055 грн., у тому числі в жовтні 2011 року в сумі 40181 грн., в листопаді 2011 року в сумі 29618 грн., в грудні 2011 року в сумі 27256 грн.

На підставі акту перевірки № 319/22-104/36035279 від 19.04.2012 року Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000232211 на загальну суму податкового зобов'язання 111612,00 грн. та № 0000242211 на загальну суму податкового зобов'язання 145582,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.8.1 п. 138.3 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем ТОВ "Аеліта Плюс" ( як покупцем) та ТОВ "Промтехноопт" ( як постачальником) було укладено ряд договорів поставки:

- договір поставки № 30 від 05.10.2011 року, згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах даного Договору: тканина, одежа, фурнітура. (т. 2 а.с. 1-4).

- договір поставки № 30/1 від 07.10.2011 року, згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах даного Договору - Барвники. (т. 1 а.с. 228-232).

- договір поставки № 32 від 15.11.2011 року згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність тканину та фурнітуру, а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію і оплатити її на умовах даного Договору - Барвники. (т. 1 а.с. 220-223).

- договір поставки № 33 від 06.12.2011 року, згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність барвники, а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію і оплатити її на умовах даного Договору. (т. 1 а.с. 237-239).

- договір поставки № 34 від 12.12.2011 року, згідно умов якого, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність тканину та фурнітуру, а Покупець зобов'язується прийняти Продукцію і оплатити її на умовах даного Договору. (т. 1 а.с. 244-246).

Специфікаціями, що є додатком до договорів № 30 від 05.10.2011 року, № 30/1 від 07.10.2011 року, № 32 від 15.11.2011 року, № 33 від 06.12.2011 року, № 34 від 12.12.2011 року визначено найменування, кількість та ціну продукції.

На виконання умов зазначених договорів поставки, ТОВ «Промтехноопт» було виписано податкові накладні: від 06.10.2011 року № 207 на загальну суму 155598 в т.ч. ПДВ 25933 грн., від 10.10.2011 року № 287 на загальну суму, в т.ч. ПДВ 14248, від 16.11.2011 року № 405 на загальну суму 177705,72 грн., в т.ч. ПДВ 29617, 62 грн., від 07.12.2011 року № 194 на загальну суму 27993 грн., в т.ч. ПДВА 4665,5 грн., від 12.12.2011 року № 276 на загальну суму 135540,12 грн., в т.ч. ПДВ 22590,02 грн. та видаткові накладні від 06.10.2011 року № 06/10/2011, від 10.10.2011 року № 10/10/2011, від 16.11.2011 року № 16/11/2011, від 07.12.2011 року № 07/12/2011, від 12.12.2011 року № 12/12/2011; суми податку на додану вартість за вказаними накладними позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2011 року.

Оплата за отриманий товар здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Промтехноопт", що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача за 04.10.2011 р., 06.10.2011 р., 07.10.2011 р., 12.10.2011 р., 31.10.2011 р., 08.11.2011 р., 10.11.2011 р., 10.11.2011 р., 11.11.2011 р., 15.11.2011 р., 21.11.2011 р., 24.11.2011 р., 24.11.2011 р., 30.11.2011 р., 01.12.2011 р., 01.12.2011 р., 07.12.2011 р., 09.12.2011 р., 13.12.2011 р., 14.12.2011 р., 23.12.2011 р., 26.12.2011 р., 26.12.2011 р. на загальну суму 466 845,72 грн.

Згідно умов договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", Продукція передається Покупцю на умовах "Франко-завод": Самовивоз.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевезення придбаних у ТОВ "Промтехноопт" ТМЦ здійснено орендованим автотранспортом, на підставі договору від 21.01.2011 року № б/н з ОСОБА_3.

На підтвердження фактичного перевезення товару, матеріали справи містять подорожні листи: № 12 від 06.10.2011 року серія 41 ГУ 007023, № 13 від 10.10.2011 року серія 41 ГУ 007024, № 14 від 16.11.2011 року серія 41 ГУ 007025, № 15 від 07.12.2011 року серії 41 ГУ 007026, № 16 від 12.12.2011 року серія 41 ГУ 007026, № 16 від 12.12.2011 року серія 41 ГУ 007027.

Факт оприбуткування товару та його рух по складу підтверджується наданими до матеріалів справи копіями карток складського обліку матеріалів, маршрутними листами, прибутковими накладними, звітами використання та залишку сировини за період жовтень-грудень 2011 року ( т. 1 а.с. 52-114).

Факт використання позивачем придбаних у ТОВ "Промтехноопт" ТМЦ у власній господарській діяльності та подальшої реалізації готової продукції, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки № 06/624 від 13.12.2011 року, податковими накладними, копіями специфікацій та рахунками фактурами.

Отже, колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договорів поставки первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами поставок № 30 від 05.10.2011 року, № 30/1 від 07.10.2011 року, № 32 від 15.11.2011 року, № 33 від 06.12.2011 року, № 34 від 12.12.2011 року, укладеними між позивачем та ТОВ "Промтехноопт", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Колегія суддів відмічає, що контрагент позивача - ТОВ "Промтехноопт" на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

З огляду на викладене, підстави для визнання договорів між позивачем та вказаними контрагентами нікчемними або недійсними у відповідача відсутні.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, позивачем було цілком правомірно включено до складу валових витрат з отриманих послуг від ТОВ "Промтехноопт" в 4 кварталі 2011 року суми у розмірі 111612 грн., та правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 97055 грн., у тому числі в жовтні 2011 року у сумі 40181 грн., у листопаді 2011 року у 222 986 грн., в грудні 2011 року у сумі 27256 грн.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне формування ТОВ "Аеліта плюс" валових витрат та податкового кредиту за 4 квартал 2011 року.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується виключно на відомостях актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки, а саме: від 14.12.2011 року №324/23-02-05/37092055 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ „Агро-Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) за вересень, жовтень 2011р. їх реальності та повноти відображення в обліку", від 26.01.2012 р. 15-02-36/37092055 „Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 3 7092055), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро - Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295), за період листопад 2011 року" та від 2.2012р. №94/23-02-05/37092055 „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів по яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення за період грудень 2011р ".

Зазначеними актами зафіксовано неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, відсутність у останнього кваліфікованого персоналу, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутність основних фондів, у тому числі транспортних засобів; платник не знаходиться за місцезнаходженням, відсутність зв'язку між фактом придбання товарів, спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку".

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Промтехноопт» не може свідчити про неможливість фактичної передачі вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентами позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ «Промтехноопт» продукції сторонами не заперечується.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ «Промтехноопт» на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Промтехноопт" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки № 319/22-104/36035279 від 19.04.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000232211 та № 0000242211 Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області державної податкової служби, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р. по справі № 2а-7533/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.11.2012 р.