Постанова № 27565479, 19.11.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.11.2012 р. справа №5009/2280/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Пеленова О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Шахматов Ю.Ю, по дов.;

від відповідача: Котелевський К.В. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2012р. (повний текст від 08.10.2012р.) у справі №5009/2280/12 (суддя Боєва О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя

до Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя

про захист ділової репутації, вилучення недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя, про: 1) визнання недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», інформації, яка міститься у документальному фільмі під назвою «Шакали», а саме: «... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом.

Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам.

«Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет».

У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову.

Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам.

«В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлібодар».

«Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті.

Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрійський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн.

З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди.

Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект.

«Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему».

2) вилучення у Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)» тиражу документального фільму «Шакали»та знищення його в порядку, встановленому законодавством України;

3) стягнення з Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)» на користь ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»100 000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Ухвалою від 11.07.2012р. господарський суд Запорізької області задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та в порядку ст.ст.66,67 ГПК України заборонив Запорізькій обласній громадській організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)» поширювати та розповсюджувати будь-яким чином цикл документальних фільмів під назвою «Шакали», заборонив будь-яким іншим особам поширювати та розповсюджувати будь-яким чином ( в тому числі по телебаченню, в пресі, по радіо, в мережі Інтернет, в місцях публічного розповсюдження інформації та в інших громадських місцях тощо) цикл документальних фільмів під назвою «Шакали». Проте, постановою від 13.08.2012р. Донецький апеляційний господарський суд скасував вищевказану ухвалу про забезпечення позову та у задоволенні заяви позивача відмовив.

Рішенням від 01.10.2012р. господарський суд Запорізької області відмовив позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з посиланням на те, що позивачем не доведено факту поширення негативної інформації саме про ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», а також на те, що відповідно до п.п.1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення суми відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки ним не доведено факту заподіяння шкоди відповідачем саме позивачу - ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», не надано жодного доказу на підтвердження зниження ділової репутації та престижу підприємства, підірвання довіри споживачів, а також не обґрунтовано, яким чином здійснено розрахунок компенсації моральної шкоди в розмірі саме 100 000,00грн.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №5», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження поширення негативної інформації саме про позивача, оскільки оскаржувана інформація стосується групи компаній «Хлібодар», які випускають хліб під Торговельною маркою «Хлібодар», до якої входить і підприємство позивача.

Крім того, апелянт наголошує, що в матеріалах справи міститься висновок експерта-лінгвіста про те, що оскаржувана інформація є негативною та подана у формі фактичних тверджень, проте суд першої інстанції дійшов висновку про характер оціночних суджень, що має оскаржувана позивачем інформація.

На думку скаржника, оскільки відповідачем не доведено, що спірна інформація є достовірною, суд дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а також безпідставно відмовив позивачу у позові про стягнення спричиненої моральної шкоди.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду Запорізької області.

13.11.2012р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», інформації, яка міститься у документальному фільмі під назвою «Шакали», а саме: «... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом.

Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам.

«Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет».

У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову.

Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам.

«В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлібодар».

«Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті.

Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрійський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн.

З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди.

Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект.

«Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему»; зобов'язати відповідача знищити тираж документального фільму «Шакали»в порядку, встановленому чинним законодавством України, а також стягнути з Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)»на користь ПАТ «Запорізький хлібозавод №5»100 000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Проте, судова колегія вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Враховуючи викладене, зазначені доповнення судом до уваги не приймаються.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання поширеної Запорізькою обласною громадською організацією «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)» інформації недостовірною, такою, що принизила ділову репутацію та завдала моральної шкоди позивачеві, а також для вилучення у відповідача тиражу документального фільму «Шакали»і знищення його у встановленому законодавством України порядку, та стягнення з останнього 100 000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

За умовами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, в мережі Інтернет на сайті http://a-col.blogspot/com/ було розміщено документальний фільм під назвою «Шакали»(копія наявна в матеріалах справи), автором та виробником якого є Запорізька обласна громадська організація «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (комітет захисту конституційних прав власників)», в якому поширена інформація наступного змісту:

«... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом.

Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам.

«Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет».

У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову.

Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам.

«В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлібодар».

«Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті.

Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрійський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн.

З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства, які розвозили хліб, вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди.

Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект.

«Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему».

Посилаючись на те, що такими діями Запорізька обласна громадська організація «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (комітет захисту конституційних прав власників)»порушила законодавство у сфері захисту особистих немайнових прав, законодавство про інформацію та спричинила шкоду його діловій репутації, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області відмовив позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(зі змінами та доповненнями), вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 ЦК України, суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 5 Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію (ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Як визначено ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

За змістом ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною. Негативна інформація вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(зі змінами і доповненнями) встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до п. 4 вказаної Постанови, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин..

Відповідно до п. 18 Постанови, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Зі змісту спірного фільму «Шакали»вбачається, що в оскаржуваних позивачем фразах мова йде взагалі про запорізький хліб, а інформація стосується групи компаній «Хлібодар», які випускають хліб під Торговою маркою «Хлібодар». З огляду на викладене, а також посилаючись на те, що у фільмі ані візуально, ані вголос не згадується ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5», в сюжетах показаний хлібний кіоск з позначенням ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3»та хліб з маркуванням ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані позивачем фрази вилучені із контексту та саме до ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5»ніякого відношення не мають.

Проте, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявна копія ліцензійного договору на використання знаків для товарів і послуг (невиключна ліцензія) від 01.02.2008р (з додатковими угодами), за умовами якого Відкрите акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №5»(позивач) набув виключного права на знаки для товарів і послуг «Хлібодар».

Тобто, позивач є виробником продукції під торговельною маркою «Хлібодар», а отже інформація, що міститься в оскаржуваних фразах із документального фільму «Шакали», не може не стосуватись ПАТ «Запорізький хлібозавод №5».

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги наявну в матеріалах справи копію додаткової угоди до ліцензійного договору від 01.02.2008р. від 29.03.2012р. (т.2, а.с.66), відповідно якої п.4.3 договору було доповнено наступним обов'язком позивача -здійснювати у судовому та/або позасудовому порядку захист прав на знаки для товарів і послуг від неправомірного використання, а також захист від створення та розповсюдження інформації про знаки для товарів і послуг, що порушує права сторін та будь-якої зі сторін за договором окремо на честь, гідність та ділову репутацію, з правом стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Таким чином, з огляду на зміст оскаржуваного фільму, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту поширення негативної інформації саме про позивача, є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

До того ж, в матеріалах справи наявний висновок спеціаліста-лінгвіста (кандидата філологічних наук Саплина Юрія Юрійовича) про фрагменти тексту фільму «Шакали», відповідно якого змістовне спрямування спірних фрагментів тексту є негативним та подане у формі фактичних тверджень.

Оскільки матеріали справи містять докази здобуття продукцією позивача відзнак та нагород в різноманітних виставках та дегустаціях, ряд документів, виданих органами санітарно-епідеміологічного контролю, ДП «Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»та ін., сертифікати, протоколи, дослідження, на підтвердження відповідності продукції позивача чинним нормам і правилам, судова колегія дійшла висновку про те, що поширена відповідачем негативна інформація принижує ділову репутацію ПАТ «Запорізький хлібозавод №5». Крім того, оскільки відповідач свого обов'язку щодо доведення факту достовірності поширеної про позивача інформації не виконав, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем доведено факт недостовірності поширеної відповідачем спірної негативної інформації.

Щодо тверджень відповідача та господарського суду першої інстанції про оціночний характер суджень, які містяться в оскаржуваному фрагменті фільму «Шакали», судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(зі змінами і доповненнями), вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно п.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Проте, твердження: «…В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлібодар».

«Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті.

Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрійський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн. …

… З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства, які розвозили хліб, вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди.

Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект…», не можна вважати оціночним судженням з огляду на характер застосованих мовних засобів, висловлювань, наявність наведених цифр і дат. Крім того, висновок спеціаліста-лінгвіста (кандидата філологічних наук Саплина Юрія Юрійовича) про фрагменти тексту фільму «Шакали»також містить відомості про подання спірної інформації у формі фактичних тверджень.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що поширена у спірному документальному фільмі інформація безпосередньо стосується в тому числі і позивача - ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5», має негативний характер і викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, і відповідач, в свою чергу, не надав доказів достовірності поширеної інформації в тій частині, що стосується позивача. Таким чином, позовні вимоги про визнання інформації, що міститься у фільмі «Шакали», недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію позивача, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 278 ЦК України передбачено, що якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

За таких обставин, вимоги про вилучення у відповідача тиражу документального фільму «Шакали»та знищення його в порядку, встановленому законодавством України, також відповідають встановленим способам захисту порушеного права, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей завдає майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК України (пункт 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»).

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

З наведеного вбачається, що дослідження питання про визнання поширеної відповідачем інформації такою, що завдала шкоди позивачеві, є передумовою для розгляду судом вимоги про відшкодування такої шкоди.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами і доповненнями) передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

У листі Міністерства юстиції України від 13.05.2004р. № 35-13/797 «Методичні рекомендації про відшкодування моральної шкоди»зазначено, що Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

З огляду на викладене, оскільки матеріалами справи підтверджений факт визнання поширеної відповідачем інформації негативною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, врахувавши тяжкість вимушених змін у виробничих стосунках позивача, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, судова колегія дійшла висновку про наявність складу правопорушення, який є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді стягнення 2 000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2012р. у справі №5009/2280/12 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в порядку ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеній частині вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2012р. (повний текст від 08.10.2012р.) у справі №5009/2280/12 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2012р. (повний текст від 08.10.2012р.) у справі №5009/2280/12 -частково скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя, до Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя, про захист ділової репутації, вилучення недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порочить і принижує ділову репутацію ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», інформацію, яка міститься у документальному фільмі під назвою «Шакали», а саме: «... Проте на цьому біди містян не закінчилися, підірване важкими металами здоров'я неякісним хлібом.

Журналісти провели експеримент: вже на другий день запорізький буханець пліснявіє, та і дурять людей -замість кілограма тут менше за сімсот грам.

«Что плесневеет это без разговоров. Два, три дня, да и на второй день уже начинает. А я беру так, съели и все. Взять свежий, поэтому у меня не плесневеет».

У Запоріжжі такий хліб ставлять на карб депутату БЮТівцу Юрію Чекальському та його колезі опозиціонеру Борису Шестопалову.

Історія почалася ще в дев'яностих, тоді заступник голови обласної адміністрації Чекальський змусив директорів більшості запорізьких хлібозаводів віддати акції, які належали трудовим колективам.

«В начале нулевых Евгений Черняк знакомит Чекальского с Борисом Шестопаловым под предлогом инвестиций в предприятия, которые уже на тот момент принадлежали Чекальскому, Шестопалов становится 50%-ным совладельцем бизнеса Чекальского и так появляется группа компаний Хлібодар».

«Хлібодар»хитра технологія. Юридично існували окремі комбінати, їх не можна було звинуватити в монопольній змові. Хоча на справді, «Хлібодар»підім'яв під себе весь ринок хліба в місті.

Із-за відсутності конкуренції, запорізький хліб найдорожчий та найменш якісний в Україні. Наприклад, соціальний сорт «Олександрійський»той рік в жовтні похудав на сто грамів - до 650 грам, але подорожчав з 3,50 грн. до 3,70 грн.

З кишені місцян також оплачували кредити, які розкрадалися. Автотранспортні підприємства розвозили хліб вивели зі складу заводів, платили їм, отже Шестопалову та Чекальському за ринковими цінами, різницю знову покривали прості люди.

Нарешті в 2010 році, коли влада змінилася, «Хлібодар»готували до банкрутства. Гроші виводили в офшори, для цього видали векселів на сто сорок мільйонів гривень інвестиційній компанії Славутич. Через неї Борис Шестопалов вже банкрутив Промбудпроект.

«Эти векселя накапливались и план Шестопалова и Черняка был в том, чтобы не только значит одномоментно затребовать эти суммы, чтобы этим самым обанкротить большинство хлебозаводов. Все активы хлебозаводов должны были быть распроданы, а эти господа должны были упрекать власть в том, что посмотрите, что происходит, - новая власть не контролирует производство хлеба, она разрушила всю инфраструктуру и, тем самым, нанести политический удар новой власти, которая, по большому счету, и пресекла эту схему».

Вилучити у Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя, тираж документального фільму «Шакали»та знищити його в порядку, встановленому законодавством України.

Стягнути з Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя, на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя, 2 000,00грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Запорізької обласної громадської організації «Запорізький обласний правозахисний антирейдерський комітет (Комітет захисту конституційних прав власників)», м. Запоріжжя, на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5», м. Запоріжжя, 4 828,50грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС